Функції політичної соціалізації

В цілеспрямованої діяльності по зміцненню системи політичної соціалізації важливий координований облік всіх її функцій.

• • Інформаційна функція : за допомогою цієї функції здійснюється передача людині певних політичних знань, необхідних йому для розвитку його політичного кругозору, політичного мислення, правильної орієнтації в питаннях соціального життя.
• • Ціннісно-орієнтовна функція, в ході її реалізації людина долучається до системи історично сформованих у цьому суспільстві політичних відносин, цінностей і орієнтацій.
• • Установочно-нормативна функція спрямована на вироблення у особистості, що формується певних установок на сприйняття і споживання політичної інформації, ставлення до подій політичних подій і явищ, дій інших осіб у сфері політики, вибір свого стилю і спрямованості поведінки в політичних відносинах.

Підсумкова мета реалізації всіх функцій політичної соціалізації - формування політичної культури особистості, виховання громадянина відповідної держави. Таким чином, результатом політичної соціалізації є певна структура особистості, в якій політичні цінності і цілі стали стійкими і працюють елементами.

Типи політичної соціалізації

В даний час в політичній науці виділено такі найбільш суттєві типи політичної соціалізації.

• • Гармонійний тип політичної соціалізації характеризується складанням нормальних відносин людини до інститутів влади, поважних підходом до існуючих порядків в суспільстві, державного устрою, прагненням до виконання своїх громадянських обов'язків.
• • Гегемонистский тип характеризується різко критичним ставленням людини до будь-яких політичних порядків, владі, політичним системам, крім тих, які пропонуються їм. Цей тип претендує на особливу роль своєї власної персони в політичному житті суспільства, в оцінці того, що відбувається.
• • Плюралістичний тип представлений демократичної особистістю, яка визнає рівноправність у суспільстві, зважає на думку інших громадян і готова змінити свої політичні погляди, оцінки, якщо помилковість їх буде доведена.
• • Конфліктний тип тяжіє до розпалювання протиріч в колективі, створення протистоїть йому угруповання з метою досягнення своїх інтересів і цілей.
• • Кон'юнктурний тип -, політичні погляди і поведінку особистості такого типу цілком залежать від ситуації, до якої людина пристосовується для забезпечення своїх корисливих інтересів. Найбільш яскрава відмінна риса цього типу - безпринципність.

Існує й інша типологія, яка розглядає вплив політичної соціалізації не тільки на формування вищезазначених особистісних якостей людини, але і на пробудження, розвиток його здібностей здійснювати або адміністративну, або пропагандистську, або теоретичну чи іншу політичну діяльність.

Політична індиферентність

Головне завдання політичної соціалізації - формування сталих ціннісних поглядів самостійного і відповідального суб'єкта політики на основі вільного вибору їм політичних орієнтирів. Однак останнім часом серйозний інтерес викликає таке явище, як політичний индифферентизм , тобто байдужість до політики, небажання приймати в ній участь. Особливо зримо він проявляється в абсентізмом - ухиленні виборців від участі в голосуванні, хоча політичний индифферентизм може приймати і інші, менш явні форми.

Політична індиферентність - явище настільки ж давнє, як і сама політика. Ще Перікл, якому історія приписує роль засновника афінської демократії, зіткнувся з небажанням деяких громадян відвідувати народні збори і користуватися політичними правами. В сучасних умовах політична індиферентність стає явищем масовим навіть в країнах зі стійкими і тривало існуючими демократичними режимами. Французький політолог П. Ломен взагалі вважає, що політично індиферентних громадян більшість.

Політичні режими по-різному реагують на політичний индифферентизм. Наприклад, в тоталітарному режимі політична індиферентність розглядається на рівні державного злочину. Любов до влади, до вождя, до держави повинна бути виражена активно, публічно, пофарбована вірнопідданськими настроями. Авторитарний режим, який керується принципом "дозволено все, крім політики", вважає за краще мати справу з політичними конформістами, на худий кінець з політично індиферентними громадянами, аби вони "не лізли" в політику.

Проблема політичного індиферентизму є складною і для демократичного режиму. На перший погляд демократії як влади народу, здійснюваної самим народом і для народу, притаманна висока політична активність громадян і чужий индифферентизм, - адже це їх влада, відкрита для всіх. Однак ще Ж. Ж. Руссо звернув увагу на те, що найдемократичніші процедури навіть на рівні прямої демократії загрожують спотворенням волі народу. При демократичному режимі ніякий закон не правомірний, якщо він не може трактуватися як випливає з народного рішення, але саме народне рішення є лише волевиявлення більшості. Проблема політичної більшості та його взаємовідносини з опозиційним меншістю - одна з серйозних проблем функціонування демократичного режиму. Перед демократичним режимом завжди стоїть небезпека можливої ​​конформістської деформації народовладдя або переродження демократії в охлократію (влада натовпу). Тому в процесі політичної соціалізації доводиться вирішувати дуже складну задачу, яка полягає в тому, щоб, з одного боку, залучити особистість в політичний процес, а з іншого - зняти зайву політизацію суспільства, знизити її критичний рівень.

Процес політичної соціалізації історично обумовлений, визначається особливостями політичної системи, а також закономірностями психологічного сприйняття об'єктивних чинників конкретною особистістю.