Повна версія

Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Управлінський облік

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Оцінка матеріально-виробничих запасів

Оскільки матеріально-виробничі запаси складають одну з найбільших статей оборотних коштів виробничого підприємства, проблема оцінки їх вартості набуває особливої ​​значущості.

У міжнародній практиці існує підхід, згідно з яким готова продукція і незавершене виробництво оцінюються за нормативними затратами, а запаси сировини і матеріалів - як за вартістю придбання (за фактичними витратами), так і за нормативними затратами. В основі оцінки матеріалів за фактичними витратами лежить теоретичне положення, що розглядає сировину і матеріали як заміщаються предмети споживання, які знаходяться на складі в очікуванні використання. До тих пір, поки вони нс будуть відпущені в виробничий процес, їх не можна задіяти інакше, ніж але вартості придбання. Далі: незавершене виробництво і готова продукція містять матеріали та інші витрати, додані протягом виробничого процесу, включаючи трудові та накладні витрати. З того моменту, коли ці елементи витрат стають частиною виробничого процесу, вони вже будуть являти собою нормативні витрати.

У той же час багато компаній з метою збереження послідовності в процедурах оцінки своїх запасів враховують за нормативною вартістю не тільки незавершене виробництво та готову продукцію, а й матеріали. Застосовуваний підхід багато в чому залежить від конкретних обставин. Важливою причиною застосування фактичних або нормативних витрат при оцінці матеріалів є кількість їх видів і обсяги використання.

Оцінка залишку незавершеного виробництва за нормативними затратами представляється доцільною на момент випуску конкретних видів готової продукції. Однак існує небезпека обчислення невірного фінансового результату в разі, якщо незавершене виробництво буде оцінено за завищеними або заниженими нормативним витратам.

Якщо все нормативні витрати або будь-яка їх частина використовуються протягом наступного року, то незавершене виробництво і готова продукція за станом на кінець року повинні бути оцінені за старими нормативними затратами. Такий підхід дозволить правильно оцінити запаси на кінець року, однак створить проблему в наступному році. На основі незавершеного виробництва, оціненого за нормативними затратами минулого року, буде розрахована собівартість готової продукції, випущеної в поточному році. На практиці найбільш поширений підхід, який передбачає, що всі господарські операції, що стосуються руху коштів по рахунках незавершеного виробництва і готової продукції, що мають місце з початку нового звітного року, реєструються за старими нормативним витратам до тих пір, поки залишки на початок року за цими рахунками не закриються.

Підготовка балансу і звіту про прибутки і збитки

Матеріально-виробничі запаси відображаються в балансовому звіті як оборотні активи, а від їх розміру безпосередньо залежить фінансовий результат, що показується в звіті про прибутки і збитки. Добре розроблена система нормативних витрат дає можливість готувати періодичні фінансові звіти на основі оформленої в облікових регістрах вартості запасів, дозволяючи обходитися без їх періодичної інвентаризації протягом звітного року. Хоча дана перевага не обмежена нормативної системою, але найбільше застосування такий підхід отримав саме в системі "стандарт-кост". Важливим питанням є прийняття рішення про те, за якою ціною слід включати матеріально-виробничі запаси в звітність. Тут потрібно мати на увазі, що "якщо нормативна вартість запасів приблизно вірно відображає їх фактичну вартість, то вона може використовуватися для відображення рівня запасів у зовнішній звітності" [1] .

У міжнародній практиці існує вимога до відбиття в опублікованих фінансових звітах матеріальнопроізводственних запасів в їх меншою оцінкою. Тому якщо в кінці звітного періоду ринкова вартість запасів виявиться меншою, ніж їх нормативна вартість, то відповідно до прийнятих принципів оцінки запасів вони будуть знижені в ціні до ринкової вартості. Стосовно до матеріальних запасів "ринкова вартість" є вартість заміщення або вартість, за якою матеріали будуть закуплені знову. У випадку з незавершеним виробництвом і готовою продукцією поняття "ринкова вартість" означає можливу продажну вартість. Головним тут має бути питання, достатня поточна відпускна ціна для того, щоб покрити витрати, за якими продукція відбивалася в облікових регістрах, а також припадає па неї частину адміністративних і комерційних витрат.

Стандарти можуть використовуватися при підготовці нс тільки балансових звітів, але і щомісячних звітів про прибутки і збитки підприємства. Відзначимо, що з застосуванням нормативних витрат періодичні звіти про прибутки і збитки стають більш інформативними і дозволяють аналізувати важливі складові кінцевого фінансового результату.

У світовій обліковій практиці існують два підходи до відображення в щомісячних звітах про прибутки і збитки нормативних витрат. При першому підході вважають, що нормативні витрати є реальними витратами, що відображають результат управлінських рішень, і призначені для визначення очікуваної собівартості продукції при передбачуваних обставин і при заданому обсязі виробництва за кілька років. Облік незавершеного виробництва та готової продукції на складі за нормативною собівартістю дозволяє порівняти виручку від продажів з нормативної собівартістю за видами продукції. З цього випливає, що будь-які відмінності між нормативними і фактичними витратами є не витрати на продукт, а прибуток або збитки, що характеризують ефективність виробничої або управлінської діяльності підприємства. Тому в звіті про прибутки і збитки виявлені відхилення не включаються в собівартість реалізованої продукції, а показуються як доповнення або відрахування з операційного прибутку.

Інший підхід розглядає нормативні витрати лише як щодо задовільну заміну фактичними витратами в якості способу розрахунку собівартості продукції. Природно, що в даному випадку більш кращими були б фактичні витрати, однак їх збір, обробка та подання щомісяця вимагають занадто великий лічильної роботи.

  • [1] Друрі К. Облік витрат методом стандарт-костс: пров. з англ. / Під ред. Н. Д. Еріашвілі. М .: Аудит, ЮНИТИ, 1998. С. 32.
 
<<   ЗМІСТ   >>