Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Політологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Референдум і плебісцит

За способом організації та проведення до виборів близькі дві інші форми політичного волевиявлення громадян - плебісцит і референдум.

Плебісцит (лат. Plebiscitum, від plebs - простий народ і scitum - рішення) - форма безпосередньої демократії; опитування населення шляхом голосування громадян з найбільш важливих питань загальнодержавного, регіонального чи місцевого значення (наприклад, про приналежність території, на якій вона проживає, тому чи іншому державі).

Референдум (від лат. Referendum - те, що повинно бути повідомлено) - найважливіший інститут прямої демократії; пряме, безпосереднє звернення до виборців для остаточного вирішення особливо важливого політичного питання. Як правило, на загальнонаціональний референдум глава держави (або парламент) виносить питання, що стосуються зміни форми державного устрою або форми правління, прийняття конституції та поправок до неї, вступу країни в міжнародну організацію, приєднання до міжнародної угоди.

При проведенні референдумів виборчі округи не створюються. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість громадян, які брали участь у голосуванні. Іноді референдум проводиться в окремому регіоні або окрузі з питань місцевого значення. Така практика набула широкого поширення в деяких федеральних державах (США, Швейцарія). На місцевому референдумі можуть вирішуватися питання введення нових податків, будівництва нових шкіл, лікарень, житлових мікрорайонів, автомагістралей.

Оцінка референдуму як інструменту прямої демократії неоднозначна. Наприклад, французький філософ епохи Просвітництва Ж. Ж. Руссо ідеалізував цю форму політичної участі громадян, підкреслюючи, що жодне політичне рішення, жоден закон, не схвалені самим народом, не мають обов'язкової сили. Тим часом практика проведення референдумів в сучасних демократичних державах розкрила слабкі сторони цього політичного інституту.

Уряд, винісши питання на референдум, прагне сформулювати його таким чином, щоб по можливості обумовити отримання бажаного для нього відповіді: учасники референдуму не вносять змін до пропонований законопроект, вони можуть лише підтримати або відкинути заздалегідь сформульоване рішення. Крім цього велике число тих, хто взагалі не приходить брати участь у голосуванні, і рішення нерідко приймається незначною більшістю голосів. Крім того, громадська думка в кризові періоди суспільного розвитку може швидко змінитися, і результати референдуму вже не відповідатимуть настроям більшої частини суспільства.

Референдум може більш повно відображати думку народу, якщо йому передує широке, всебічне обговорення виноситься на голосування питання. Дуже важливо, щоб остаточно прийнятим вважалося рішення, підтримане кваліфікованою більшістю - двома третинами громадян, які взяли участь у голосуванні. У тих випадках, коли стійкої більшості з обговорюваного питання не сформувалося, через деякий час необхідно знову повернутися до сто обговоренню.

У сучасній політичній теорії все більшого поширення набувають ідеї необхідності поєднання прямої і представницької демократії. При вирішенні місцевих питань - у містах, районах, у сільській місцевості - більш ефективні інститути прямої демократії (референдум, плебісцит), у той час як на загальнонаціональному рівні краще використовувати інститути представницької демократії, доповнюючи їх формами прямої участі громадян у політичному житті.

 
<<   ЗМІСТ   >>