Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Анатомія центральної нервової системи та органів чуття

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Нервова регуляція функцій органів

Вивчивши матеріал глави, студент повинен:

знати

• основні закономірності вегетативної іннервації внутрішніх органів;

вміти

• описувати функціональні прояви в діяльності внутрішніх органів при змінах активності симпатичної або парасимпатичної іннервації;

володіти

• навичками визначення можливих розладів при вегетативних дисфункціях.

Основну роль у регуляції діяльності внутрішніх органів, серця, судин, залоз грає вегетативна нервова система. При цьому більшість ефектів симпатичної і парасимпатичної систем протилежні один одному.

У спрощеному вигляді основні симпатичні і парасимпатичні ефекти представлені в табл. 10.1.

До деяких органів і тканин не підходять симпатичні або парасимпатичні волокна, їх діяльність регулюється тільки одним з відділів вегетативної нервової системи. До структур, котрі не підкоряються дії парасимпатичної нервової системи, належать, наприклад: артерії, піломоторних м'язи, м'яз, що розширює зіницю, потові залози

При цьому необхідно зазначити, що, як правило, симпатична нервова система активується при стресах, активної діяльності. Парасимпатична система, навпаки, переважає у спокої. Дійсно, під час різкої зміни обстановки, в ситуаціях, коли потрібні значні зусилля, концентрація уваги, підвищуються частота і сила серцевих скорочень, посилюється дихання і т.д.

Таблиця 10.1

Порівняльна характеристика ефектів симпатичної і парасимпатичної іннервації

Орган

Симпатична нервова система

Парасимпатична нервова система

Артерії

Як правило, звуження

У більшості органів відсутність будь-якого ефекту

Серце

Збільшення частоти і сили серцевих скорочень

Зменшення частоти і сили серцевих скорочень

Бронхи

Розширення, зменшення секреції бронхіальних залоз

Бронхоспазм, збільшення секреції бронхіальних залоз

Шлунок

Зменшення секреції і моторики, скорочення сфінктерів

Посилення секреції і моторики, розслаблення сфінктерів

Травні залози

Як правило, зменшення секреції

Як правило, збільшення секреції

Сечовід, сечовий міхур

Розслаблення

Скорочення

Зіниця

Розширення (за рахунок стимуляції м'язи, що розширює зіницю)

Скорочення (за рахунок стимуляції сфінктера зіниці)

Війкового м'яз

Розслаблення

Скорочення

Потові залози

Посилення секреції

Чи не іннервуються парасимпатичної системою

Вагітна матка

Скорочення

Вираженого ефекту немає

Таким чином, спільна дія симпатичної і парасимпатичної систем на орган забезпечує його адекватне реагування на зміну будь-яких зовнішніх умов.

Основні прояви дисбалансу вегетативної нервової системи

Видатний вітчизняний фізіолог Л. Λ. Орбелі розробив теорію адаптаційно-трофічної (пристосувальної) ролі симпатичної нервової системи. Він вважав, що остання, змінюючи обмін речовин, забезпечує його пристосування до певної діяльності, в тому числі і до незвичайних умов навколишнього середовища. Такий вплив симпатична нервова система чинить на всі органи і тканини, у тому числі і на центральну нервову систему, включаючи її вищі відділи.

У роботах видатного фізіолога К. М. Бикова сформульована концепція кортико-вісцеральної патології. Було встановлено, що кора великих півкуль здатна впливати на функції внутрішніх органів і всі біохімічні процеси, що протікають в організмі людини. Коркові імпульси, корегуючи перебіг обмінних процесів, можуть змінювати навіть протікання безумовних рефлексів. Порушення коркових процесів при їх перенапруженні або виснаженні може створювати тривалі патологічні порушення діяльності внутрішніх органів. У теж час імпульсації від уражених органів, досягаючи коркового кінця аналізатора, може викликати в останньому застійні осередки збудження. Основні ідеї цієї концепції, закладені в 40-50-х рр. минулого століття, використовуються і в наші дні для розвитку і вдосконалення ряду постулатів нової науки - психосоматики.

На підставі оцінки ролі парасимпатичних (вагусних) або сімпатотоніческіх імпульсації був описаний так званий невроз вісцеральних систем. Залежно від переваги тієї чи іншої системи в організмі при цьому неврозі були виділені два типи людей - "ваготонікі" і "симпатотоників".

"Ваготонікі" характеризуються рвучкими рухами, швидкою зміною кольору обличчя, пітливістю, рясним слиновиділенням, глибоким, повільним диханням, уповільненим пульсом, зниженим артеріальним тиском, посиленою перистальтикою кишечника, схильністю до ожиріння.

"Симпатотоників" відрізняються сухістю шкіри, сухістю очей, розширеними зіницями, прискореної частотою пульсу, збільшенням частоти дихання, підвищеним артеріальним тиском, схильністю до виснаження.

У 1926 р відомий французький невропатолог А. Гільем у своїй монографії "ваготонії, симпатикотонії, невротоніі" привів чіткі ознаки (симптоми), що вказують на розлад функцій вегетативної нервової системи, які в подальшому були уточнені і розширені. При цьому він виділив третю групу "нормотоніків", тобто людей, у яких збережений функціональний баланс між структурами вегетативної нервової системи.

В даний час дисбаланс у функціонуванні вегетативної нервової системи і спостережувані при цьому симптоми прийнято позначати терміном "вегетативні дисфункції, або вегетози". Основні критерії вегетативних дисфункцій наведено в табл. 10.2.

Таблиця 10.2

Основні симптоми, характерні для вегетативних дисфункцій

Превалювання парасимпатикотонії

Превалювання симпатикотонии

Гіперсалівація (збільшення слиновиділення)

Гіпосалівація (зниження слиновиділення)

Брадикардія (уражень частоти серцевих скорочень)

Тахікардія (збільшення частоти серцевих скорочень)

Брадипное (уражень частоти дихання)

Тахіпное (збільшення частоти дихання)

Схильність до артеріальної гіпотонії

Схильність до артеріальної гіпертонії

Гіпергідроз (підвищене потовиділення)

Сухість шкіри

Схильність до ожиріння

Схильність до виснаження

Схильність до непритомності

Головні болі

Відчуття жару

Озноби

Сонливість

Тривожний сон, інсомнія (розлади сну)

 
<<   ЗМІСТ   >>