ТРАДИЦІЙНИЙ АНАЛІЗ КОНКРЕТНИХ СИТУАЦІЙ

Найпоширеніший метод ситуаційного аналізу - традиційний АКС класичного типу по Гарвардської технології - це глибоке і детальне дослідження реальної або імітованої ситуації. При роботі з методом АКС формуються такі компетентності:

• - розвиток аналітичного мислення, прищеплення практичних навичок роботи з інформацією: вичленення, структурування і ранжування але значущості проблем;
• - освоєння сучасних технологій прийняття рішень, стимулювання інновацій, підвищення мотивації на вивчення теорії;
• - розширення комунікативної компетентності, формування здатності вибору оптимальних варіантів ефективної взаємодії;
• - руйнування стереотипів мислення, звільнення від "рудиментів" авторитарного досвіду.

Різновидами методу АКС є СУ, С3 і метод ситуаційного аналізу (кейс-стаді).

Метод СУ (СЗ) відрізняється тим, що учаснику взаємодії пропонується текст з докладним описом ситуації в організації ситуації або завдання, що вимагає рішення; іноді в тексті пропонуються вже здійснені керівником дії для аналізу їх правомірності. Але найчастіше учень повинен здійснити будь-які процедури, пов'язані з аналітичною діяльністю (систематизація проблем, їх ранжування, твір розрахунків, порівняльних дій і т.д.) і лише потім приймати рішення. Метою застосування СУ є засвоєння знань та набуття професійних навичок і умінь на основі діяльності в умовах, наближених до реальної практики. В основі ситуаційної вправи також лежить конкретна ситуація. Однак матеріал в пий підкріплений результатами спеціальних досліджень, формами статистичної звітності та іншою інформацією. При використанні методу СУ більше уваги приділяється індивідуальному підходу до проблеми і її вирішення, ніж групового. У зв'язку з цим даний метод частіше використовується при освоєнні економічних, юридичних, маркетингових аспектів педагогічної діяльності в рамках семінару або практичного заняття.

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ КЕЙС-СТАДІ ПРИ НАВЧАННІ

Інший різновид методу АКС - кейс-стаді (case study) - конструювання дизайнів одиничних і множинних випадків. Вперше стратегія навчання з використанням кейс-методу або технології ситуаційного навчання була застосована в Harvard Business School в 1924 р Використання кейсів в процесі навчання зазвичай грунтується на двох методах, які пов'язані з двома школами кейс-стаді: Гарвардської (американської) і Манчестерской (європейської ). Американські кейси більше за обсягом (20-25 сторінок тексту плюс 8-10 сторінок ілюстрацій), європейські кейси в півтора-два рази коротше. Цей метод базується в основному на моделях реальних ситуацій. Розрізняють польові ситуації, засновані на реальному фактичному матеріалі, і крісельні (вигадані) кейси.

Гарвардський метод - відкрита дискусія, в якій, проте, ускладнені організація і контроль. Манчестерський метод використовує індивідуальні або групові опитування, в ході яких учасники взаємодії дають оцінку ситуації і пропонують аналіз представленого кейса, свої рішення і рекомендації. В обох випадках педагог ініціює дискусію, ставлячи питання і провокуючи відповіді, керує напрямком дискусії, коригує, підсумовує, аналізує знайдені рішення. У методі кейс-стаді головною дійовою особою є той, якого навчають. Мета кейс-стаді - спільними зусиллями групи проаналізувати ситуацію, що виникає при конкретному положенні справ і виробити практичне рішення. Вибір найкращого рішення в контексті поставленої проблеми відбувається через аналіз ситуації і оцінку вироблених альтернатив.

Відмінність кейсів (наприклад, від ситуаційних завдань) в тому, що вони мають багато варіантів рішень і безліч альтернативних шляхів, що призводять до них. За підсумками аналізу учні роблять презентацію рішень або здають письмовий звіт. Цикл навчання в кейс-технології аналогічний моделі Колба. Кейс дає можливість педагогу використовувати його на різних етапах навчання і для різних цілей. Цей метод базується в основному на моделях реальних ситуацій. В основі ситуації лежить прецедент, або випадок (case), спеціально розробляється за певними правилами на основі фактичного матеріалу з метою подальшого розбору на навчальних заняттях. При цьому, на відміну від навчальних завдань, в подібних ситуаціях відсутній чітко виражений набір вихідних даних, які необхідно використовувати для отримання єдино правильного рішення.

Також в структурі кейс-стаді відсутня ряд питань, на які необхідно давати відповіді. Замість цього учаснику процесу взаємодії слід цілком осмислити ситуацію, викладену в кейсі, самому виявити проблему і питання, які потребують вирішення. Метод використовується для логічного продовження лекційних занять або навіть "вкраплення" в них, тому ситуації завжди знаходяться в рамках конкретної педагогічної теми.

Робота з кейс-стаді має свою специфіку і різноманітність технологічних підходів. Навіть поверхове знайомство з матеріалом бажано здійснити завчасно. Процедура роботи з ситуацією полягає в тому, що той, якого навчають, ознайомившись з описом проблеми (випадку), самостійно аналізує ситуацію, діагностує проблему і представляє свої ідеї та рішення в дискусії з іншими учнями. Якщо знайомство з ситуацією відбувається прямо на занятті, то зазвичай для аналізу ситуації потрібно від 30 хвилин до двох годин навчального часу в залежності від обсягу матеріалу. Тривалість занять залежить від масштабів ситуації і глибини знання в учнів. В ході аналізу ситуації навчаються вчаться діяти "в команді", проводити багатоаспектний аналіз і приймати рішення, передбачають оцінку позитивних і негативних наслідків можливих варіантів рішень, перелік ризиків та потенційних проблем, роблять припущення про можливе подальший розвиток подій. Головне завдання підгрупи на цьому етапі - підготуватися до формулювання своїх висновків і висновків перед міжгрупових обговоренням. З цією метою вона може створити:

• - перелік ключових подій у часі;
• - таблицю завдань і прийнятих рішень;
• - діаграму наслідків;
• - графіки зміни техніко-економічних показників;
• - візуально оформлені рішення у вигляді символів;
• - класифікаційні групи дій і подій, таблиці та графіки.

Метод кейс-стаді відноситься до інтенсивних технологій активного навчання, а також є інтерактивним, оскільки орієнтований на співпрацю і ділове партнерство. Робота з аналізу відбувається в групах, казус можна розглядати як синергическую технологію, суть якої полягає в підготовці процедур занурення групи в ситуацію, формуванні ефектів множення знання. Компетентності, що розвиваються цією технологією, перш за все такі:

• 1) аналітичні - вміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти і добувати її, знаходити пропуски інформації і вміти відновлювати їх, мислити ясно і логічно;
• 2) практичні - формування на практиці навичок використання теорії, методів і принципів, чому сприяє знижений в порівнянні з реальною ситуацією рівень складності проблеми, представленої в кейсі;
• 3) творчі - навички в генеруванні альтернативних рішень, які не можна знайти логічним шляхом;
• 4) комунікативні - вміння вести дискусію, переконувати оточуючих, використовувати демонстраційні наочні матеріали, кооперуватися в групи, взаємодіяти на основі співпраці і партнерських відносин, захищати свою точку зору, вміння слухати, аргументовано переконувати і складати короткі звіти про виконану роботу;
• 5) соціальні - оцінка поведінки людей, самоконтроль, прояв емпатії і рефлексії (ходити в чужих черевиках);
• 6) самоаналіз - усвідомлення і аналіз думки інших і своїх власних дій.

Таким чином, метод кейс-стаді заснований на наступних положеннях:

• 1. Метод призначений для вивчення дисциплін, істина в яких плюралістична, тобто немає однозначної відповіді на поставлене запитання. При цьому завдання педагога спрямована на отримання багатьох істин і підходів і орієнтацію учнів у проблемному полі.
• 2. Акцент навчання переноситься з оволодіння готовим знанням на його вироблення, на співтворчість учня і педагога. Звідси принципова відмінність даного методу від традиційних методик, рівноправність всіх з усіма і педагогом в процесі обговорення проблеми.
• 3. Результатами застосування кейс-стаді крім знань є навички професійної педагогічної діяльності, а також розвиток системи цінностей, професійних позицій, життєвих установок, своєрідного світовідчуття і міропреобразованія.