Повна версія

Головна arrow Інвестування arrow Інвестиції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Критерії та методи оцінки інвестиційних проектів. Облік інфляції, невизначеності та ризиків

Кожен інвестиційний проект має деякі властивості, які необхідно враховувати, коли мова піде про оцінку проекту, про необхідність на основі цієї оцінки прийняти конкретне рішення - буде чи не буде здійснюватися даний проект. Мова йде про те, що в проект, як правило, потрібно вкладати великі гроші, причому часто досить довгий період часу. Віддачу вони дадуть теж не відразу, а через значні часові проміжки, і ця віддача може бути розтягнута в часі. Великі інвестиційні проекти не тільки впливають на виробничий процес, але і зачіпають соціальні проблеми. Їх негативні соціальні наслідки теж необхідно враховувати, причому відразу виділяти якісь кошти на їх ліквідацію або згладжування. Крім того, проект повинен бути не разовим, відокремленим заходом для отримання доходу, а вписуватися в рамки глобальної стратегії функціонування і розвитку фірми. І, крім того, не потрібно забувати про те, що такі проекти завжди пов'язані з ризиками та облік цих ризиків необхідний при оцінці проекту та прийняття рішення про його реалізацію.

Необхідність оцінки інвестиційного проекту виникає також і тому, що в процесі його розробки та реалізації виникає ряд протиріч, які вимагають дозволу. Це протиріччя між об'єктивними і суб'єктивними підходами в оцінці проекту; інтересами різних учасників проекту; внутрішнім і зовнішнім оточенням проекту; цілями і можливими засобами їх досягнення. Вирішити ці протиріччя можна тільки в процесі комплексної його оцінки, з розрахунком кількісних і якісних критеріїв. При оцінці потрібно враховувати як виробничі, так і соціальні наслідки.

Інвестиційні проекти оцінюються для вирішення трьох типів завдань:

  • - Оцінка конкретного проекту;
  • - Обґрунтування доцільності участі в проекті;
  • - Порівняння декількох варіантів проекту.

Найбільш наочно дозволяють оцінити проект, звичайно, кількісні показники. Головне, на що має бути націлене уваги при розрахунку таких показників, - чи зможе проект забезпечити достатній прибуток в довгостроковому періоді, не потрібно захоплюватися швидким отриманням прибутку. Як правило, це не показник вигідності проекту, при здійсненні серйозних проектів такій ситуації не буває. Прибуток можна отримати тільки через якийсь час, але вона стабільна протягом досить тривалого періоду, і проект дозволяє вирішувати фірмі стратегічні завдання.

При розрахунку кількісних показників за основу береться зіставлення обсягу передбачуваних інвестицій з майбутніми доходами Основні труднощі при таких розрахунках полягає в тому, що витрати необхідно виробляти сьогодні, а доходи буду через певну кількість часу, тобто необхідно зіставляти грошові суми в різні часові періоди. При таких розрахунках слід визначити прогнозну оцінку обсягів реалізації продукції в майбутньому з урахуванням мінливого попиту. Тут бажано домагатися максимальної наближеності прогнозованих сум до майбутнього періоду, оскільки недооцінка цього показника може призвести до втрати частини ринку, а переоцінка - до неефективного використання створених нових виробничих потужностей.

Далі необхідно розрахувати надходження доходів по роках. Віддача від вкладених коштів відбувається не один рік, і чим більш протяжен проект в часі, тим важче визначити можливу віддачу в кожний наступний рік, тому що зростає фактор невизначеності. Тому доцільніше через певний період на кожен віддалений рік при розрахунках вводити понижуючі коефіцієнти.

Як вже зазначалося, фінансування проекту може здійснюватися з різних джерел, що мають певну вартість. Але в міру здійснення проекту умови, що визначають вартість фінансових джерел, можуть змінюватися, що змінить і саму вартість. Це призведе до того, що проект, який вважався вигідним на момент його прийняття, через якийсь час внаслідок змінених умов може виявитися невигідним. І це теж фактор ризику, який потрібно враховувати при здійсненні проекту.

При оцінці інвестиційного проекту вирішуються два кола завдань, з'ясовується, чи є фінансові можливості реалізації проекту і чи буде вигідно фірмі брати участь у такому проекті. За наявності декількох проектів необхідно провести їх порівняльний аналіз і вибрати найбільш ефективне рішення.

Оцінка проводиться на основі використання Методичних рекомендацій, підготовлених Міністерством економіки РФ. Крім того, існують галузеві методики, що враховують особливості інвестицій в окремих галузях.

Фінансова оцінка проекту дає можливість визначити фінансовий стан проекту, можливість знаходження більш вигідних джерел фінансування та отримання доходів. Для аналізу використовують три види звітів: звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових коштів і балансовий звіт. Кожен з цих звітів, складених за розрахунковими даними проекту, характеризує його з різних точок зору.

Балансовий звіт являє собою таблицю, що складається з двох розділів. Вона будується на основі прогнозних даних і показує в активі майбутній склад капіталу, а в пасиві - джерела його формування. На основі цього розрахунку можна простежити динаміку зміни структури майна проектів та джерел фінансування. Фактично цей баланс дозволяє судити про фінансове становище підприємства на кожен конкретний момент.

Прибутки та збитки розраховуються по роках. Форма розрахунку передбачає перелік всіх основних доходів і надходжень, які отримуватиме фірма в ході реалізації проекту по роках, і такий же перелік, але вже за видатками та відрахуваннях. На кожен період розраховується різниця між цими показниками, завдяки чому можна оцінити ефективність діяльності підприємства, резерви збільшення власного капіталу і визначити величини різних податків і дивідендів.

Рух грошових коштів визначається на основі плану очікуваних прибутків і збитків методом прямого рахунку припливів і відтоків грошових коштів за різними напрямками руху грошових коштів. Це дозволяє побачити, чи є в кожен момент часу необхідний запас грошей і чи можливо продовжувати проект, чи є резерви поповнення грошей.

Ці форми розраховуються на основі абсолютних даних, характерних для даного проекту, тому для порівняння з іншими проектами вони непридатні. Для цих цілей повинні бути розроблені інші показники у формі фінансових коефіцієнтів. Це відносні показники прийнятності проектів. Вони використовуються досить тривалий час у вітчизняній і зарубіжній практиці, і саме практика дозволила визначити їх величини, що дає можливість зупинити вибір на найбільш вигідному варіанті.

Всі розрахункові коефіцієнти умовно можуть бути розділені на чотири групи, що відображають ліквідність проекту, платоспроможність, оборотність і рентабельність.

Під ліквідністю проекту розуміється його здатність своєчасно і в повному обсязі відповідати за наявними фінансовими зобов'язаннями. Для характеристики цього критерію розраховуються кілька коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається як відношення поточних активів до поточних пасивів. Коли цей показник перевищує 1,6 можна визнати фінансовий стан проекту задовільним. Проміжний коефіцієнт ліквідності - це відношення поточних активів без вартості товарно-матеріальних цінностей до поточних пасивів, його нормальне значення 1,0-1,2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності - це відношення високоліквідних активів до поточних пасивів. До високоліквідних активів відносять грошові кошти, цінні папери та рахунки до отримання. Нормальне значення цього коефіцієнта - 0,8-1,0.

Платоспроможність проекту також можна охарактеризувати декількома коефіцієнтами. Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується як відношення власних коштів підприємства і субсидій до позикових коштів. Власними коштами в даному випадку вважається акціонерний капітал плюс резерви, плюс нерозподілений прибуток. Ступінь фінансового ризику характеризує так званий фінансовий важіль. Це відношення позикових коштів до акціонерного капіталу. Ставлення позикових коштів, тобто короткостроковій і довгостроковій заборгованостей, до власних коштів характеризує власне коефіцієнт платоспроможності. Так як для реалізації інвестиційного проекту намагаються використовувати довгострокові кредити, то особливо оцінюються можливості сплати за цими кредитами та їх вплив на загальну платоспроможність. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів визначається як відношення довгострокової заборгованості до загального обсягу капіталізованих коштів, тобто до суми власних коштів і довгострокових позик. Коефіцієнт покриття довгострокових зобов'язань - це відношення чистого приросту вільних коштів до величини платежів за довгостроковими зобов'язаннями. Чистий приріст вільних коштів - це сума чистого прибутку, амортизації і позикових коштів за вирахуванням здійснених в даному періоді інвестицій. Довгостроковими зобов'язаннями вважаються суми, виділені на погашення позик, плюс відсотки по них.

В якості показників оборотності використовують коефіцієнти оборотності.

Коефіцієнти оборотності показують залежність виручки від продажів від різних умов реалізації проекту. Коефіцієнт оборотності активів - це відношення виручки від продажів до середньої за даний період вартості власного капіталу. Коефіцієнт оборотності власного капіталу - відношення виторгу від продажів до середньої за період вартості власного капіталу. Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів - відношення виторгу від продажів до середньої за період вартості запасів. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує розвиток комерційного кредиту на підприємстві, розраховується як відношення виручки від продажів у кредит до середньої за період дебіторської заборгованості. І ще один показник з цієї групи - середній термін обороту кредиторської заборгованості. Він розраховується як відношення короткострокової кредиторської заборгованості (рахунки до оплати) до витрат на закупівлю товарів і послуг, помножене на кількість днів у даному періоді.

Група підсумкових показників - це показники рентабельності проекту. До них відноситься рентабельність продажів, тобто показник, розрахований як відношення валового прибутку від операційної діяльності до суми виручки від реалізації продукції та позареалізаційних операцій. Повна рентабельність продажів визначається як відношення суми валового прибутку від операційної діяльності і тієї частини виплачених відсотків за позиками, яка відноситься на собівартість, до суми виручки від реалізації продукції. Чиста рентабельність продаж- це відношення чистого прибутку від операційної діяльності до суми виручки від реалізації продукції. Рентабельність активів розраховується як відношення валового прибутку від операційної діяльності до середньої за період вартості активів. Повна рентабельність активів - це відношення суми валового прибутку від операційної діяльності та виплачених відсотків по позиках до середньої за період вартості активів. Чиста рентабельність активів - це відношення чистого прибутку до середньої за період вартості активів. Чиста рентабельність власного капіталу - це відношення чистого прибутку до середньої за період вартості власного капіталу.

При розрахунках цих показників та їх використання для подальшого аналізу необхідно мати на увазі, що всі перераховані показники можуть змінюватися в залежності від галузі, технології, структури цін та інших факторів. Найчастіше ці показники використовують для з'ясування динаміки та порівняння з іншими фірмами.

В цілому фінансові розрахунки показують здатність учасників проекту виконувати прийняті на себе зобов'язання, характеризують стійкість проекту до несприятливих змін зовнішнього довкілля, відбивають якість інвестиційного проекту і можливості розвитку фірми. Вони дозволяють зрозуміти, що реалізація проекту поліпшить, або, принаймні, не погіршить становище діючого підприємства. Після цього переходять до розрахунку економічної ефективності проекту.

 
<<   ЗМІСТ   >>