Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Історія соціальної роботи

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Модель соціальної роботи в Японії

Японія є однією з великих економічних держав світу з високорозвиненою промисловістю. Територія Японії становить 377 тис. М2, які населяють 125 млн чоловік, при цьому 80% з них - городяни. Середня тривалість життя в Японії для чоловіків становить 78 років, для жінок - 84 роки.

Японська модель соціальної роботи характеризується невисоким ступенем участі держави в соціальній допомозі, тому що традиційно її тягар несуть на собі громада і корпорація. На початку XX ст. соціальне забезпечення японських громадян перебувало в зародковому стані.

Після Другої світової війни проблемам соціального забезпечення стали приділяти велику увагу, була розроблена його концепція і відповідна юридична база. Дана концепція передбачала гарантію мінімального рівня життя і стабільного існування всіх членів суспільства.

Поразка Японії у війні, катастрофічне становище в економіці привели до падіння життєвого рівня населення, треба було невідкладне прийняття законів. Вирішальний вплив на розвиток соціальної допомоги в Японії надали такі закони:

Закон про національний допомоги нужденним (вийшов в 1946 р, в 1950 р доповнений);

  • - Закон про добробут дітей (1947) і непрацездатних (1948);
  • - Закон про профспілки (1945);
  • - Закон про трудові стандарти, страхування на випадок безробіття (1947);
  • - Закон про національні пенсії (1959) та ін.

На початку 80-х рр. XX ст. почалася реформа всієї системи соціального забезпечення в Країні висхідного сонця. У 1986 р виходить Закон про стабілізацію найму для осіб похилого віку, в 1989 р відбулося прийняття 10-ї стратегії поліпшення медичного обслуговування і підвищення добробуту людей похилого віку. До 2025 року в Японії планується підняти витрати на соціальне забезпечення до 28,5-32,5% національного доходу.

Предметом особливої захисту в системі соціального забезпечення в Японії є створення умов для підвищення народжуваності і захисту дитинства. Для цієї мети в 1985 р прийнято Закон щодо забезпечення рівних можливостей найму для чоловіків і жінок. У 1991 р виходить Закон про відпустку по догляду за дітьми (до досягнення дитиною віку одного року).

Японська структура соціального забезпечення носить комплексний характер. Вона включає в себе виплати, що гарантують мінімальний дохід (пенсії, забезпечення непрацездатних), страхування здоров'я, соціальна виплата нужденним.

Найбільші суми в структурі соціального забезпечення йдуть на пенсійні виплати.

Починаючи з 80-х рр. XX ст. здійснюється поступове реформування пенсійної системи. Завдання реформи - зробити двошарову пенсію, а саме: що складається з національної пенсійної системи і пенсій, що виплачуються найманим працівникам.

Японці мають право на короткочасні виплати по безробіттю і довготривалі - по непрацездатності в розмірі близько 60% зарплати. Згідно із законом їм належить щорічну відпустку тривалістю в 5 днів плюс 1 день за кожен рік служби.

Приділяється увага страхування здоров'я. Працюючі регулярно платять страхові внески аж до досягнення ними 70-річного віку. Хворі оплачують лише незначну частину вартості медичних заслуг, основні витрати лягають на страхову компанію.

Громадське соціальна виплата охоплює тих, хто сам не може забезпечити собі мінімальний рівень життя. Така допомога виплачується за сімома номінаціями: на повсякденні потреби; освіта; житло; медичне обслуговування; материнство; по безробіттю; на похорон.

З усього комплексу проблем соціального забезпечення найбільшу увагу уряд Японії звертає на створення гідного рівня життя особам похилого віку.

 
<<   ЗМІСТ   >>