Повна версія

Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Управлінський облік

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Особливості розподілу комплексних витрат при декількох точках поділу

Розглядаючи методи розподілу комплексних витрат між спільно виробленими продуктами, ми суттєво спрощували завдання, використовуючи як приклад виробничий процес з однією точкою поділу. Однак багато виробничих операцій містять кілька таких точок. Розглянемо наступний приклад.

ПРИКЛАД 6.3

Припустимо, що компанія виробляє три спільних продукту - А, Б і В, що мають продажні ціни 40, 60 і 50 ден. од / т відповідно.

Перший цех закладає в процес 20000 т сировини загальною вартістю 400 000 грош. од. Далі він передає 1/4 частина вироблених одиниць продукції в другій цех, де вони піддаються подальшій обробці на суму 60000 ден. од.

Другий цех несе нормативні втрати, виробляючи лише 4000 т продукту А.

Третій цех обробляє інші отримані з першого цеху одиниці продукції на суму 100000 ден. од.

Третя частина виробленої в даному цеху продукції передається в четвертий цех.

Продукт Б, що становить випуск четвертого цеху, після подальшої обробки на суму 100000 ден. од. набуває вартість 300 000 грош. од.

П'ятий цех обробляє 2/3 випуску другого цеху, додаючи витрати на суму 200000 ден. од., в результаті чого виходить продукт В, який стоїть 500000 ден. од.

Таблиця 6.14 ілюструє розподіл комплексних витрат при декількох точках поділу з використанням методу чистої вартості реалізації.

Таблиця 6.14

Розподіл комплексних витрат при декількох точках поділу, ден. од.

показники

продукти

А

Б

В

Всього Б та В

вартість реалізації

160000 (4000 × 40)

300000 (5000 × 60)

500000 (10000 × 50)

800000

Витрати після другої точки поділу

100000

200000

300000

Чиста вартість реалізації в другій точці поділу

200000 (300000 - 100000)

300000 (500000- - 200000)

500000 (800000 -300000)

Витрати після першої точки поділу

60000

100000

Чиста вартість реалізації в першій точці поділу

100000 (160000 - 60000)

400000 (500000 - 100000)

Розподіл комплексних витрат першого цеху (400000 ден. Од.)

80000 (100000: 500000 × 400000)

320000 (400000: 500000 × 400000)

Розподіл комплексних витрат третього цеху

(420000 ден. Од. (320000 + 100000))

168000 (200000: 500000 × 420000)

252000 (300000: 500000 × 420000)

З урахуванням розподілених комплексних витрат остаточна оцінка запасів буде виглядати наступним чином (табл. 6.15).

Таблиця 6.15

Оцінка запасів (при декількох точках поділу), ден. од.

продукти

Розподілені комплексні витрати

Витрати після точок поділу

оцінка запасів

А

80000

60000

140000

Б

168000

100000

268000

В

252000

200000

452000

всього

500000

360000

860000

Аналіз розподілу комплексних витрат для цілей планування і прийняття рішень

Як ми вже відзначали, для цілей оцінки запасів і відображення отриманих даних у фінансовій звітності, компанії повинні розподіляти витрати комплексних виробництв, а також вказувати в поясненнях до фінансової звітності обрані методи розподілу.

Однак такий розподіл загрожує небезпекою помилкової інтерпретації результатів аналізу фінансової звітності. Звичайно, існують прийнятні способи розподілу комплексних витрат, які були нами розглянуті. Проте рішення, пов'язане з вибором методу, викликає суттєві відмінності в оцінці запасів і визначенні рівня прибутковості індивідуальних продуктів.

Існування цілого ряду методик розподілу комплексних витрат досить переконливо відображає те, що визначення суми витрат, яку потрібно віднести на виникаючі в точці поділу численні продукти, є досить складною процедурою незалежно від поставлених цілей. Ухвалення компанією будь-якого методу віднесення витрат на індивідуальні продукти повністю не вирішує дану проблему, тому більш кращим представляється розрахунок валового прибутку з урахуванням загальної кількості одиниць продукції. Більш того, якщо компанія буде засновувати свої рішення на комплексних витратах, то це може привести до помилкового рішення.

Особливістю комплексних витрат є те, що збільшення випуску одного продукту в більшості випадків призводить до деякого збільшення випуску іншого продукту. Такі ситуації припускають застосування аналізу співвідношення "витрати - обсяг - прибуток" і диференціального аналізу витрат. Оцінка багатьох альтернативних варіантів випуску продукції може призвести до тривалих і дорогих розрахунками із застосуванням комп'ютерних технологій.

Безумовно, витрати, понесені після точки розділення, надають керуючим більш корисну інформацію для прийняття рішень, зокрема, щодо доцільності подальшої обробки продукту з метою максимізації прибутку. Розглянемо докладніше це питання, який тісно пов'язаний з проблемою релевантності витрат, що відносяться на продукт в різних ситуаціях, а також з поняттями диференційних доходів і витрат.

Саме диференціальні витрати , а не комплексні, є єдиними доречними витратами. Вони дозволяють визначити найбільш прибуткову стадію, на якій стоїть продавати продукт. Коли компанія приймає рішення про подальше виробництві продукції, диференціальні витрати є додатковими витратами по розширенню виробничих операцій. Для прийняття такого рішення доцільно розрахувати додаткову (диференціальну) прибуток, одержуваний шляхом зіставлення диференціального доходу і диференціальних витрат. Розглянемо приклад.

ПРИКЛАД 6.4

Припустимо, що якийсь продукт не має ринкової вартості в точці поділу, але після подальшої обробки на суму 10000 ден. од. він може бути проданий за 15000 ден. од.

В цьому випадку диференційний дохід складе 15000 ден. од., диференціальні витрати - 10000 ден. од., а диференціальна прибуток (чистий диференційний дохід) - 5000 ден. од.

Якщо ж компанія не буде піддавати даний продукт обробці після точки розділення, то не тільки втратить 5000 ден. од. прибутку, а й понесе інші збитки.

Припустимо тепер, що компанія може для поліпшення характеристик даного продукту піддати його обробці ще на сумі 4000 ден. од. Після цього його можна продати за 18000 ден. од. Оскільки чиста вартість реалізації, як правило, визначається на першій можливої ​​стадії після точки розділення, подальше виробництво для отримання поліпшених характеристик продукту не вплине на суму віднесених на нього комплексних витрат. Можливість подальшої обробки продукту також не замінить комплексні витрати, розподілені по методу натуральних показників, оскільки обробляється одне і те ж кількість продукту.

При визначенні собівартості продукту подільні витрати просто додаються до розподілених комплексним витрат, розрахованим за будь-якою з методів. Однак дані підходи призводять до різної величини прибутку.

При прийнятті рішення щодо прибутковості подальшого виробництва компанія знову повинна зіставити додаткові витрати з додатковими доходами. У нашому прикладі додатковий дохід становитиме 3000 ден. од. (18000 - 15000), а додаткові витрати - 4000 ден. од. Отже, не беручи до уваги ніякі інші фактори, більш прийнятним для компанії виявиться продавати продукт, який не покращуючи його якісних характеристик.

Виробництво комплексних продуктів в значній мірі залежить як від технологічних особливостей процесу виробництва, так і від умов ринку. Констатація такої подвійності комплексної продукції на перший погляд здається досить сприятливим фактом, однак врахувати все це при прийнятті рішень часто виявляється фізично неможливим.

Для цілей планування прибутку за доцільне застосування концепції маржинального доходу. Він розраховується як різниця між виручкою від продажу і змінними витратами на виробництво даного виду продукції. Маржинальний дохід дозволяє керуючим прогнозувати суму, яку сегмент або лінія продуктів додасть або відніме із прибутку компанії. Цей показник не є сумою валового доходу від реалізації продукту, а тільки показує його відносну прибутковість в порівнянні з іншими продуктами.

Валовий дохід від реалізації будь-якого виду продукції або сегмента, який визначається як різниця між виручкою від продажу і собівартістю продукції, що включає певну частку всіх витрат, як понесених після точки розділення, так і комплексних, не є надійним способом для прийняття рішень з планування прибутку. Отримані дані не можуть бути використані для прогнозування рішень в умовах зміни сукупного валового доходу.

 
<<   ЗМІСТ   >>