Концепція людського розвитку і показники його оцінки

У традиційних концепціях, які переважали протягом XX ст., Передбачалося, що збільшення сукупного обсягу виробництва сприяє зниженню бідності і підвищення добробуту нації, тобто основна увага була зосереджена на економічному зростанні як такому. Однак при цьому підході має місце недооцінка неекономічних чинників розвитку. Аналіз розвитку окремих країн і цілих регіонів свідчить, що рівень життя може бути досить високим і при помірних темпах економічного зростання, і навпаки, низьким при кількісно високих темпах зростання.

Принципова відмінність концепції людського розвитку полягає в утвердженні і більш того обґрунтуванні положення, що розвиток не може розглядатися виключно як зростання обсягу матеріальних благ і послуг. Як критерій для оцінки рівня розвитку країн і регіонів нс можуть бути використані тільки економічні показники.

Спроби оцінити роль людського чинника в суспільному розвитку робилися ще класиками економічної теорії. А. Сміт і його послідовники стверджували, що людина є частиною суспільного багатства. У 1930-х рр. Дж. М. Кейнс розглядав розвиток і реалізацію здібностей людини як одного з найважливіших чинників економічного зростання. Саме вивчення останніх дозволило по-новому оцінити роль людини, його здібностей і діяльності в економіці.

Згідно з концепцією людського розвитку центральне місце людині відводиться не тільки в сфері соціальної та суспільного життя, а й у формуванні відтворювальних зв'язків. Побудова соціально орієнтованого суспільства вимагає перегляду співвідношення економічних і соціальних оцінок розвитку. Такий підхід не тільки забезпечує підвищення ступеня задоволення соціальних потреб, а й сприяє зростанню економічної активності та ефективності діяльності. Прикладом можуть служити країни з малими обсягами природних ресурсів або з зруйнованої війною економікою (Японія, Німеччина, Тайвань і т.д.). Ці країни зробили розвиток людини пріоритетним напрямком своєї політики, тобто здійснили вкладення в ресурс, ефективність якого практично безмежна. Крім того, в епоху розвивається глобалізації економічне зростання досягається переважно за рахунок науково-технічного прогресу, використання технологій, раціонального управління інформаційними потоками, що робить просто неможливим ігнорування людського фактора.

Центральна ідея концепції людського розвитку визначає розвиток як процес розширення можливостей людей робити вибір , тобто мета розвитку полягає не в збільшенні виробництва (наприклад, ВВП на душу населення), а в наданні людям можливостей розширювати свій вибір. Рівень розвитку вже не може оцінюватися тільки показниками продукту або доходу. У Доповіді про розвиток людини 1990 р людський розвиток визначається "як процес розширення людського вибору, так і досягнутий рівень добробуту людей". Поняття вибору включає абсолютно різні аспекти, які можуть бути актуальними для людини, і тому з часом може змінюватися.

Внаслідок цього людського розвиток зачіпає практично всі аспекти життя людини: довголіття, освіту, права і свободи, доходи, споживання, рівноправність чоловіків і жінок, екологію і т.д.

На будь-якому етапі розвитку людини повинні реалізовуватися наступні три групи можливостей:

• • прожити довге і здорове життя;
• • здобувати знання;
• • мати доступ до ресурсів, необхідних для підтримки здорового способу життя.

Розвиток людського потенціалу можна охарактеризувати з двох точок зору:

• • формування потенціалу (здоров'я, освіта, соціальний статус і т.д.);
• • його використання в різних областях людської діяльності.

В ідеалі ці два аспекти оцінки повинні перебувати в рівновазі. До тих пір, поки така рівновага відсутня, в світі будуть існувати різні форми нерівності.

Таким чином, корінна відмінність концепції людського розвитку від попередніх концепцій полягає в тому, що розвиток не розглядається як фактор формування ресурсів для забезпечення виробничої діяльності.

Серед інших відмінностей розглянутої нами концепції необхідно відзначити:

• • проведення аналізу можливостей і тенденцій розвитку людського потенціалу;
• • акцентування уваги не тільки на нинішні покоління людей як суб'єктів людського розвитку, а й на майбутні покоління;
• • розгляд освіти не тільки як засобу підвищення кваліфікації, а й як складової частини культури і прагнення особистості підвищити свій потенціал;
• • вивчення діяльності секторів, що мають велике значення в суспільному розвитку, але не сприяють зростанню доходу.

Дохід в рамках концепції людського розвитку розглядається як засіб розширення людського вибору, а не як мета діяльності економіки. Принциповою відмінністю концепції людського розвитку є обгрунтування того, що людині не потрібен безкінечно високий дохід для забезпечення гідного рівня життя.

Концепція людського розвитку базується на чотирьох основних принципах ^[1] .

• 1. Продуктивність . Люди повинні мати можливість підвищувати продуктивність своєї діяльності, повноцінно брати участь в процесі формування доходу і працювати за грошову винагороду.
• 2. Рівність . Всі люди (населення різних соціальних груп, чоловіки і жінки, люди різних рас і національностей і т.д.) повинні спочатку мати рівні можливості. Будь-які бар'єри, що перешкоджають отриманню можливостей участі в економічному і політичному житті, повинні бути ліквідовані для того, щоб люди могли реалізувати ці можливості і користуватися їх благами.
• 3. Стійкість . Доступ до можливостей повинен бути забезпечений не тільки нинішнім, а й майбутнім поколінням. Слід забезпечити заповнення всіх форм капіталу: матеріального, людського, екологічного - з тим, щоб майбутнім поколінням не довелося розплачуватися за "боргами" нинішніх. Необхідно подолати негативні тенденції в демографічній, екологічній, фінансової та інших сферах діяльності.
• 4. Розширення можливостей . Розвиток має здійснюватися зусиллями людей, а не тільки в інтересах людей. Вони повинні всіляко брати участь в процесі прийняття рішень та інших процесах, що визначають їхнє життя.

Основна проблема при вивченні людського розвитку полягає в побудові найбільш повної системи показників його оцінки, оскільки поняття людського розвитку, як уже зазначалося, є надзвичайно різнобічним. ООН виділяються наступні напрямки вивчення людського розвитку:

• 1) узагальнюючі індикатори людського розвитку;
• 2) демографічні характеристики населення;
• 3) показники здоров'я, охорони здоров'я і ризику в цій області;
• 4) освіту: витрати на освіту; охоплення населення освітою; освітні технології;
• 5) оцінка економічної та соціальної нерівності;
• 6) зайнятість і безробіття;
• 7) економічна ситуація і визначають її фактори;
• 8) безпеку;
• 9) гендерні відмінності: узагальнюючі показники; демографічні характеристики; освіта; економічна діяльність; політичні права.

Як узагальнюючої характеристики використовується індекс людського розвитку - ІЛР (human development index - HDI). Звичайно, ІЛР не відображає всі аспекти життєдіяльності людини. Він являє собою показник, альтернативний показником ВНП на душу населення, який служить вимірником лише добробуту, економічного добробуту.

ІЛР розраховується на основі базових показників, які визначаються для всіх країн за порівнянною методикою. Кожен з показників характеризує один з напрямів людського розвитку: довголіття, досягнутий рівень освіти і рівень життя.

Відбір напрямків для розрахунку ІЛР здійснювався за принципом безумовності вибору, який передбачає, що людина, яка має можливість вибору, завжди віддасть перевагу більш довге і здорове життя, більш високий рівень освіти і більший матеріальний достаток. Однак необхідно враховувати той факт, що перераховані напрями людського розвитку відображають ширший спектр можливостей, оскільки людина може зупинити свій вибір, наприклад, не просто на освіту, а на тих перспективах, які дає більш високий рівень освіти.

Довголіття характеризує здатність прожити довге і здорове життя. Показником, що характеризує довголіття в рамках концепції людського розвитку, є очікувана тривалість життя при народженні. Цей показник обчислюється в цілому по всьому населенню, а при розгляді гендерних відмінностей - окремо для чоловіків і жінок. Очікувана тривалість життя - це універсальний показник, оскільки на його величину не робить вплив вікова структура населення, однак для різних груп країн він доповнюється іншими показниками з метою більш повного вивчення довголіття (коефіцієнти малюкової та материнської смертності, смертність дітей у віці до п'яти років і ін .).

Досягнутий рівень освіти характеризує можливості реалізації здібностей людей до освіти, накопичення знань та обміну інформацією. Для характеристики освіченості населення використовуються два показника: грамотність дорослого населення і повнота охоплення населення навчанням. Рівень грамотності дорослого населення визначається як частка грамотних у віці 15 років і старше. Починаючи з 1993 р для економічно розвинених країн він встановлюється на рівні 99%. Рівень грамотності використовується як індикатор освіченості з 1990 р З 1995 р цей показник застосовується спільно з показником охоплення навчанням , який визначається як відношення загального числа учнів на всіх ступенях навчання незалежно від віку до загальної чисельності населення у віці 5-24 років. Ці показники дозволяють охарактеризувати сучасний охоплення навчанням реального покоління. Ці узагальнюючі показники доповнюються показниками освіченості по різним ступеням освіти.

Рівень життя є можливості доступу людини до матеріальних ресурсів і використовується в якості непрямого індикатора можливостей, що не відображаються іншими показниками (довголіття і освіченість). Найбільшу трудність представляє вибір показника, адекватно відображає рівень життя, оскільки необхідно враховувати велику кількість чинників, а збір порівнянних даних по всій сукупності країн утруднений.

Для оцінки матеріального рівня життя використовується величина ВВП на душу населення. З метою забезпечення зіставлень на міжнародному рівні національні показники ВВП на душу населення наводяться до порівнянної увазі.

На першому етапі розраховується реальний ВВП на душу населення, тобто обчислений в доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС). ППС враховує кількість одиниць національної валюти, необхідної для покупки аналогічного по складу стандартного набору товарів і послуг на 1 дол. США в Сполучених Штатах Америки. Використання ППС дозволяє врахувати різну купівельну спроможність доходів в країнах. Крім цього показника по групах країн рекомендується застосовувати додаткові показники. У країнах із середнім рівнем людського розвитку передбачається використовувати додатково показник чисельності населення, що живе нижче рівня бідності. Для країн з високим рівнем розвитку, крім двох наведених вище показників, С. Ананд і А. Сен ^[2] пропонують застосовувати показник, що характеризує рівень нерівності але доходам:

де G - коефіцієнт Джині; - реальний ВВП на душу населення.

У Доповіді про розвиток людини за 1992 р пропонувався показник, в якому величина (1 - G ) множиться не так на фактичний реальний ВВП на душу населення, а на скоригований ВВП.

Розрахунок скоригованого ВВП на душу населення є другим етапом приведення ВВП до порівнянної увазі. Коригування грунтується на фундаментальному положенні концепції людського розвитку, про яку говорилося вище: людям не потрібен безкінечно високий дохід для забезпечення гідного рівня життя. Іншими словами, кожна додаткова одиниця приросту обсягу матеріальних благ має все меншу цінність для людського розвитку.

Починаючи з 1991 р при коригуванні реального ВВП на душу населення використовується метод, який отримав назву "дисконтування доходу". Розрахунки проводилися з використанням функції корисності Аткінсона ^[3] з постійною еластичністю. Основний недолік даного методу полягає в тому, що функція занадто різко дисконтує дохід вище порогового рівня, а це нівелює досягнення в рівні життя для країн з показниками вище порогового рівня. Необхідність усунення такого недоліку була однією з причин перегляду методології коригування реального ВВП на душу населення. Починаючи з 1999 року, застосовується формула дисконтування з використанням десяткових логарифмів реального ВВП на душу населення (ПКС в дол. США), його максимального і мінімального значення:

Такий підхід має ряд переваг:

• • дисконтування має нс такий різкий характер, як у попередній методиці;
• • за даною методикою дисконтируется будь-яке значення показника, а не тільки те, що вище порогового рівня;
• • при подальшому зростанні доходу і раніше зберігається його значимість для оцінки людського розвитку.

У загальному вигляді ІЛР визначається наступним чином:

де і - максимальне і мінімальне значення показників людського розвитку; - компонент індексу людського розвитку; - ваговий коефіцієнт, що дозволяє надати рівну вагу всіма компонентами індексу.

У табл. 9.1 наводяться максимальні і мінімальні значення базових показників, які використовуються в даний час.

Таблиця 9.1

Максимальні і мінімальні значення показників, які використовуються при розрахунку ІЛР

З табл. 9.1 очевидно, що для розрахунків ІЛР використовуються фіксовані значення М _j і т _j . При такому методі розрахунку зміна складових ІЛР визначається тільки змінами фактичних значень показників. ІЛР являє собою просту арифметичну величину з індексів його складових: очікуваної тривалості життя, досягнутого рівня освіти і рівня життя.

Таблиця 9.2

Дані для розрахунку ІЛР за 2007 р

• 1. Індекс тривалості життя:
  • • для Норвегії
  • • для Росії

• 2. Індекс досягнутого рівня освіти заснований на попередній оцінці двох показників:
  • а) індексу грамотності дорослого населення, величина якого складе:
    • • для Норвегії

• для Росії

• б) індексу валового показника надійшли в навчальні заклади, величина якого складе:
  • • для Норвегії

• для Росії

З урахуванням вагомості цих індексів визначається середній індекс досягнутого рівня освіти:

• для Норвегії

• для Росії

• 3. Індекс скоригованого реального ВВП на душу населення:
  • • для Норвегії
  • • для Росії

Індекс людського розвитку для кожної країни на основі індексів трьох складових буде дорівнює:

ІЛР використовується в якості критерію для групування країн за рівнем людського розвитку. Країни, в яких ІЛР більше або дорівнює 0,800, вважаються країнами з високим рівнем розвитку людського потенціалу (в тому числі з ІЛР 0,900 і вище - з дуже високим рівнем розвитку), країни з ІЛР 0,500-0,799 - із середнім рівнем і країни з ІЛР до 0,500 - з низьким рівнем. Таким чином, за даними за 2007 р Росія, займаючи 71 місце, входить до групи країн з високим рівнем людського розвитку. Переважне вплив на досить високий рівень індексу надає індекс досягнутого рівня освіти (його величина становить 0,933).

На рис. 9.1 показана динаміка співвідношення країн з різним рівнем людського розвитку.

З рис. 9.1 випливає, що в цілому за розглянутий період відзначається тенденція до зростання частки країн з високим рівнем ІЛР з 25,8% в 1994 р до 45,6% в 2007 р Частка ж країн із середнім рівнем людського розвитку хоча і зросла в порівнянні з 1994 р, проте починаючи з 2003 р починає скорочуватися. У період з 2003 але 2005 рр. це зниження відбувається поряд зі скороченням частки країн з низьким рівнем ІЛР, і, отже, свідчить про зростання рівня розвитку країн. Але в 2006 і 2007 рр. частка країн з низьким рівнем людського розвитку дещо збільшується в порівнянні з 2005 р (до 13,69 і 13,19% відповідно).

В останні роки ООН публікуються дані, що характеризують відмінності в рівні людського розвитку по групах країн з різним рівнем доходу (табл. 9.3). Подібна угруповання дозволяє оцінити залежність компонентів людського розвитку і ІЛР від такого важливого фактора, що відображає матеріальні умови життя, як дохід.

Простежується пряма залежність величини всіх індексів від рівня доходу: країни з більш високим рівнем доходу мають більш високі значення індексів. Крім того, в групах країн компоненти ІЛР змінюються неоднаково. У групі країн з високим рівнем доходу спостерігається зростання показників очікуваної тривалості життя і ВВП в 2004 р в порівнянні з 1998 р, в той час як індекс рівня освіти знижується з 0,960 до 0,937. У групі країн із середнім рівнем людського розвитку збільшуються всі три індексу. У групі ж країн з низькими доходами має місце зниження індексу очікуваної тривалості життя та індексу рівня освіти, величина індексу ВВП на душу населення зростає з 0,520 до 0,539, проте це зростання не забезпечує зростання ІЛР в даній групі країн. Цим обумовлено падіння ІЛР з 0,602 до 0,556. Таким чином, зростання загального ІЛР в світі

Мал. 9.1. Динаміка питомої ваги країн з низьким ( 1), середнім (2) і високим ( 3 ) рівнем людського розвитку

пояснюється в основному його підвищенням в країнах з найбільш високим рівнем доходів.

Таблиця 9.3

Компоненти ІЛР але групам країн ^[4]

Одним з важливих напрямків аналізу ІЛР є вивчення його динаміки по групах країн. Опубліковані дані дозволяють оцінити динаміку не тільки самого індексу, а й його компонентів. Дані ООН дозволяють оцінити величину розриву в значеннях ІЛР між групами країн. Однак динаміка зміни індексів але групах різна (рис. 9.2).

Мал. 9.2. Динаміка ІЛР.

Рівень людського розвитку: 1 - низький, 2 - середній, 3 - високий

Найбільш благополучним можна вважати 2000 року, коли відзначався істотний ріст ІЛР в кожній з груп країн. Однак це був останній рік сформувалася за період з 1994 р тенденції до зростання рівня людського розвитку в групах. Починаючи з 2001 р відбувається істотне зниження ІЛР навіть в групі країн з високим рівнем розвитку. В цілому за період 2001-2004 рр. в країнах з низьким рівнем людського розвитку величина індексу знизилася на 22,9%, з середнім - на 6,2%, з високим - на 0,8%. Лише в країнах з високим рівнем людського розвитку в 2004 р в порівнянні з 2003 р спостерігається зростання ІЛР. Однак до 2007 року в країнах з високим рівнем людського розвитку ІЛР знижується до 0,833, в країнах із середнім рівнем розвитку - до 0,686, в країнах з низьким рівнем розвитку - до 0,423.

Необхідно враховувати, що ІЛР не є показником, який можна максимізувати лише за рахунок механічного збільшення будь-якого показника і зневаги усіма іншими. Аналіз людського розвитку повинен бути спрямований на розробку програм зниження нерівності груп людей, вдосконалення потреб, забезпечення розвитку найбільш вразливих регіонів з метою досягнення збалансованості окремих складових розвитку людського потенціалу.

У зв'язку з цим одним із завдань використання ІЛР є вивчення регіональної диференціації людського розвитку. Регіональні відмінності ІЛР великі (табл. 9.4). У той же час у всіх регіонах, крім країн ОЕСР, до 2003 р відзначається зростання величини ІЛР, проте в 2004 році лише в країнах ОЕСР рівень розвитку людського потенціалу підвищується.

ІЛР по регіонах світу

Таблиця 9.4

Важливим напрямком використання ІЛР є зіставлення рангів країн за ІЛР і ВВП на душу населення. Більш високе місце за ІЛР (менший ранг), ніж по ВВП, свідчить про сильнішою орієнтації країни на людський розвиток. За підсумками розрахунків за 2007 р в групі країн з високим рівнем людського розвитку найбільше позитивне значення різниці рангів по ВВП і ІЛР на душу населення було у Куби (+40), Уругваю (+20), Швеції (+16) і Японії (+ 17).

Однак у багатьох країнах спостерігається і зворотна ситуація: країна займає більш високе місце по середньому реальному ВВП, ніж за ІЛР. У цьому випадку різниця рангів буде негативною. Навіть в групі країн з високим рівнем людського розвитку є країни, в основному орієнтовані на прискорене зростання матеріальної складової розвитку. До таких країн належать Катар (-30), ОАЕ (-31), Ліхтенштейн (-18) і ін.

Розвиток людського потенціалу являє собою процес розширення можливостей всіх людей, а не тільки частини суспільства. Процес людського розвитку стає несправедливим і спотвореним, якщо будь-яка група людей не може в повній мірі користуватися наданими можливостями або не має їх зовсім. Внаслідок цього при вивченні людського розвитку недостатньо розглядати тільки узагальнюючі показники але всьому населенню в цілому. Необхідно виділяти групи населення, однорідні за будь-якою сталого ознакою. Однією з найважливіших угруповань для цілей дослідження і реалізації політики держави є угруповання по підлозі.

Рівність жінок і чоловіків у сфері прав людини є універсальним принципом, підтвердженим Віденської декларацією, яка була прийнята 171 державою на Всесвітній конференції з прав людини в червні 1993 р У цій Декларації записано наступне: рівний доступ до базових соціальних послуг, включаючи освіту та охорону здоров'я: рівність можливостей участі в процесі прийняття рішень у політичній та економічній сферах; рівна оплата за рівну працю; рівність перед законом; ліквідація дискримінації за ознакою статі та викорінення насильства щодо жінок; рівність громадянських прав у всіх сферах життя як суспільної, так і приватної.

У зв'язку з цим сформувався новий об'єкт економіко-статистичних і соціологічних досліджень - соціальна стать (gender), що представляє собою соціально обумовлену конструкцію, яка відображатиме біологічна стать. Тому надзвичайно важливим стає вивчення гендерного соціально-економічної нерівності, тобто соціальних, а не біологічних відмінностей в людський розвиток підлог.

Вивчення проблем гендерної нерівності та формування систем показників в рамках Програми розвитку ООН ведеться за наступними напрямками:

• 1) тривалість життя;
• 2) материнська смертність;
• 3) особливі потреби жінок в області охорони здоров'я;
• 4) подолання нерівності в сфері освіти;
• 5) економічна активність і зайнятість жінок;
• 6) економічне визнання праці жінок (в тому числі аналіз відпрацьованого і оплаченого часу); подолання нерівності в оплаті праці;
• 7) досягнення рівноправності в політичній діяльності.

Узагальнюючим показником людського розвитку з урахуванням гендерного фактора є індекс людського розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ) , який визначається на основі тих же показників, що і ІЛР, однак при його розрахунку основна увага приділяється нерівності між жінками і чоловіками. В рамках застосовуваної методики накладається так званий штраф за нерівність, тобто значення ІРГФ зменшується, коли рівень досягнень в якійсь із країн як для чоловіків, так і для жінок знижується або коли збільшуються відмінності з точки зору їх досягнень. Що гучніше гендерні відмінності в області базових можливостей, тим нижче показника країни ІРГФ в порівнянні з ІЛР.

Для здійснення коригування базових показників людського розвитку па різницю в положенні підлог використовується формула зважування, в яку включається параметр зважування е ^[5] . Його значення може змінюватися від нуля до нескінченності і розглядається як ступінь неприйняття країни у ставленні до нерівності. У вказаній формулі параметр е приймається рівним двом, що означає помірне неприйняття нерівності. Результат являє собою гармонійне середнє показників досягнень чоловіків і жінок.

На першому етапі індексуються показники тривалості життя та середнього рівня освіти. З точки зору гендерних відмінностей необхідно встановлювати різні мінімальні і максимальні значення для чоловіків і жінок. Максимальне значення тривалості життя у чоловіків становить 82,5 року, у жінок - 87,5 років, а мінімальні значення відповідно - 22,5 і 27,5 років.

Показник досягнутого рівня освіти є складним індексом. Він включає в себе індекс грамотності серед дорослого населення, якому надається вага в дві третини, і загальний показник сукупної частки учнів початкових, середніх і вищих навчальних закладів, яким надається все в одну третину. Кожна складова індексується окремо для чоловіків і жінок. Максимальне і мінімальне значення для обох показників становить відповідно 0 і 100%.

Розрахунок індексу доходу носить більш складний характер. При розрахунку реального ВВП на душу населення окремо для жінок і чоловіків використовуються частки жінок ( ) і чоловіків ( ) в зароблений дохід.

Для визначення цих значень застосовуються два види даних:

• • співвідношення середньої заробітної плати жінок ( ) до середньої заробітної плати чоловіків ( ) в несільськогосподарському секторі;
• • відсоткова частка жінок ( ) і чоловіків ( ) в чисельності економічно активного населення.

У тих випадках коли дані про ставлення середньої заробітної плати жінок до середньої заробітної плати чоловіків відсутні, використовується відношення в розмірі 75%, тобто середньозважене відношення показників середньої заробітної плати по всіх країнах, для яких є дані про зарплату.

Частка жінок у структурі фонду заробітної плати визначається в такий спосіб:

Передбачається, що частка жінок в зароблений дохід дорівнює частці жінок в структурі фонду заробітної плати:

Загальний ВВП (ППС в дол. США) країни (У) розділяється між чоловіками і жінками пропорційно часткам в зароблений дохід:

• • ВВП для жінок ( );
• • ВВП для чоловіків [ ].

Відповідно ВВП на душу населення визначається діленням ВВП для чоловіків і жінок на їх чисельність:

• • для жінок ;
• • для чоловіків .

де - чисельність відповідно жінок і чоловіків.

Скоригований показник ВВП на душу населення визначається аналогічно тому, як він розраховується для ІЛР:

Рівномірно розподілений індекс визначається за такою формулою:

де - частка відповідно жінок і чоловіків в чисельності населення.

Таблиця 9.5

Вихідні дані для розрахунку ІРГФ Росії в 2004 р

Індекс тривалості майбутнього життя:

для чоловіків - ; для жінок - .

1. Рівномірно розподілений індекс очікуваної тривалості життя

Індекс грамотності дорослого населення: для чоловіків - ; для жінок - .

Індекс валового сукупного показника учнів

для чоловіків - ; для жінок - .

Індекс рівня освіти:

для чоловіків - ;

для жінок - .

2. Рівномірно розподілений індекс рівня освіти

Розрахунок індексу скоригованого реального ВВП на душу населення виробляється в наведеній послідовності.

Відношення середньої заробітної плати жінок до середньої заробітної плати чоловіків приймається рівним 0,75.

ВВП на душу населення дорівнює 9902 дол. США;

ВВП всього = 6460 • 144,2 = 1 427 868,4 млн дол. США;

ВВП для жінок = 0,42 • 1 427 868,4 = 599 704,7 млн дол. США;

ВВП для чоловіків = 1 427 868,4 - 599 704,7 = 828 763,7 млн дол. США;

ВВП на душу населення для жінок = 599 704,7: 77,87 = 7701,56 дол. США;

ВВП на душу населення для чоловіків = 828 163,7: 66,33 = 12439,9 дол. США.

Індекс скоригованого ВВП на душу населення:

• для жінок

• для чоловіків

3. Рівномірно розподілений індекс скоригованого ВВП

Індекс людського розвитку з урахуванням гендерного фактора

Другим показником, що використовуються для оцінки гендерних відмінностей, є показників розширення можливостей жінок (ПРВЖ). В рамках цього показника виділяється участь жінок в економічній, політичній і виробничої областях. Аналогічно ІЛР і ІРГФ в ПРВЖ основна увага сконцентрована на окремих змінних. Розрахунок грунтується на використанні трьох класів змінних, до яких відносяться:

• • здатність розпоряджатися економічними ресурсами, заснована на трудовому доході і визначається доходом на душу населення (нескоригований ВВП - ППС в дол. США);
• • доступ до можливостей в області виробництва і участь в ухваленні рішень в області економіки. Ця змінна характеризується часткою робочих місць, що відносяться за класифікацією до адміністративних, професійним і технічним;
• • доступ до можливостей в області політики і участь в ухваленні політичних рішень - частка місць в парламенті.

Індекс людського розвитку є індикатором, що дозволяє не тільки порівнювати країни і регіони, а й обґрунтовувати пріоритети їх розвитку. З використанням системи показників людського розвитку ООН обгрунтовує цілі розвитку тисячоліття. У Доповіді про розвиток людського потенціалу в Російській Федерації за 2005 р виділяються наступні цілі розвитку стосовно ситуації в країні ^[6] .

Мета 1. Скорочення бідності і ліквідація голоду:

• 1) скоротити до 2005 р рівень загальної бідності в два рази і ліквідувати екстремальну бідність;
• 2) забезпечити бідному населенню доступ до продуктів харчування.

Мета 2. Забезпечення доступності освіти:

• 3) залучити до утворення соціально незахищені групи населення;
• 4) забезпечити доступ до дошкільної освіти дітей з малозабезпечених сімей та дітей, які проживають в сільській місцевості;
• 5) знизити диференціацію регіонів за рівнем фінансування та доступності освіти;
• 6) оновити зміст освіти з точки зору практичних навичок;
• 7) переорієнтувати систему професійної освіти відповідно до потреб ринку праці.

Мета 3. Забезпечення гендерної рівності та поліпшення становища жінок:

• 8) ліквідувати до 2015 р нерівність між статями на всіх рівнях освіти;
• 9) забезпечити можливість рівного доступу чоловіків та жінок до політичних інститутів;
• 10) ліквідувати дискримінаційну практику в галузі праці та зайнятості;
• 11) створити систему реальних механізмів запобігання насильству над жінками;
• 12) знизити вплив несприятливих соціально-економічних чинників па здоров'я і тривалість життя, особливо чоловіків.

Цілі 4 і 5. Зниження материнської смертності та смертності дітей до 5 років:

• 13) підвищити тривалість життя і знизити смертність за основними класами;
• 14) підвищити орієнтацію суспільства на здоровий спосіб життя;
• 15) знизити смертність дітей до п'яти років хоча б на 50%;
• 16) знизити материнську смертність хоча б на 50% в період з 1990 р

Мета 6. Боротьба з ВІЛ / СНІДом, туберкульозом та іншими захворюваннями:

• 17) зупинити поширення ВІЛ / СНІДу та започаткувати тенденції до скорочення захворюваності;
• 18) зупинити поширення туберкульозу та інших "соціальних" захворювань.

Мета 7. Забезпечення екологічної стійкості:

• 19) включити принципи сталого розвитку в стратегію розвитку країни;
• 20) забезпечити населення чистою питною водою;
• 21) забезпечити поліпшення якості житлових умов населення.

Мета 8. Участь в глобальну співпрацю, що відповідає російським національним інтересам:

• 22) сприяти створенню сприятливих міжнародних умов для усунення внутрішніх перешкод для розвитку людського потенціалу.
• 23) надавати пріоритетне сприяння вирішенню глобальних проблем, прояви яких найбільш чутливо для Росії;
• 24) поступово нарощувати внесок Росії в міжнародні програми допомоги розвитку.

З наведеного переліку очевидно, що в найближчі роки перед Російською Федерацією стоять досить серйозні завдання в галузі розвитку людського потенціалу та підвищення його якісних характеристик як в країні в цілому, так і в окремих суб'єктах. Реалізація сформульованих цілей покликана сприяти більш збалансованому розвитку країни і орієнтації на пріоритети розвитку саме соціальної держави.

• [1] Доповідь про розвиток людини за 1995 рік: undp. org.
• [2] Anand, S "Sen, A. Human Development Index: Methodology and Measurement. - New York: UNDP, 1993.
• [3] Atkinson, An. B. On the Measurement of Inequality // Journal of Economic Theory. - № 2 (3). - 1970. Наступні
• [4] Доповідь про розвиток людини за 2000 рік; Доповідь про розвиток людини за 2007/2008 рік: undp.org.
• [5] Детальний математичне обґрунтування формул коригування наводиться вДокладе про розвиток людини за 1995 рік: undp.org.
• [6] Доповідь про розвиток людського потенціалу в Російській Федерації за 2005 рік: undp.org.