ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

У результаті вивчення матеріалу глави студент повинен:

знати

• • основні джерела та способи отримання інформації, аналізу та обробки даних, необхідних для аналізу стану валютного ринку;
• • основні концепції і методи організації валютних відносин і типи валютних систем;
• • теоретичні та практичні підходи до аналізу категорії "валютний курс";
• • історичні аспекти еволюції валютних систем і валютного ринку;
• • роль ключових і регіональних валют, а також золота в еволюції валютних систем;
• • основні методи аналізу стану валютної системи і валютного ринку;
• • теоретичні засади та практичні аспекти функціонування сучасної валютної системи РФ;

вміти

• • давати оцінку типам валютних систем у контексті їх історичної еволюції;
• • аналізувати й оцінювати ефективність прийнятих рішень щодо управління та регулювання валютних систем, валютного ринку та їх основних структурних елементів;
• • аналізувати та інтерпретувати дані вітчизняної та зарубіжної статистики про стан валютної системи і валютного ринку;
• • виявляти проблеми економічного характеру, що виникають при аналізі та оцінці ефективності прийнятих рішень щодо управління та регулювання валютних систем, валютного ринку та їх основних структурних елементів;

володіти

• • навичками філософського мислення для вироблення системного, цілісного погляду на проблеми валютних систем і валютного ринку;
• • навичками використання інформації, у тому числі отриманої в глобальних комп'ютерних мережах, з метою аналізу особливостей функціонування валютних систем і валютного ринку;
• • термінологією, яка описує процеси функціонування валютних систем і валютного ринку;
• • методами подання інформації про стан валютного ринку.

Поняття і структура валютної системи

Міжнародні валютні відносини і валютна система - це частина міжнародних економічних відносин. Валютні відносини за функціональною ознакою - це форма організації економічних відносин. Міжнародна валютна система являє собою закріплену в міжнародних угодах форму організації валютних відносин, що функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів, факторів виробництва, капіталів (кредит) і т.д.

Валютні відносини за ознакою їх інституціональної структури - его сукупність інститутів, договорів і правил поведінки, що визначають способи міжнародних розрахунків, кредитування, фінансування, купівлі-продажу цінних паперів тощо

Валютна система складається з ряду основних (ключових) елементів: національних валют і умов їх обігу; валютних курсів; внутрішніх і міжнародних способів регулювання валютних курсів та ін.

Існує два методи класифікації валютних систем.

• 1. За валютним курсом. За цією ознакою можна виділити наступні типи валютних систем:
• 1) система жорстко фіксованого валютного курсу;
• 2) система плаваючого курсу;
• 3) комбіновані системи.
• 2. По використовуваних видами валютних резервів (видами валют або девізів). Тут можна виділити:
• 1) золотий стандарт, його урізані форми (урізані форми золотого монометалізму);
• 2) золотослітковий та золотодевізний стандарти;
• 3) біметалізм;
• 4) девізний (валютний або фідуціарні) стандарт.

Міжнародна валютна система по суті на міжнаціональному рівні нагадує національну грошову систему. Відмінність же міжнародної валютної системи від національної полягає в тому, що міжнародні платежі, як правило, припускають наявність операцій з іноземною валютою як мінімум для однієї зі сторін, що беруть участь в угоді. Ця відмінність дозволяє виділити деякі ключові вимоги, необхідні для успішного функціонування міжнародної валютної системи:

• • адаптація (регулювання, вирівнювання, коригування) - характеризує тривалість процесу усунення нерівноваги платіжного балансу (його тривалість необхідно мінімізувати);
• • ліквідність - наявність достатнього обсягу міжнародних резервних активів для усунення нерівноваги платіжного балансу;
• • довіру - означає впевненість суб'єктів міжнародних економічних відносин у тому, що валютна система функціонує адекватно поставленим перед нею завданням, тобто резервні активи не знецінюються, зберігаючи свою відносну і реальну вартість.

Основні елементи міжнародної валютної системи можуть бути представлені таким чином (рис. 5.1).

Валютою ^[1] (англ. Currency) є будь-який товар, що виконує функції грошей на міжнародному ринку. Розрізняють декілька типів валют:

• • національна, або внутрішня (national or internal), - законний платіжний засіб на території випускаючої його країни;
• • іноземна, або зовнішня (foreign or external), - законний платіжний засіб інших країн, легально або нелегально використовується на території країни;
• • резервна (reserve currency) - валюта, в якій виражається номінал ліквідних міжнародних резервів країни і яка використовується для покриття негативного сальдо платіжного балансу (далі - ПБ);
• • вільно використовувана (freely usable currency) - валюта, що має світове ходіння в якості засобу платежу та одиниці вартості в міжнародних операціях;
• • тверда (hard currency) - валюта, очікуваний курс якої залишається стабільним або поступово збільшується;

Мал. 5.1. Елементи міжнародної валютної системи

• м'яка (soft currency) - валюта, курс якої хронічно нестабільний або перманентно знижується; для м'яких валют характерна неповна (часткова) конвертованість.

Валютний курс впливає на валютообмінні операції (валютні ринки), міжнародну торгівлю та інвестиції, тому він займає центральне місце в політиці грошово-кредитного регулювання економіки: національного та міжнаціонального.

Як економічний показник валютний курс дозволяє обчислити ціну експорту або імпорту, а також обсяг міжнародних інвестицій по внутрішній валюті. На макроекономічному рівні валютний курс пов'язаний з інфляцією, служить індикатором зовнішньої конкурентоспроможності, а також показує, в якому напрямку коригувати платіжний баланс (активний платіжний баланс підвищення валютного курсу → ревальвація; пасивний платіжний баланс → пониження валютного курсу → девальвація) (детально про валютний курс в параграфі 5.2).

Конвертованість, оборотність, конвертабельності (convertibility) - це здатність резидентів і нерезидентів без всяких обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту для операцій з будь-якими видами активів (рис. 5.2).

Конвертованість для поточних операцій (current account convertibility) - це відсутність обмежень на платежі і трансферти, які обліковуються на рахунку поточних операцій платіжного балансу.

Мал. 5.2. Класифікація видів конвертованості валют

Конвертованість для інвестиційних операцій - це відсутність обмежень на платежі і трансферти, що враховуються в платіжному балансі як баланс руху капіталів.

Повна конвертованість (full convertibility) - відсутність будь-якого контролю як за рахунком поточних операцій, так і по рахунку руху капіталів ПБ.

Внутрішня конвертованість (internal convertibility) - право резидентів здійснювати операції на внутрішньому ринку з іноземною валютою, а також з активами в ній.

Зовнішня конвертованість (external convertibility) - право резидентів здійснювати з нерезидентами операції з іноземною валютою, а також з активами в іноземній валюті.

Валютний ринок (Foreign Exchange Market, FOREX) - сукупність конверсійних і кредитно-депозитних операцій в іноземних валютах, що проводяться учасниками валютного ринку за ринковим курсом або ринковою ставкою.

Валютні операції - це контакти учасників валютного ринку на купівлю-продаж за розрахунками та надання в позику іноземної валюти на певних умовах. Основна частина валютних операцій - поточні (короткострокові).

Валютна ліквідність - це здатність країни (або групи країн) забезпечувати своєчасне погашення своїх міжнародних зобов'язань прийнятними для кредитора платіжними засобами. Міжнародна валютна ліквідність досягається збалансованістю всіх національних платіжних балансів. Оскільки платіжний баланс - це співвідношення міжнародних вимог і зобов'язань даної країни, то міжнародна валютна ліквідність - це рівність всіх сум позитивних сальдо платіжних балансів країн - учасниць міжнародної валютної системи з сумами від'ємного сальдо платіжних балансів інших держав.

Міжнародна валютна система пройшла шлях від золотомонетного стандарту до сучасної системи розрахунків у девізах і колективних валютах.

В даний час країни використовують сучасні засоби міжнародних розрахунків (міжнародні ліквідні резерви). Відповідальність за акумулювання коштів міжнародних розрахунків покладається на центральні банки. До складу міжнародних ліквідних резервів входять немонетарні золото, іноземні валюти (резервні, ключові), колективні валюти (СДР ^[2], євро), резервна позиція (частка) країни в МВФ [3].^[3]

Немонетарні золото служило засобом міжнародних розрахунків у Бреттон-Вудської валютної системи, заснованої на золотодевизном, а точніше на золотодоларового стандарті. За після 1976 золото було демонетизировано.

Іноземні (ключові, резервні) валюти - це національні валюти окремих країн, що виконують функції міжнародного платіжного і розрахункового засобу. Запаси іноземних вільно конвертованих валют існують у вигляді:

• • залишків, що знаходяться на кореспондентських і поточних рахунках в іноземних банках, а також короткострокових банківських депозитах;
• • ринкових ліквідних інструментів (казначейських векселів і державних короткострокових облігацій);
• • різних не обертаються на ринку боргових свідоцтв, які є результатом офіційних угод країни з центральними банками і урядами інших держав.

До найбільш відомих колективним валют, які виникали історично послідовно, можна віднести СДР, ЕКЮ, перекладний рубль і євро. СДР - спеціальні права запозичення (СПЗ) - особливий тип міжнародної колективної валюти, що випускається МВФ і використовується лише для міжурядових розрахунків через центральні банки. Вся міжнародна статистика, яка надається МВФ, ведеться в СДР. ЕКЮ (European Currency Unit) - колективна валюта Європейського економічного співтовариства, курс якої розраховувався на базі кошика валют країн - учасниць ЄЕС. ЕКЮ була замінена євро в співвідношенні 1: 1. Євро - колективна валюта ЄС, випущена в готівковій формі і замінила в обігу національні валюти більшості європейських країн. Перекладний рубль - колективна валюта країн - учасниць Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), міжнародної регіональної економічної організації соціалістичних країн; зверталася з 1964 по 1991 р

Резервна позиція (частка) країни в МВФ кількісно відповідає тій частині її вступного внеску до фонду (до 25% квоти), яка вноситься не в національній, а у вільно конвертованій валюті та (або) в СДР. Країни - члени МВФ можуть отримувати кошти у фонді в межах квоти на першу вимогу без встановлення будь-яких термінів або умов фонду.

Одні з елементів міжнародної валютної системи - це регламентація міжнародних розрахунків країни і використання міжнародних кредитних коштів. Під міжнародними розрахунками розуміється регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають в рамках міжнародних економічних, політичних та інших відносин. В даний час в якості засобів міжнародних розрахунків використовуються:

• • немонетарні золото, яке представляє собою резервний фонд світових грошей і використовується в надзвичайних ситуаціях (надзвичайні гроші) або у зв'язку з відсутністю інших засобів;
• • іноземні валюти (в основному резервні), а також всі платіжні засоби, виражені в них (чеки, векселі тощо);
• • міжнародні рахункові одиниці або колективні валюти, а також міжнародні платіжні засоби.

При здійсненні міжнародних розрахунків використовуються такі документи: фінансові (векселі, чеки, платіжні розписки); комерційні (рахунки-фактури, чеки, платіжні розписки); відвантажувальні (коносаменти, накладні тощо); страхові (поліси, розписки та ін.); різні сертифікати.

Основними формами міжнародних розрахунків є інкасо, акредитив, розрахунки по відкритому рахунку, банківський переказ, чеки. Форми міжнародних розрахунків, як правило, уніфіковані.

Під регламентацією міжнародних розрахунків країни розуміють визначення порядку і форми міжнародних розрахунків; платіжних засобів, що використовуються в них.

Якщо Паризька валютна система ґрунтувалася на золотозливковому стандарті, то Генуезька і Бреттон-Вудська вже базувалися на урізаних формах золотого монометалізму: перша - на золотомонетному (США), золотозливковому (Франція і Англія) і золотодевизном (всі інші країни) стандартах залежно від груп країн , їх застосовували, друга - на золотодевизном. Остання міжнародна валютна система, основні принципи якої були розроблені в 1976 р в Кінгстоні (Ямайка), грунтується на зверненні національних валют, що є надійним платіжним засобом (девізами) за умови повної демонетизації золота. Ямайську валютну систему прийнято називати мультивалютної.

Міжнародна валютна система завжди спиралася на національні. В епоху, коли національні грошові і валютні системи були системами золотого стандарту в повній і (або) урізаною формі, міжнародна валютна система спиралася на головний засіб міжнародних платежів і розрахунків - золото в злитках, монетах або в ключових (резервних) валютах, розмінних на золото . З 1944 р, після укладення Бреттон-Вудських валютних угод, які набрали чинності в 1946 р, золото залишалося базою міжнародних розрахунків, так як резервні валюти (спочатку долар і фунт стерлінгів, а потім тільки долар) розмінювалися па нього з офіційних резервів країн походження валют. На цьому етапі відбулося розбіжність міжнародної та національних валютних систем. Національні валютні та грошові системи стали системами звернення нерозмінних знаків вартості, а міжнародна валютна система залишалася системою золотодевізного стандарту (рис. 5.3).

У 1976 р в рамках Ямайських валютних угод відбулася остаточна демонетизація золота, і нова міжнародна валютна система стала мультивалютної, тобто повторяющей національні грошові системи па міжнародному рівні. Міжнародна валютна система, таким чином, в основному в процесі свого формування і подальшої еволюції збігалася з національними грошовими системами країн - учасниць міжнародних економічних відносин. Тільки в рамках Генуезької і Бреттон-Вудської міжнародних валютних систем національні грошово-валютні та міжнародна валютна системи різнилися. Якщо національні грошові системи поступово переходили до системі поводження знаків вартості, то міжнародна валютна система базувалася з 1922 по 1976 р раніше на золотому стандарті (рис. 5.4). Повна демонетизація золота і його висновок з міжнародної валютної системи були зафіксовані в Ямайських валютних угодах 1976

Мал. 5.3. Основні характеристики міжнародних валютних систем в процесі їх еволюції

Мал. 5.4. Історичні форми міжнародних валютних систем на осі часу

• [1] Valuta (лат.) - Цінність.
• [2] СПЗ (Special Drawing Right, SDR) - спеціальні права запозичення в МВФ, які існують тільки у вигляді записів на рахунках у фонді і використовуються для безготівкових розрахунків.
• [3] МВФ - Міжнародний валютний фонд, створений в рамках Бреттон- Вудських угод.