Повна версія

Головна arrow Логістика arrow Інтегроване планування ланцюгів поставок

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Стратегія закупівель

При плануванні закупівель встають два базові питання: обсяг поставки та термін поставки, на підставі яких виділяють дві групи стратегії закупівель: ресурсні та поставок.

Ресурсні стратегії в свою чергу підрозділяють на два типи: стратегія залучення ресурсів і стратегія ресурсозбереження.

Стратегія залучення ресурсів безпосередньо пов'язана з витратами підприємства, так як полягає у виборі постачальників, обсягів матеріальних цінностей, термінів їх поставки і розміри виробничих запасів.

Стратегія ресурсозбереження являє собою комплекс програм і заходів, що забезпечують зниження витрати ресурсів на одиницю корисного ефекту шляхом вдосконалення структури ресурсів, поліпшення їх якості, зниження втрат при транспортуванні, зберіганні та переробці, застосування норм витрати, вторинного використання ресурсів, впровадження нових технологій.

Стратегії поставок відповідно до методу організації матеріального потоку в ланцюзі постачань підрозділяють поділяють на "тягнучу" і "штовхає".

"Тягне" стратегія орієнтована на невелике число постачальників, поставки часті, невеликими партіями і здійснюються строго за графіком. Дана стратегія передбачає створення запасів у сфері постачання тільки у вигляді незадіяних потужностей (верстатів). Наявність же страхових запасів говорить про збій у виробничому процесі, так як складські площі майже не передбачені.

На стадії закупівель на всьому протязі логістичного ланцюга рішення про поповнення запасів на всіх рівнях приймаються децентралізовано.

"Штовхаюча" стратегія орієнтована на значне число постачальників, поставки в основному нерегулярні і великими партіями. Стратегія передбачає наявність запасів у вигляді надлишків матеріальних ресурсів (сировина). Страховий запас постійно підтримується на певному рівні.

У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхає" система являє собою систему управління запасами на всьому протязі логістичного ланцюга, при якій рішення про поповнення запасів на всіх рівнях приймається централізовано.

Стратегія розподілу (дистрибуції)

Стратегія розподілу (дистрибуції) пов'язана з розробкою каналу розподілу (збуту) і формуванням в ній системи управління товарними запасами. Вибір стратегії дистрибуції залежить від ряду факторів, серед яких виділяють властивості і характеристики продукції, наявність складів, кількість клієнтів, рівень платоспроможності споживачів тощо

В даний час існує в теорії і практиці два поняття: "просування товарів на ринок" і "поширення товару на ринку". Просування товару на ринок починається фактично з моменту його створення і припускає початок рекламної діяльності до того, як він вступив на ринок. Поширення товару активно здійснюється тоді, коли він добре знайомий потенційному споживачеві. Виходячи з цього, в стратегії дистрибуції виділяють два елементи: стратегію розповсюдження і стратегію просування.

Найбільш поширеними стратегіями поширення є стратегії охоплення ринку, охоплення споживачів та ціноутворення.

Стратегія охоплення ринку полягає у виборі типу дистрибутивної політики (інтенсивна, ексклюзивна або селективна дистрибуція) і ланцюги дистрибуції - короткою, що складається з самого виробника і оптового посередника - дилера, або довгою, в яку, поряд із зазначеними ланками, входить ще й оптовий посередник - дистрибутор.

Вибір такої стратегії дистрибуції, як стратегія охоплення споживачів, зазвичай продиктований наступними цілями: обмеження конкуренції між оптовиками і підвищення ціни на товар, забезпечення спеціалізації оптових і роздрібних торговців. До цієї стратегії дистрибуції вдаються виробники, які залишають за собою прямі продажі в роздрібну мережу і розподіляють клієнтів між різними посередниками, здатними надавати певний набір послуг споживачам товару.

Стратегія ціноутворення полягає у встановленні фіксованих цін, відхилятися від яких у будь-яку сторону оптові та роздрібні продавці не мають права. Вибір цієї стратегії дистрибуції сприяє розвитку конкуренції між торговими марками, а не між торговими точками (магазинами).

До стратегіям просування відносяться стратегії pull ("тягне") і push ("штовхає").

Стратегія pull спрямовано випереджувальний по відношенню до формування товарних запасів стимулювання попиту на продукцію в оптовому і роздрібному ланці. У разі вибору даної стратегії виробник ставить дистрибутора в залежність від наявності попиту у споживачів, завдяки якому споживач "тягне" товар у роздрібних торговців, а ті, у свою чергу, в оптовиків, змушених запитувати товар у виробника. Реалізація pull-стратегії виправдана при торгівлі брендовими товарами масового попиту

Стратегія push звернена на випереджувальний по відношенню до попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах. Дана стратегія полягає в тому, що логістичні функції з розподілу присвоюються виробнику, а комерційні - роздрібному продавцю. Оптовики в цьому ланцюзі можуть бути не задіяні. Вибір push-стратегії виправданий при здійсненні продажів поштою, а також у разі продажу товарів під фірмовим знаком дистрибутора. Також ця стратегія може бути використана при виведенні нового товару на ринок перед реалізацією pull-стратегії.

Порівняння представлених двох стратегій показує, що в другому випадку високі вимоги пред'являються до управління товарними запасами, оскільки їх рівень при push-стратегії значний, і дистрибутор несе значні витрати. У першому випадку в ланках ланцюга поставок нижче рівень товарних запасів, однаково високі вимоги до точної і своєчасному транспортуванню товару, тому що від цього в умови pull-стратегії залежить рівень продажів.

 
<<   ЗМІСТ   >>