ЕТИКА ВЗАЄМИН У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ

• 9.1. Практика співпраці в соціальній роботі.
• 9.2. Вплив і зміна.
• 9.3. Типи взаємовідносин соціального працівника з клієнтом.
• 9.4. Морально-етичні принципи взаємовідносин між соціальним працівником і клієнтом.

Портфоліо для самостійної роботи.

мета навчання

Дана тема дає цілісне уявлення про етичні аспекти взаємодії в соціальній роботі. Вивчення теми сприяє розвитку основних навичок професійної взаємодії з клієнтом.

В результаті вивчення даного розділу студент повинен:

знати

• • особливості практики співпраці в соціальній роботі;
• • прийоми впливу і зміни в практиці соціальної роботи;
• • типи та рівні взаємовідносин між соціальним працівником і клієнтом;
• • основні морально-етичні принципи взаємовідносин між суб'єктами соціальної роботи;

вміти

• • пояснювати і обґрунтовувати типи взаємин між суб'єктами соціальної роботи;
• • розпізнавати зони певних груп інтересів, які впливають на процес професійної взаємодії в соціальній роботі;
• • розробляти і здійснювати стратегію і тактику партнерських відносин в соціальній роботі;
• • дотримуватися професійно-етичні вимоги в процесі професійної взаємодії;
• • вибирати і модифікувати існуючі типи взаємодій для підвищення самовизначення клієнта, активізації його ресурсів;

володіти навичками

• • самостійної роботи при виконанні завдань по закріпленню навчального матеріалу;
• • етичної оцінки професійної взаємодії в соціальній роботі;
• • ціннісно-етичної самооцінки і самоконтролю.

Основні поняття

ТОЛЕРАНТНІСТЬ - терпиме ставлення до нетипового, що відрізняється від норми.

Емпатія - співчуття, співпереживання.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ - сукупність професійно значущих якостей особистості, що забезпечують успіх у вирішенні основних завдань професійної діяльності.

Екосистемних МОДЕЛЬ - об'єднання біологічних і фізичних параметрів організму і оточення разом з психосоциальнимі характеристиками і інтеракція в єдину систему.

ЕКОСОЦЙАЛЬНАЯ РОБОТА - практика соціальної роботи в рамках екосистемної моделі.

СПІВРОБІТНИЦТВО - тип стосунки між соціальним працівником і клієнтом, що сприяє встановленню конструктивних взаємозв'язків між ними і всіма, хто бере участь в процесі зміни.

ВИСНОВОК УГОДИ - тип взаємин між соціальним працівником і клієнтом, що сприяє виявленню намірів, вимог беруть участь в процесі зміни сторін і очікуваних результатів.

КОНФЛІКТ - тип взаємин між соціальним працівником і клієнтом, що викликає зіткнення беруть участь в процесі зміни сторін.

Практика співпраці в соціальній роботі

Взаємини в соціальній роботі відрізняються тимчасовістю, асиметричністю, цілеспрямованістю, усвідомленістю. Соціальна робота залежить від встановлення конструктивних взаємозв'язків з клієнтом, що відображають головні цінності соціальної роботи. Стиль поведінки, який забезпечує такі взаємини соціального працівника з клієнтом, передбачає, що фахівець виявляє і застосовує:

• • толерантність;
• • ввічливість і поважність;
• • увагу і інтерес;
• • активне слухання;
• • чіткість і компетентність.

Практика співпраці обумовлена системним характером соціальної роботи (рис. 9.1).

Мал. 9.1. Основні системні компоненти соціальної роботи

Крім прямого контакту з клієнтом соціальний працівник стикається з необхідністю формування і управління системами співробітництва. Обсяг і структура системи співробітництва можуть відрізнятися від випадку до випадку: в них можуть входити фахівці, члени сім'ї, друзі, сусіди, товариші по службі, однокласники. До співпраці можуть бути залучені також засоби масової інформації, адміністрація школи, неурядові організації, асоціації. Ефективність функціонування створеної системи буде залежати від того, наскільки скоординовані дії її компонентів, здійснюється взаємодія.

Стратегія співробітництва найефективніше реалізується в практиці екосоціальної роботи (табл. 9.1). Її головна ідея полягає в тому, що якість взаємодії індивіда і його безпосереднього оточення (сім'ї, близьких людей, фахівців) найтіснішим чином залежить від того, яким способом відбувається полегшення і координація цієї взаємодії засобами більш широкого соціального і фізичного оточення.

Для соціального працівника та інших фахівців, які застосовують екосистемний підхід, сьогодні важливо враховувати, наприклад, духовні орієнтації сім'ї і вміти взаємодіяти не тільки з системою державних послуг, неурядовими та добровільними організаціями, але і з різноманітними конфесіями. Релігія і церква представляють часом серйозний ресурс для сім'ї, тому їх необхідно розглядати як партнерів в терапевтичній роботі, наприклад з сім'єю нетипового дитини. Соціальний працівник, в повній мірі уявляючи собі терапевтичний потенціал церкви, може включити в систему соціального оточення сім'ї ще одне потужне джерело підтримки.

Відносини співпраці будуються на довірі та злагоді, при цьому відбувається вибір засобів і цілей змін. Приклади співробітництва:

• • соціальний працівник і сім'я згодні попрацювати разом, щоб зняти протиріччя, що виникли між сім'єю і школою;
• • соціальний працівник і вчитель хочуть вплинути на учня, який не встигає або заважає в класі.

Разом з тим співпрацю з метою вирішення тієї чи іншої проблеми може перетворитися в суперництво і звести па пет всіх зусиль соціального працівника, якщо порушується принцип розподілу відповідальності, розподіл часу відбувається неадекватно ресурсів людей і організацій, ступінь автономності, незалежності дій нс відрегульована. Контроль і управління створеної системою - одне з найважливіших умінь соціального працівника, що має професійне базову освіту і досвід практичної діяльності за фахом.

Таблиця 9.1

Практичні підходи еко-соціальної роботи