Повна версія

Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Бухгалтерський облік і аналіз

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

Основні засоби (основні фонди) є одним з найважливіших факторів, що визначають ефективність будь-якого виробництва. Аналіз основних засобів підприємства повинен визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними фондами, рівень їх використання, виробничі потужності підприємства і обладнання і виявити резерви

підвищення ефективності використання основних засобів. Аналіз основних фондів проводиться за кількома напрямками.

1. Аналіз ефективності використання основних засобів

включає:

  • - аналіз руху основних засобів;
  • - аналіз показників ефективності використання основних засобів;
  • - аналіз використання часу роботи обладнання;
  • - інтегральну оцінку використання обладнання.
  • 2. Аналіз ефективності витрат з утримання та експлуатації обладнання:
    • - аналіз витрат на капітальний ремонт;
    • - аналіз витрат з поточного ремонту;
    • - аналіз взаємозв'язку обсягу виробництва, прибутку і витрат по експлуатації обладнання.
  • 3. Аналіз структурної динаміки основних засобів:
    • - оцінка розміру і структури вкладень капіталу в основні засоби;
    • - визначення характеру і розміру впливу зміни вартості основних засобів на фінансовий стан підприємства і структуру балансу.
  • 4. Аналіз ефективності інвестицій в основні засоби:

оцінка ефективності капітальних вкладень;

- оцінка ефективності залучення позик для інвестування.

Перші два напрямки відносяться до управлінського аналізу, третє і четверте складають зміст фінансового аналізу.

Фонди підприємства діляться на виробничі і невиробничі. Виробничі фонди в свою чергу поділяються на промислові та виробничі інших галузей. Крім того, в групі виробничо-промислових фондів прийнято виділяти активну частину (робочі машини і обладнання), а також окремі підгрупи відповідно до їх функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні прилади і пристрої, транспортні засоби і т.д.). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.

Показники руху і технічного стану основних виробничих фондів (ОПФ).

Дані про наявність, знос та рух основних засобів служать основним джерелом інформації для оцінки виробничого потенціалу підприємства.

У загальному вигляді методика розрахунку показників стану і руху основних виробничих фондів може бути представлена системою показників, основними з яких є описані нижче коефіцієнти.

Коефіцієнт зносу - розраховується за формулою

Сума зносу розрахована як різниця між первісною і залишковою вартістю основних фондів. Показником, зворотним коефіцієнту зношеності, буде коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт придатності - розраховується за формулою

або

звідки

Коефіцієнти придатності та зносу ОПФ в основному розраховуються на кінець року. Але якщо є необхідні дані, то ці показники можуть бути визначені і на початок періоду. Тоді можна буде судити про зміну стану ОПФ за період.

Коефіцієнт зносу характеризує частку тієї частини вартості ОПФ, яка перенесена на продукт, а коефіцієнт придатності - незношених частина ОПФ.

Важливо встановити, чи достатньо інтенсивно здійснює підприємство оновлення основних виробничих фондів, заміну застарілого обладнання новим, більш досконалим і продуктивним. Для оцінки цього процесу використовуються наступні коефіцієнти.

Коефіцієнт надходження (введення):

Коефіцієнт вибуття :

Коефіцієнт ліквідації.

Коефіцієнт оновлення.

Коефіцієнт заміни.

Коефіцієнт розширення парку машин і обладнання.

Коефіцієнт приросту.

Показники стану і руху основних груп основного капіталу доцільно розраховувати не тільки в цілому але ОГІФ, але і але їх окремим видам в розрізі повозрастних груп. Дані показники можуть бути розраховані по всіх промислово-виробничих фондів та активної їх частини. Це дозволить краще управляти процесом відтворення ОПФ.

Найважливіша частина основних фондів - обладнання. Його технічний стан характеризується угрупованням за віковим складом. Оцінювати віковий склад обладнання прийнято на підставі питомої ваги різних вікових груп в сто загальної вартості, а по однотипним видам - в натуральному вираженні.

Для характеристики вікового складу та морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації (до 5, 5-10, 10-20, 20 років і більше) і розраховується середній вік обладнання: , де X - середній вік обладнання; Хс - середина інтервалу і-ї групи обладнання (Хс = = (Хв + Хн) / 2); Хв, Хн - відповідно верхнє і нижнє значення інтервалу групи; а - питома вага обладнання кожної інтервального групи в загальній кількості.

Встановлюється питома вага застарілого обладнання з терміном служби більше 20 років. Оптимальним середнім віком обладнання вважаються 10 років. Залежно від питомої ваги вартості обладнання, що перевищує цей термін, оцінюється його стан, намічаються заходи щодо модернізації.

Для характеристики стану робочих машин, устаткування, інструментів, пристосувань застосовують угруповання з технічної придатності: придатне обладнання, яке потребує капітального ремонту; непридатне обладнання, яке потрібно списати.

При проведенні аналізу забезпеченості підприємства основними засобами необхідно вивчити, чи достатньо у підприємства основних фондів, яке їх наявність, рівень виробництва і його організація. Забезпеченість окремими видами обладнання, приміщеннями встановлюється порівнянням фактичного їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану з випуску продукції. Показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці. Фондоозброєність праці розраховується відношенням середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньооблікової чисельності робітників в найбільш завантажену зміну. Рівень технічної озброєності праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньоспискової кількості робітників в найбільш завантажену зміну.

Основні засоби являють собою один з видів виробничих ресурсів. Оцінка ефективності їх використання заснована на застосуванні загальної для всіх видів ресурсів технології, яка передбачає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності.

Показники віддачі характеризують вихід готової продукції на 1 руб. ресурсів.

Показники ємності характеризують витрати ресурсів на 1 руб. випуску продукції.

Найважливішими показниками використання основних виробничих фондів є фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача визначається відношенням вартості річного обсягу продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Фондомісткість - показник, зворотний фондовіддачі. При визначенні фондовіддачі і фондомісткості обсяг продукції обчислюється у вартісних, натуральних і умовно-натуральному вимірі. Основні виробничі фонди визначаються за вартістю, займаної площі або в інших вимірниках, причому в розрахунок приймається їх середня хронологічна величина за аналізований період.

Існує взаємозв'язок фондовіддачі з продуктивністю праці і фондоозброєністю:

де ФО - фондовіддача: ВП - обсяг продукції; Ф - середньорічна вартість промислово-виробничих фондів: Т - середньооблікова чисельність працюючих; ПТ - продуктивність праці; ФВ - фондоозброєність праці.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

При проведенні аналізу фондовіддачі необхідно дати оцінку виконання плану, вивчити динаміку за ряд років, виявити і кількісно виміряти фактори зміни фондовіддачі, розрахувати резерви її росту. Відповідні алгоритми наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Алгоритми розрахунку впливу факторів зміни фондовіддачі

Закінчення табл. 3.1

Вплив структури основних виробничих фондів (ОПФ) на фондовіддачу обумовлено тим, що різні категорії основних виробничих фондів з різним ступенем інтенсивності беруть участь у виробничому процесі. Тому при розрахунку фондовіддачі з основних виробничих фондів виділяють активну частину: робочі машини й устаткування.

Чинниками першого порядку, що впливають на фондовіддачу, є зміна питомої ваги активної частини основних виробничих фондів і зміна фондовіддачі активної частини. Фондоотдачу активної частини можна представити таким чином:

де ВІ - обсяг продукції; Ф а - середньорічна вартість промислово-виробничих основних фондів; К - середньорічна кількість діючого обладнання; 4 е - тривалість (час) роботи одиниці обладнання; У ч - вироблення продукції (годинна) одиницею обладнання (продуктивність обладнання).

Якщо обсяг продукції за одну годину (В ч ) розділити на середньорічну вартість активної частини основних засобів (Ф а ), то отримаємо віддачу (по аналогії з фондовіддачі), але ця віддача буде годинної (Отд).

Отже, чинниками другого порядку зміни фондовіддачі є: зміна кількості діючого обладнання, зміна тривалості (часу) роботи одиниці обладнання і зміна середньогодинної віддачі роботи одиниці обладнання. Для розрахунку впливу цих факторів можна використовувати прийоми ланцюгових підстановок, а також абсолютних різниць.

приклад

Виходячи з даних табл. 3.2 проведемо аналіз фактичного використання обладнання в порівнянні з планом.

Таблиця 3.2

Виробництво продукції, наявність і використання основного капіталу

рядки

показник

план

факт

зміна

(+ .-)

1

Обсяг випуску продукції, млн руб.

140000

190000

+50000

2

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, млн руб. (Ф)

80400

90300

+9900

У тому числі активної частини, млн руб. (Ф а )

12300

15700

+3400

3

Фондовіддача, руб. (Стор. 1 / стр. 2) ФО

1,741

2,104

+0,363

4

Фондовіддача активної частини, руб. (стр.1 / стор. 2а) ФО а

11,38

12,10

+0,72

5

Частка активної частини в загальній вартості основних засобів, часткою од. (стор. 2а / стр. 2) da

0,153

0,174

+0,021

З виробничих розрахунків видно, що фондовіддача ОПФ збільшилася на 0,363 руб:

ДФО = ДФО а + Ada = 0,125 +0,238 = 0,363 руб., Причому:

- на 0,238 руб. - за рахунок збільшення частки активної частини в загальній вартості основних засобів ДФО * (da) = 11,38 • (0,174 - 0,153);

на 0,125 руб. - за рахунок підвищення віддачі активної частини основних засобів ДФО = (12,10 - 11,38) • 0,174.

За цими даними можна також визначити, який вплив справили показники використання основних засобів та їх структура на зміну обсягу продукції. З табл. 3.2 видно, що загальна зміна обсягу продукції склало +50000 тис. Руб., В тому числі обумовлене:

1) зміною обсягу основних засобів на +17237 тис. Руб .:

ФО а 0 da 0 (Ф,-Ф 0 ) = 11; 38 0,153 9900 17 237 тис. Руб .;

2) підвищенням на 0,021 частки активної частини у вартості основного капіталу, що сприяв збільшенню обсягу продукції на +21 580 тис. Руб .:

ФО а 0 • ( da 1 - da () ) ■ Ф 1 = 11,38 0,021 90 300 £ 1 580 тис. Руб .;

  • 3) зростанням фондовіддачі активної частини на 0,363 руб., Що призвело до збільшення обсягу продукції на +11312 тис. Руб .:
    • (ФО а 1 - ФО а 0 ) • da 1 • Ф 1 = 0/72 0,1-74 90-800 11312 тис. Руб.

Фондоотдачу активної частини можна представити таким чином:

де ВП - обсяг продукції; Ф а - середньорічна вартість промислово-виробничих основних фондів; К - середньорічна кількість діючого обладнання; Ч е - тривалість (час) роботи одиниці обладнання; У ч - вироблення продукції (годинна) одиницею обладнання (продуктивність обладнання).

Якщо обсяг продукції за одну годину (В ч ) розділити на середньорічну вартість активної частини основних засобів (Ф а ), то отримаємо віддачу (по аналогії з фондовіддачі), але ця віддача буде годинної (Отд).

Отже, чинниками другого порядку зміни фондовіддачі є: зміна кількості діючого обладнання, зміна тривалості (часу) роботи одиниці обладнання і зміна середньогодинної віддачі роботи одиниці обладнання. Для розрахунку впливу цих факторів можна використовувати прийоми ланцюгових підстановок, а також абсолютних різниць.

Після аналізу узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів більш детально вивчається міра використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і устаткування.

Під виробничою потужністю підприємства мається на увазі максимально можливий випуск продукції при досягнутому або наміченому рівні техніки, технології та організації виробництва. Виробнича потужність визначається по номенклатурі продукції, що випускається, яка враховує профіль фірми.

Вивчаються динаміка цих показників, виконання плану по їх рівню і причини їх зміни, такі як введення в дію нових і реконструкція діючих підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей. Аналізується рівень використання виробничих площ підприємства: випуск продукції в руб. на 1 м 2 виробничої площі.

Провівши деякі перетворення, можна отримати показники, важливі для аналізу використання виробничої потужності:

плановий коефіцієнт забезпеченості річного випуску продукції виробничими потужностями;

  • - коефіцієнт перевищення (зниження) виробничої потужності проти планової;
  • - коефіцієнт використання фактичної потужності.

Це дозволяє побудувати модель, що визначає вплив використання виробничої потужності на зміну випуску продукції.

Для правильного розрахунку виробничої потужності необхідно мати інформацію про використання встановленого обладнання (рис. 3.1).

Склад наявного обладнання

Мал. 3.1. Склад наявного обладнання

До готівковим відноситься все обладнання, яке значиться на балансі, незалежно від його технічного стану та місця розташування, тобто що знаходиться в цехах і на складах в робочому стані і розібраному вигляді.

До готівковим відносять як встановлене, так і невстановлене обладнання. Встановлене обладнання - верстати, агрегати і машини, здані в експлуатацію і закріплені па робочому місці, а також устаткування, що знаходиться в ремонті і на модернізації. Невстановлений обладнання - це обладнання, яке підлягає списанню через моральне або фізичного

зносу або підлягає установці. Невстановлений обладнання як не зданий в експлуатацію не числиться на балансі підприємства у складі основних фондів.

Кількість обладнання визначається на певну дату або як середня величина за період.

Найбільший ефект досягається, якщо за величиною кількість обладнання готівкового, встановленого і використовується у виробництві приблизно дорівнює.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують наступні показники.

Коефіцієнт використання парку наявного обладнання :

Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання.

Різниця між кількістю готівкового та встановленого обладнання, помножена на планову середньорічну вироблення продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.

Підвищення ефективності використання працюючого устаткування забезпечується двома шляхами: екстенсивним (за часом) і інтенсивним (за потужністю).

Інтенсивне використання обладнання характеризується показниками випуску продукції за 1 машино-год (або на рубль), тобто його продуктивністю.

Аналіз екстенсивного використання обладнання пов'язаний з розглядом балансу часу його роботи, який включає такі фонди часу: календарний, режимний, можливий, плановий і фактичний.

У частині ефективності використання основних виробничих фондів головний резерв - це найкраща експлуатація обладнання. Тому слід більш детально проаналізувати і цей показник. Для цього залучаються дані технічних форм звітності.

Календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів у звітному періоді множиться на 24 год і на кількість одиниць встановленого обладнання).

Режимний фонд часу - множиться кількість одиниць встановленого обладнання на кількість робочих днів звітного періоду та на кількості годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання см ), що характеризує екстенсивне його використання, розраховується як відношення суми відпрацьованих машино-змін в добі (Ч 0 ) до всієї кількості встановленого обладнання, включаючи резервне і знаходиться в плановому ремонті (К):

До см встановлюється на основі вибіркового спостереження за роботою обладнання, як правило, за календарну добу. Цей коефіцієнт можна визначити, якщо є дані про те, скільки було відпрацьовано верстато-змін за певний день.

приклад

Припустимо, було відпрацьовано 620 станко-змін за наявності 473 одиниць обладнання. Тоді коефіцієнт змінності До см складе

Максимально можливий коефіцієнт змінності при двозмінній роботі - 2, а при однозмінній - 1.

Плановий і фактичний коефіцієнти змінності відображаються в паспорті підприємства для характеристики використання обладнання як в цілому, так і по окремих видах. Якщо, наприклад, фактичний коефіцієнт змінності, як було встановлено, склав 1,310, а плановий 1,414, то це свідчить про надпланових втрати часу роботи обладнання. Ці дані застосовуються для встановлення ступеня впливу використання устаткування за часом і продуктивності. Причинами низького коефіцієнта змінності, неповного використання устаткування є: неукомплектованість робочою силою, застаріле обладнання, недоліки матеріально-технічного постачання. Підвищення коефіцієнта змінності - один з найважливіших резервів збільшення фондовіддачі і зростання обсягу продукції без додаткових капітальних вкладень.

Можливий фонд часу дорівнює режимному за вирахуванням часу на ремонт обладнання.

Плановий фонд - час, необхідний для виконання плану по виробництву продукції.

Фактичний фонд - час, дійсно витрачений на випуск продукції, тобто кількість фактично відпрацьованих машино-годин.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дозволяє встановити ступінь виконання плану по введенню обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; порівняння календарного і режимного - дає можливість кращого використання устаткування за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а порівняння режимного і планового дозволяє знаходити резерви часу за рахунок скорочення витрат часу на ремонт.

Для характеристики використання часу роботи устаткування застосовуються такі коефіцієнти:

календарного фонду часу.

режимного фонду часу.

планового фонду часу.

питома вага простоїв у календарному фонді:

де Т ф , Т п , Т р , Т до - відповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонди робочого часу обладнання; ПР - простої устаткування.

приклад

Аналіз використання обладнання в часі представлений в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Аналіз використання обладнання за часом, тис. Машино-год

показник

план

факт

1. Календарний фонд

32406

31782

2. режимний фонд

12038,6

11858,3

3. Можливий фонд

11572,1

11235,8

4. Плановий фонд

10760/11 179

-

Закінчення табл. 33

показник

план

факт

5. Фактичний фонд

-

9740

  • 6. Коефіцієнти використання устаткування в часі:
  • 6.1. До календарного фонду (стор. 5 / стр. 1)

-

0,3065

6.2. До режимному фонду (стор. 5 / стр. 2)

-

0,8214

6.3. До можливого фонду (стор. 5 / стр. 3)

-

0,8669

6.4. До планового фонду (стор. 5 / стр. 4)

-

0,9052 / 0,871338

Плановий фонд часу показаний дробом: в чисельнику - на запланований, а в знаменнику - на фактичний випуск продукції.

З табл. 3.3 видно, що у підприємства можливий фонд часу роботи обладнання фактично склав 97,1% від плану. За планом на ремонт обладнання намічалося затратити 466,5 тис. Машино-год (12038,6 - 11572,1), фактично ж на ремонт пішло 622,5 тис. Машино-год (11858,3 - 11235,8), т. е. на 156 тис. машино-год більше. У плані було намічено при можливому фонді часу 11 572,1 тис. Машино-год час для виконання плану по випуску продукції - 10760 тис. Машино-год, тобто в плані закладені позапланові простої в кількості 812,1 машино-год. Різниця між чисельником і знаменником планового фонду 419 машино-год (11 179 - 10760) показує величину фактично понаднормово витраченого фонду часу. Крім цього, підприємство не використовувало 1495,8 тис. Машино-год можливого фонду часу (1135,8 - 9740).

Відмінною рисою основних засобів є їх багаторазове використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду і поступове перенесення їх первісної вартості на витрати виробництва. Економічна ефективність їх використання характеризується часткою амортизації у вартості продукції. З ростом і удосконалюванням техніки сума щорічної амортизації зростає, збільшується її частка в собівартості продукції, але в той же час збільшується випуск продукції, так як підвищується продуктивність обладнання. Отже, сума амортизації у вартості одиниці виробу знижується. Економічний ефект від впровадження нової техніки проявляється також через інші елементи витрат на виробництво, в основному через витрати праці.

При вирішенні питання про заміну обладнання необхідно враховувати коефіцієнт співвідношення темпів приросту продуктивності нового обладнанняпр ) і його вартостіз ) в порівнянні з заміннимт ):

На закінчення аналізу розраховуються резерви збільшення випуску продукції і фондовіддачі. Ними можуть бути введення в дію невстановленого обладнання, заміна і модернізація його, скорочення цілоденних і впутрісменних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне його використання, впровадження заходів НТП. При визначенні поточних і перспективних резервів замість планового рівня факторних показників враховується можливий їх рівень.

Резерви зростання фондовіддачі - це збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічних залишків основних виробничих фондів.

Можна також планувати капіталовкладення, оскільки для успішного функціонування фірми необхідно забезпечити відтворення основного капіталу. Для цього створюються спеціальні фінансові фонди за рахунок амортизаційних відрахувань, прибутку, різних форм довгострокових кредитів і позик. Для цього проводиться спеціальний аналіз інвестиційних проектів.

 
<<   ЗМІСТ   >>