Повна версія

Головна arrow Банківська справа arrow Гроші, кредит, банки

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

КРЕДИТНА СИСТЕМА І КРЕДИТНИЙ РИНОК

У результаті вивчення матеріалу глави студент повинен:

знати

  • • історію і закони розвитку кредитної системи і кредитного ринку;
  • • поняття кредитних систем, чинники та умови їх формування, закономірності функціонування;
  • • параметри, принципи структурування та елементи кредитних систем і кредитного ринку;
  • • особливості кредитних систем і кредитних ринків різних країн;
  • • елементи кредитної і банківської інфраструктури;
  • • сучасні тенденції розвитку кредитного ринку;
  • • основні джерела та способи отримання інформації про стан кредитної системи і кредитного ринку;

вміти

  • • аналізувати основні закономірності функціонування кредитної системи і кредитного ринку;
  • • аналізувати аспекти кредитної системи і кредитного ринку та обґрунтовувати отримані висновки;
  • • обґрунтовувати отримані висновки але результатами аналізу кредитної системи і кредитного ринку;

володіти

  • • навичками філософського мислення для вироблення системного, цілісного погляду на проблеми функціонування кредитної системи і кредитного ринку;
  • • методологією оцінки різних аспектів розвитку кредитної системи і кредитного ринку.

Поняття та основи організації кредитної системи

Поняття кредитної системи трактується в різних наукових і навчальних публікаціях по-різному. Так, під кредитною системою може розумітися сукупність спеціалізованих кредитних організацій, які професійно займаються банківської та іншої кредитної діяльністю в рамках національно-правової інфраструктури. Більш детальне визначення трактує кредитну систему як комплекс наглядових, функціональних та інфраструктурних елементів кредитного попиту та пропозиції. У цьому визначенні кредитної системи відображаються певна ієрархія і спеціалізація її інфраструктурних елементів. Кредитна система також може бути визначена як сукупність форм і видів кредиту або форма організації кредитних відносин.

Всі наведені визначення, по суті, є конкретизацією загального формулювання сутнісного поняття кредитної системи. Узагальнено кредитну систему визначають як форму організації на національному, міжнародному та світовому рівнях кредитних відносин, що сформувалася історично під впливом комплексу чинників, характерних для даного регіону, і регламентовану національної правової інфраструктурою.

Кредитна система передбачає відповідність ряду умов, які представляють собою базові, необхідні ознаки самого поняття "система". До їх числа відносяться:

  • • наповненість кредитної системи необхідними інституційними і функціональними елементами;
  • • структурованість, тобто ідентифікація окремих елементів системи, їх угруповання за схожими класифікаційними ознаками, об'єднання в сегменти і рівні;
  • • цілісність як наявність у системі елементів, достатніх для стабільного, стійкого, ефективного функціонування всіх необхідних рівнів, сегментів і елементів, їх складових;
  • • взаємопов'язаність або наявність впливу одних елементів системи на інші.

До основних параметрів кредитної системи відносяться:

  • 1) кількість напрямів кредитної спеціалізації;
  • 2) чисельність кредитних установ (інститутів);
  • 3) наявність всіх необхідних рівнів системи (наглядовий, функціональний, що забезпечує);
  • 4) провідні види кредиту та інститути, їх реалізують;
  • 5) види, чисельність і внутрішня ієрархія органів банківського нагляду і регулювання;
  • 6) розвиненість окремих елементів системи та їх груп (наглядові органи, банки, небанківські кредитні організації, спеціалізовані громадські організації, інститути банківської інфраструктури та інші);
  • 7) рівні затребуваності кредитного обслуговування в органах державної влади, громадських організаціях, підприємницьких колах, у населення, іноземних осіб та організацій, а також достатність кредитного обслуговування;
  • 8) ступінь регулювання створення, діяльності та ліквідації різних елементів системи й реалізовані повноваження банківського нагляду;
  • 9) розвиненість і функціональність сегмента банківської інфраструктури (власне кредитно-банківських організацій, а також навчальних закладів, які готують професійні банківські кадри, наукових інститутів, які досліджують актуальні проблеми банківської справи і кредиту, систем зв'язку і комунікації, кредитних бюро, колекторських агентств та інших);
  • 10) приналежність кредитних організацій до певних видів власності (державні, колективні, приватні, іноземні та інші), транспарентність власності, контроль та обмеження;
  • 11) форми організації кредитних установ (приватні, кооперативи, акціонерні товариства, державні корпорації та ін.);
  • 12) розташування кредитних організацій по території і адміністративним утворенням, рівномірність або нерівномірність їх розміщення;
  • 13) ступінь комерціалізації кредитної діяльності, співвідношення чисельності та капіталізації комерційних і некомерційних кредитно-банківських організацій;
  • 14) загальна капіталізація кредитної системи;
  • 15) наявність в системі великих, середніх, дрібних і мікрокредітних організацій та їх співвідношення;
  • 16) частка в національній кредитно-банківській системі іноземного капіталу;
  • 17) частка в національній кредитній системі державних ресурсів;
  • 18) структура та ієрархія використовуваних елементами системи форм кредиту;
  • 19) структура та ієрархія які використовуються установами системи кредитних інструментів;
  • 20) взаємозв'язку окремих рівнів, сегментів та елементів кредитної системи і кредитного ринку з іншими національними та міжнародними кредитними ринками і економічними системами.

Стосовно до побудови та структуризації кредитної системи організаційний принцип припускає виділення і угруповання (з урахуванням взаємозв'язків і ієрархії) окремих типів кредиту в якості видів кредитних відносин. При структуризації кредитної системи за організаційним принципом виявляється можливим визначити ряд схожих характеристик окремих типів кредиту і провести на цій основі їх класифікацію і відповідну угруповання (рис. 7.1).

Організаційна схема побудови кредитної системи

Мал. 7.1. Організаційна схема побудови кредитної системи

Відмітною класифікаційним ознакою групи загальних або комплексних кредитів є наявність в їх межах декількох інших видів кредитів, що володіють ознаками, які забезпечують їх знаходження в цій групі. Так, класифікаційним ознакою банківського кредиту є обов'язкова участь в якості кредитного контрагента комерційних банків, а ті можуть реалізовувати відповідно до їх спеціалізації, політичними пріоритетами і споживчі (у тому числі іпотечні), і державні, і корпоративні кредити. Класифікаційним ознакою міжнародного кредиту є факт перетину кредитними ресурсами кордонів національних держав. При цьому контрагентами кредитних відносин, тобто кредиторами і позичальниками, можуть бути окремі громадяни різних країн (приватний кредит), підприємницькі структури (комерційний кредит), бюджетні організації та структури (державний кредит), елементи транснаціональних корпорацій (корпоративний кредит), а також банки (банківський кредит).

Група цільових, або спеціальних, кредитів припускає, що входять до неї види кредитів відрізняє досить чітко обумовлена цільова установка. Так, житло, особисті автомобілі, меблі, посуд, одяг та інші предмети особистого споживання, не призначені для отримання прибутку, можуть придбаватися населенням, підприємствами, бюджетними установами та громадськими організаціями за рахунок коштів, отриманих у кредит, або з використанням кредитних схем (розстрочки , консигнації та ін.).

Цільова установка, напрямна кредитні ресурси в сферу кінцевого споживання, є класифікаційним ознакою споживчого кредиту, що входить в цю групу. У цю ж групу включений державний кредит, який передбачає використання залучаються державою кредитних ресурсів населення, підприємницьких структур і громадських організацій для балансування доходів і видатків державного бюджету, в операціях з фінансування дефіциту бюджету. Певною мірою в групу цільових кредитів може бути включений і венчурний кредит, в якому залучаються у високоризикових інвесторів і кредиторів ресурси через венчурні фонди або спеціалізовані банки безпосередньо використовуються для наукових розробок і реалізації інноваційних проектів.

Ознакою, яким виділяється група обмежених, або спеціалізованих, кредитів, є наявність механізму, що обмежує переміщення кредитних ресурсів. Так, включений в неї комерційний кредит в його традиційному трактуванні припускає, що кредиторами і позичальниками в ньому виступають функціонуючі підприємці - партнери по бізнесу. Передоплати, авансові платежі, консигнації, відстрочки платежу, тимчасове надання обладнання, приміщень, робочої сили та інші кредитні потоки в комерційному кредиті здійснюються безпосередньо, без участі універсальних кредитних посередників (комерційних банків і кредитних організацій).

Якщо комерційний кредит обмежений сферою підприємницьких відносин постачальника і покупця, одержувача і платника, то обмеженість корпоративного кредиту будується на організаційній або навіть адміністративної основі. Переміщення кредитних ресурсів в корпоративному кредиті звичайно не виходить за рамки корпорації. Кредиторами і позичальниками є організації - члени корпорації, а кредитні рішення приймаються і виконуються за наказами і під контролем корпоративного органу управління.

В організаційній схемі кредитної системи виділяється також група так званих приватних, або некомерційних, кредитів. Кредити, що входять в цю групу, відрізняються практично альтернативними параметрами, які разом з тим дозволяють маркувати їх як некомерційні. Кредитні грошові потоки в лихварських кредиті супроводжуються вкрай високими, на рівні шоків, ризиками, які несе позичальник, а також крайней затребуваністю з його боку кредитних ресурсів. Це зумовлює можливість встановлення дуже високих процентних ставок, орієнтованих не так на поточні (у тому числі комерційні) доходи позичальника, а на всі його фінансові можливості, ресурси, майно.

 
<<   ЗМІСТ   >>