Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow Міжкультурна комунікація

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР, НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕНТАЛІТЕТ І АРХЕТИП КУЛЬТУРИ

Цікаво, що феномен етнічного стереотипу має багато перегуків в різних гуманітарних науках. Наприклад, подібним, але не ідентичним поняттям є національний характер, яке використовується в ряді наук: Етносоціологія, теорії міжкультурної комунікації, культурної антропології.

Національний характер - це специфічна категорія, що позначає набір якостей, характерних особливостей будь-якого народу, що виявляються в побуті, поведінці, моралі, мистецтві, релігії, мові, традиціях. Відображає особливості клімату, природи, географічного положення. Є результатом багатої історії народу, країни.

Найцікавішою ілюстрацією для даного сюжету можуть служити роботи голландського соціолога Герта Гофстеде, засновані на понятті національного характеру. Він одним з перших в соціології культури спробував використовувати значні статистичні дані для аналізу культурних цінностей. Теорія Г.Хофстеде отримала назву теорії культурних вимірів. (Детальніше про неї див. Главу 4, параграф 4.1.)

З точки зору Г.Хофстеде, під впливом індивідуальних особливостей психіки, соціального оточення і специфічних особливостей етнічної культури кожна людина особливим чином сприймає навколишній світ, стаючи носієм певного способу мислення і потенційних дій. Результатом процесу формування відчуттів, думок і поведінки є так звані ментальні програми, які можуть бути досліджені за допомогою вимірювань культури за чотирма показниками.

Теорія культурних вимірів Г.Хофстеде базується на результатах великих практичних досліджень, які дозволили встановити, що різні феномени культури істотно впливають на ментальність відповідної культури.

До поняття національного характеру близько інше поняття - національний менталітет (національна ментальність).

Національний менталітет - це сукупність характерних рис, властивих більшості представників даного народу, інваріант національного характеру. Ця категорія залежить від географічного, історичного, мовного факторів, соціокультурних традицій і т.д.

І, нарешті, ще одне поняття, яке також певним чином співзвучно поняттю етнічного стереотипу, - архетип культури.

Архетип культури (культурний архетип) - це найбільш узагальнена модель культури тієї чи іншої країни, цивілізації, набір найбільш типових і значущих культурних рис, заснований на усереднених характеристиках.

Архетип російської культури включає такі якості, як соборність, екстравертність, колективізм, громади. Архетип західної культури заснований на таких якостях, як прагматизм, індивідуалізм, раціоналізм, універсалізм, повага до традицій. Архетип східної культури передбачає такі риси, як аскетизм, ірраціоналізм, висока роль релігії, домінанта духовного над матеріальним.

На формування архетипів культури особливий вплив роблять географічний фактор і специфіка історико-культурного розвитку. Так, для території, що лежить на стику Європи і Азії, Заходу і Сходу, характерно таке поняття, як євразійство, що поєднує в собі риси двох різних культур. Навпаки, Європа являє собою єдине ціле, звідси випливають загальна культурно-цінність система, сильні тенденції до культурної інтеграції.

Такі явища, як національний характер, національний менталітет, архетип культури дуже живучі і стійкі, як і поняття образу, іміджу та стереотипу, з якими вони мають багато спільного. Їх необхідно враховувати не тільки в теоретичному розумінні питань етнічних стереотипів, а й в практиці міжнародних відносин, зокрема, при виборі зовнішньої політики, в практиці ведення переговорів і т.д. Завдання сучасних фахівців в області міжнародних відносин - пошук шляхів сумісності архетипів культур і їх адаптації один до одного. Розуміння архетипу культури країни-партнера, особливостей національного характеру її народу, його культурних цінностей сприяє встановленню більш тісних контактів, взаєморозуміння, активізації позитивного вектора в їх відносинах, дозволяє уникнути конфліктів.

 
<<   ЗМІСТ   >>