Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Історія Новітнього часу

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ДЕРЖАВНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ

Системно, в повномасштабному плані провідні країни стикнулися з державним регулюванням після Другої світової війни. Під державним регулюванням економіки мається на увазі комплекс заходів і дій, які застосовуються державою для здійснення і корекції економічних процесів. У тому чи іншому вигляді державне регулювання застосовувалося в "комуністичних", капіталістичних і країнах, що розвиваються. Але якщо в країнах Сходу і в соціалістично орієнтованих країнах, що розвиваються державне регулювання здійснювалося в рамках планово-директивної економіки, що базується на усуспільнення виробництва і державної власності, то в країнах Заходу і капіталістично орієнтованих звільнилися державах ці процеси протікали в рамках ринкових відносин і при збереженні конкуренції різних форм власності.

У країнах "соціалістичної орієнтації" державне регулювання проявлялось, зокрема, в наявності різних варіантів адміністративно-командної системи, директивного планування, домінування і постійному розширенні позицій загальнонародної (державної) власності, а також при звуженні ролі недержавних секторів економіки. У більшості країн, що стали після Другої світової війни на шлях соціалістичної орієнтації, ринкові механізми в народному господарстві помітно скоротилися. Саме держава та її інституції визначали загальну економічну і фінансову політику.

У США в "епоху Рузвельта", в різних країнах Західної Європи та Японії після 1945 р також спостерігалося посилення впливу важелів державного регулювання економіки, але при цьому в рамках збереження капіталістичної економіки. У той же час, державне регулювання в розвинених капіталістичних країнах виявлялося, зокрема, в націоналізації стратегічних галузей економіки та ряду великих банків, запровадження індикативного планування, помітному збільшенні державних витрат на соціальну сферу (що виразилося, зокрема, в послідовному збільшенні зарплат, пенсій для працівників громадського сектора і соціальної допомоги, піднятті рівня і якості надаваних державою громадських послуг), запуск різноманітних програм партнерства м ежду державним і приватним секторами, посилення контролю з боку державних інститутів за функціонуванням фінансової системи і т.д.

Феномен державно-монополістичного капіталізму в перші повоєнні десятиліття стосовно до провідних країн Західної Європи і Японії розвивався під впливом норм і механізмів державного регулювання. При державному регулюванні держава, його органи та інститути відповідають за стабільне функціонування податкової та бюджетної політики, за монетарну політику, виділення коштів на різні потреби на національному та регіональному рівнях. Також у веденні держави знаходяться такі питання, як регулювання кредитного ринку і розподілу доходів, формування та здійснення зовнішньої торгівлі.

У 1950-ті рр. державні витрати провідних країн світу помітно зросли, як і загальний обсяг державного бюджету цих країн. У той період діяльність держави в значній мірі була спрямована на забезпечення стабільного розвитку економіки, запобігання інфляційних процесів, підтримання високого рівня зайнятості і недопущення великої безробіття серед населення. Активна грошово-кредитна політика, що здійснювалася на практиці центральними (державними) банками, мала на увазі - з боку держави - наявність цілісного контролю в економіці над грошовою масою.

Зазвичай методи державного регулювання можуть бути прямими (встановлення і підтримання контролю над монополіями, розробка, встановлення та підтримання загальних економічних стандартів) або непрямими (здійснення грошової політики, контроль за доходами, "сильна" соціальна політика). Також відзначимо, що дуже важливим механізмом державного регулювання служить зовнішньоекономічне регулювання. В якості основних форм державного регулювання можуть виступати соціальні і цільові державні програми.

В умовах початкового етапу "холодної війни" політика державного регулювання сприяла більш швидкому й ефективному виходу держав зі стану післявоєнної кризи, підйому виробництва, якісному зростанню валового внутрішнього продукту. Конверсія виробництва і зміцнення військово-промислового комплексу в умовах "холодної війни" також потребували активної ролі держави. Державний сектор став відігравати велику роль в національному економічному розвитку не тільки країн Сходу, а й багатьох провідних держав Заходу Імпульс до просування західноєвропейських країн в сторону суспільства "загального добробуту" також було дано в перші повоєнні роки, в тому числі через використання механізмів державного регулювання.

Повоєнне безкризовий "щасливе тридцятиріччя" (до системної кризи капіталізму 1974-1975 рр.) - тривав майже 30 років період стабільного економічного зростання і послідовного збільшення добробуту населення, ослаблення соціальних протиріч і класової нерівності було б неможливо уявити без звернення до державного регулювання економіки і соціальної сфери.

 
<<   ЗМІСТ   >>