ТВІР ПОЛІТИЧНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

Для опису та аналізу взаємодії журналістики з соціальним середовищем існують дві групи методологічних підходів. Перший склався в рамках теорій масової комунікації (Г. Лассвелла, П. Лазарс- фельд, Р. Мертон, Б. А. Грушин, Б. М. Фірсов та ін.) І являє собою опис інформаційних процесів в категоріях "комунікатор" (джерело повідомлення), "інформація" (зміст повідомлення), "засіб масової комунікації (ЗМК)" (канал повідомлення), "аудиторія" (адресат повідомлення), "ефективність" (результат повідомлення). Традиція досліджень масової комунікації як соціально-політичного явища бере свій початок в соціальній психології і емпіричної соціології електоральної поведінки ^[1] , а також в соціології громадської думки ^[2] .

Розвиток досліджень системи масової інформації призвело до формулювання принципу "двоступеневого потоку комунікації" - від лідерів думок, інтерпретує повідомлення ЗМІ, до мас. Також слід звернути увагу на відмінність двох векторів потоку інформації: від комунікатора до СМК, від СМК до аудиторії. Дана відмінність полягає в тому, що ЗМІ (як частина системи СМЯ) відбирають інформацію і переводять її в вербальний або образно-символічний ряд, на мову, адекватний каналу інформації та характеристикам аудиторії.

Як можна помітити, відсутність в комунікативній моделі категорії "журналістика" не виключає опису та аналізу журналістської діяльності з позицій теорій масової комунікації, оскільки модель дозволяє розглянути різні аспекти журналістики як "плаваючою" функції, наприклад, пошук інформації як структурний взаємозв'язок "ЗМІ - комунікатор" або "зворотний зв'язок" між аудиторією та ЗМІ.

Другий підхід, в рамках якого можливий аналіз журналістського соціальної взаємодії, розробляється в теорії журналістики

Прихильники даної концепції використовують схему аналізу твори з використанням категорій "дійсність", "автор", "текст", "аудиторія". Вітчизняна традиція досліджень журналістики спирається на літературознавчі концепції Р. О. Якобсона, В. Я. Проппа, М. М. Бахтіна, К). М. Лотмана ^[3] та ін. При використанні подібної процедури аналізу твір політичної журналістики є інтегральне явище, що об'єднує характеристики соціально- політичної дійсності, автора, тексту і аудиторії.

У цьому розділі буде послідовно застосований саме такий принцип викладу, оскільки викладання дисциплін напрямку "Політична журналістика" засноване на положеннях теорії журналістики, в рамках якої, більшою мірою, вивчається індивідуальна творча практика, а не інституційні та функціональні характеристики явища.

• [1] Див .: Лассвелла Г. Структура і функції комунікації в суспільстві // Назаров А /. А /. Масова комунікація в сучасному світі: методологія аналізу та практика досліджень: хрестоматія. М., 2002; Лазарсфельд П "Мертон Р. Масова комунікація, масові смаки та організоване соціальне дію // Назаров М. М. Масова комунікація в сучасному світі: методологія аналізу та практика досліджень: Докторів Б.З. Реклама і опитування громадської думки в США: історія зародження. Долі митців. М., 2008.
• [2] Див .: Ліппман У. Громадська думка. М., 2004: Ноель-Нойман Е. Громадська думка: відкриття спіралі мовчання. М., 1996: Грушин Б. А. Масова свідомість: досвід визначення і проблеми дослідження. М., 1987; Фірсов Б. М. Шляхи розвитку засобів масової комунікації. Л., 1977. (Е. П. Прохоров, В. В. Учснова, С. Г. Корконосенко, М. І. Шостак та ін.).
• [3] Див .: Якобсон Р. О. Мовна комунікація // Його ж. Вибрані роботи / уклад. і заг. ред. В. В. Звеганцева. М., 1985: Пропп В. Я. Структурний і історичне вивчення чарівної казки // Його ж. Фольклор і дійсність. Вибрані статті. М., 1976: Бахтін М. А /. Автор і герой в естетичній діяльності // Його ж. Собр. соч .: в 7 т. Т. 1. М., 2003: Додати Лотман Ю. А /. Смуток культури і поняття тексту // Його ж. Історія і типологія російської культури. СПб., 2002.