Головна Страхова справа
Актуарні розрахунки
|
|
|||||
СОСТРАХОВАНИЕ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯСострахование (співстрахування) (англ, co-insurance) - розподіл ризику між двома і більше страховиками в рамках одного і того ж договору страхування або в ряді договорів, де містяться умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика (рис. 5.3). Мал. 5.3. схема сострахования У певних випадках страховик може передбачити застереження в умовах договору страхування, згідно з якою страхувальник (як учасник страхового правовідносини) буде виступати в ролі співстраховика в частині власного утримання (обмеженого франшизою). Особливість сострахования полягає в тому, що кожен співстраховик відшкодовує збиток тільки в межах своєї частки участі в страховій сумі, а вона визначається часткою отриманої премії кожним співстраховику. Відшкодування збитків при состраховании може бути роздільним і солідарним. При роздільному страхування оформляються окремі поліси, тобто кожен страховик видає страхувальникові свій поліс із зазначенням тільки своєї частки відповідальності і премії, стаючи при цьому співстраховику. Якщо страхувальникові видається загальний (колективний) поліс, то його підписують всі страховики, які беруть участь в угоді, стаючи при цьому співстраховиками. В такому полісі передбачається солідарна відповідальність страховиків. Законодавство РФ декларує солідарність при состраховании. На практиці страховик, який взяв на сострахование найбільшу частку відповідальності, стає неформальним лідером, і Співстраховики, що мають менші частки ризику, слідують за умовами сострахования, схваленими лідером. Лідер по домовленості з усіма співстраховиками, які беруть участь в колективному договорі, здійснює всі взаєморозрахунки зі страхувальником і іншими співстраховиками. Основні переваги сострахования полягають у наступному:
Основні недоліки сострахования такі:
Ідея сострахования заснована на тому, що об'єднання двома і більше страховими компаніями своїх страхових резервів сприяє більш рівномірному розподілу і вирівнюванню особливо великих збитків, а, значить, підвищує їх надійність і стійкість. Сострахование, захищаючи і розподіляючи відповідальність за дуже великим ризикам, має, таким чином, досить вузьку сферу діяльності. Перестрахування ж дозволяє захищати страхові компанії не тільки від великих, але і всіх інших ризиків, що становлять портфель страховика, що піддається постійним загрозам випадкових надзвичайних перевищень збитковості. ПЕРЕСТРАХУВАННЯОсновні поняття, цілі, визначенняПерестрахування (англ, reinsurance ) - операція, відповідно до якої страховик ( перестрахувальник , або цедент ( cedent )), приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності по ним з урахуванням своїх фінансових можливостей передає на узгоджених умовах іншому страховику ( перестраховику (reinsurer ), або цессіонеру ). Передача частини ризиків від прямого страховика (цедента) перестраховику називається цессией (cession). У більшості випадків страхові товариства не мають можливості створити ідеально збалансований портфель ризиків, оскільки кількість об'єктів страхування невелике, або в портфелі містяться великі і небезпечні ризики, які вносять до складу портфеля елементи диспропорції. Крім того, практика показує, що будь-яка страхова компанія, навіть при ретельному відборі ризиків при прийомі їх на страхування, не може створити портфель повністю ізольованих один від одного об'єктів страхування. Справа в тому, що умовами страхування зазвичай покриваються різні небезпеки, яким застраховані об'єкти можуть піддаватися одночасно при настанні катастроф: повеней, ураганів, землетрусів, спустошливих пожеж та ін. Однак у зв'язку з тим, що фінансові кошти і навіть всі активи будь-якого страховика складають лише невелику частку від загальної суми його відповідальності перед страхувальниками, зазначені катастрофи (страхові випадки) можуть нс тільки значно підірвати фінансову базу страхового товариства, а й привести його до повного банкрутства. Страховим компаніям постійно загрожують три небезпеки при веденні бізнесу [1] .
Для вирівнювання страхових сум прийнятих на страхування ризиків і тим самим створення збалансованого страхового портфеля, приведення потенційної відповідальності за сукупною страховій сумі у відповідність з фінансовими можливостями страховика, і отже, для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і їх рентабельності, отримання взаємної участі в ризиках, прийнятих на страхування іншими страховиками, існує інститут перестрахування. Цілі перестрахування:
Існують як компанії, що займаються виключно перестрахуванням (професійні перестраховики - вони зазвичай мають в кінці назви добавку Re), так і поєднують звичайні види страхування з перестрахуванням (універсальні страхові компанії). Є об'єднання компаній - пули, учасники яких за певними правилами передають частини свого ризику всьому пулу, а він перерозподіляє отриманий сумарний ризик між усіма учасниками. Перестрахуванням ризиків досягається:
Основною функцією перестрахування є вторинний розподіл ризику, завдяки якому відбувається кількісне і якісне вирівнювання страхового портфеля. Крім того, перестрахування виконує і деякі допоміжні функції. Воно дозволяє розширити перелік ризиків, прийнятих в страхування, приймати в страхування унікальні і дорогі ризики. Завдяки перестрахуванню страховик в змозі приймати в страхування більшу кількість ризиків, ніж без перестрахування. Це дає страхової компанії можливість застосовувати основний принцип страхування, згідно з яким багато повинні покривати збитки небагатьох. Приймаючі на себе ризик перестрахувальники можуть передавати ризики іншим перестраховикам. Подальше розміщення ризику в перестрахуванні називається передача частини ( retrocession ). Передавальний ризик страховик називається ретроцедентом ( retrocedent ), а приймає у нього ризик - ретроцессіонером (retrocessionaire ). Принципова схема прямого страхування і перестрахування з багаторазової передачею ризику зображені на рис. 5.4 [2] . Згідно із законодавством страховик, який уклав договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником відповідно до договору страхування. Договір перестрахування - угода (двостороння угода) між цедентом і перестрахувальником, при якому одна сторона (цедент) зобов'язується передати, а інша сторона (перестрахувальник) прийняти ризики в перестрахування на певних умовах. У договорі перестрахування прописуються:
Власне утримання ( retention ) - це та частина вартості ризику, або страхової суми, яку страховик сам бере на страховий захист, тобто береться за рахунок своїх технічних резервів забезпечити страхове покриття. Мал. 5.4. Схема перестрахування з багаторазовим розміщенням ризику Розмір власного утримання має бути вигідним для страховика і економічно обґрунтованим, тобто здатним відшкодовувати збитки. Ексцедент (excess ) - це все частки ризиків (їх страхових сум) понад власного утримання, тобто понад те, що страховик може забезпечити своїми технічними резервами, які він передає в перестрахування. Перестрахова комісія (reinsurance commission) - сплачується перестрахувальником для компенсації витрат на ведення справи, укладання договорів із страховиками прямим страховиком (цедентом) у разі, якщо він отримує в якості перестрахувальної премії частина брутто-премії. Зазвичай перестрахувальна премія сплачується з нетто-премій, і тоді комісія не сплачується. Тантьема (комісія з прибутку) - форма винагороди цедента з боку перестрахувальника, комісійна винагорода за передачу в перестрахування доброякісного ризику. Міститься в умовах договору перестрахування в формі застереження про Тантьєми (за участь і обачне ведення справи). Тантьема зазвичай виплачується цеденту щорічно в певному відсотку від чистого прибутку перестраховика. Бордеро ( bordereau ) - перелік ризиків - перелік полісів, охоплених договором перестрахування, що містить інформацію про страхувальників, природі ризиків, їх місцезнаходження і частці, переданої в перестрахування, отриманих преміях і терміни страхування тощо Перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності будь-якого страховика, незалежно від розмірів його власного капіталу і страхових резервів. Використовуючи різні договори перестрахування, страхова компанія має можливість оптимізувати свій страховий портфель. Розвинена система перестрахування в світі дозволяє підвищити надійність страхування. Для забезпечення таких великих сум потрібно саме світовий рівень, що дозволяє максимально перерозподілити і згладити всі коливання в збитковості страхових компаній усього світу. Ринок перестрахування, крім безпосередньої і головної функції захисту страхового ринку, вносить свій внесок у розвиток світової економіки за рахунок інвестування досить великих сум в її розвиток і є, таким чином, важливою ланкою світової економіки в цілому. |
<< | ЗМІСТ | >> |
---|