Повна версія

Головна arrow Банківська справа arrow Банківська справа

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Функція акумуляції і мобілізації тимчасово вільних грошових коштів

Комерційним банкам належить провідна роль в залученні вільних грошових коштів усіх економічних агентів - населення, підприємств і держави та перетворення їх в капітал з метою отримання прибутку. Спочатку для своєї діяльності комерційні банки використовували тільки власні кошти. У подальшій своїй діяльності банки стали шукати можливості для розширення каналів залучення грошових коштів шляхом відкриття різноманітних вкладів і рахунків, зацікавлюючи власників грошових коштів виплатою відсотків. В результаті частка залучених коштів по відношенню до власних незмірно зросла і нині становить до 80% всього капіталу банку.

Комерційні банки, виступаючи па фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, але і формувати досить ефективні стимули до накопичення коштів. Стимули до нагромадження і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики. Крім високих відсотків, виплачуваних по внесках, кредиторам необхідні гарантії високої надійності приміщення ресурсів у банк і доступність інформації про діяльність комерційних банків. Виконуючи функцію залучення грошових коштів, банки виступають в якості позичальників. Акумулюючи значні кошти банки не зберігають їх у себе, а перетворюють в капітал, вкладаючи кошти в економіку, надаючи кредити і купуючи цінні папери.

Функція надання кредиту

Виконуючи цю функцію, комерційний банк виступає посередником між суб'єктами, що мають вільні грошові кошти, та суб'єктами, в них потребують. Акумулюючи грошові кошти (перша функція), він має можливість надавати їх нужденним в потрібній кількості і на необхідний термін. Виконуючи посередницьку функцію, комерційні банки зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Звичайно, кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників і без посередництва банків, по при цьому різко зростають ризики втрати коштів, що віддаються в позичку, і зростають загальні витрати по їхньому переміщенню, оскільки кредитори і позичальники нс інформовані про платоспроможність один одного, а розмір і терміни пропозиції коштів не збігаються з розмірами і термінами потреби в них.

Перерозподіл ресурсів здійснюється банками на умовах платності, терміновості і поворотності. Плата за віддані й отримані в борг кошти формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. В результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

 
<<   ЗМІСТ   >>