Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього руху

До найбільш поширених санкціям, застосовуваним при вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з порушенням правил дорожнього руху, відносяться попередження (передбачено кожним третім складом правопорушення) та позбавлення права на керування транспортним засобом (див. Ч. 2, 4 ст. 12.2, ч. 3, 4, 5, 6 ст. 12.5, ч. 1-2, 4 ст. 12.8, ч. 4 ст. 12.9, ч. 1, 3 ст. 12.10, ч. 4, 5 ст. 12.15, ч. 3, 31 ст. 12.16, ч. 2 ст. 12.17, ч. 1 ст. 12.212, ч. 1-2 ст. 12.24, ч. 1 ст. 12.26, ч. 2, 3 ст. 12.27 КоАП, це покарання встановлено кожної четвертої санкцією ). Ці покарання застосовуються так часто тільки при здійсненні розглянутих адміністративних правопорушень, поряд з випадками, встановленими гл. 12 КпАП, позбавлення спеціального права може бути застосоване лише при вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 8.37 (в даному випадку встановлено адміністративне покарання у вигляді позбавлення права полювання), ч. 1-3, 5, 7 ст. 11.5 (позбавлення права керування повітряним судном), ч. 1-3 ст. 11.7 (позбавлення права керування судном морського або внутрішнього водного транспорту, а також маломірним судном), ч. 1, 2 ст. 11.9 КоАП (позбавлення права керування морським судном або судном внутрішнього водного транспорту, включаючи маломірні судна).

Позбавлення спеціального права встановлюється на максимальний термін у три роки при здійсненні правопорушення, встановленого ч. 4 ст. 12.8 КоАП. В даному випадку передбачений фіксований, безальтернативний термін позбавлення спеціального права на максимально можливий часовий період, подібні умови застосування цього покарання використовуються вкрай рідко.

До характерних особливостей, властивим тільки адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, слід віднести можливість застосування до водіїв, - а в разі ч. 2 ст. 12.37 і до власників транспортного засобу, - адміністративного штрафу, який обчислюється у фіксованій грошовій сумі, в розмірі, встановленому санкцією відповідної статті КпАП.

Стосовно до досліджуваних правопорушень максимальний розмір адміністративного штрафу для організацій-порушників у фіксованій сумі в 1 млн руб. передбачений ч. 2 ст. 12.213. Штрафні санкції до 500 тис. Руб. встановлені ч. 1-3 ст. 12.4 (у випадках, визначених ч. 2, 3 цієї статті КпАП, передбачений фіксований розмір штрафу), ч. 1 ст. 12.211 та ч. 1 ст. 12.212.

При скоєнні розглянутих правопорушень часто застосовується фіксований мінімальний розмір штрафних санкцій у розмірі 100 руб., В цих випадках штраф являє собою санкцію, альтернативну адміністративному покаранню у вигляді попередження, і призначається при скоєнні незначних проступків (див. Ч. 1, 2, 3 ст. 12.3, ч. 1 ст. 12.5, ч. 1 ст. 12.9, ч. 2 ст. 12.10, ч. 1, 2 ст. 12.11, ч. 1, I1, 2, 3 ст. 12.14, ст. 12.20, ч . 1 ст. 12.21, ст. 12.22) 2. Інші адміністративні санкції, що встановлюють прямі або непрямі майнові обтяження порушника, призначаються рідко, до них відноситься конфіскація, застосовувана в якості додаткового покарання при здійсненні провин, встановлених ч. 1-2 ст. 12.4 і ч. 3-5 ст. 12.5.

Попередження виноситься при порушенні правил дорожнього руху, не становлять значної суспільної небезпеки (див. Ч. 1 ст. 12.2, ч. 1, 2, 3 ст. 12.3, ч. 1 ст. 12.5, ч. 1 ст. 12.9, ч. 1-2 ст. 12.11, ч. 1,11, 3 ст. 12.14, ч. 1 ст. 12.16, ч. 1 ст. 12.17, ч. 1-4 ст. 12.19, ст. 12.20-12.21, ст. 12.22 , ч. 1, 2 ст. 12.29, ст. 12.361 КпАП).

Суб'єктами адміністративних правопорушень є, як правило, водії транспортних засобів, а в окремих випадках - пішоходи та інші учасники дорожнього руху (див. Ст. 12.30). У деяких випадках суб'єктами правопорушень можуть бути тільки посадові особи (див. Ч. 1 ст. 12.31, ст. 12.32 КоАП).

Розглянуті адміністративні правопорушення, як правило, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, у цьому зв'язку на відміну від правопорушень, передбачених гл. 5-11, 13-16, 18-20 КпАП, встановлені уніфіковані правила кваліфікації правопорушень, скоєних індивідуальними підприємцями. Інші правила встановлені тільки при вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1, 3 і 4 ст. 12.31, ч. 1-3 ст. 12.311 і ст. 12.32 КоАП. Стосовно до цих правопорушень індивідуальні підприємці несуть відповідальність, встановлену санкціями зазначених статей КоАП для юридичних осіб. В інших випадках, якщо проступок обумовлений власної підприємницької діяльністю, індивідуальні підприємці несуть відповідальність, передбачену санкцією відповідної статті КпАП для посадових осіб (див. Прим. До ст. 2.4 КоАП). Якщо порушення Правил дорожнього руху не обумовлено підприємницькою діяльністю, індивідуальні підприємці притягуються до відповідальності, встановленої санкцією відповідної статті КпАП для громадян.

Інші процедури кваліфікації суб'єктного складу розглянутих правопорушень використовуються рідко і застосовуються тільки при здійсненні провин, передбачених ч. З1 ст. 12.211 та ч. 1, 2 ст. 12.213 КпАП. Стосовно до цих складам адміністративних правопорушень індивідуальні підприємці притягуються до відповідальності в якості самостійних суб'єктів поряд з громадянами та юридичними особами.

Публічні посадові особи, наприклад співробітники Державтоінспекції і Ространсинспекции, можуть бути суб'єктами адміністративних правопорушень, передбачених ст. 12.35 КоАП (незаконне обмеження прав на керування транспортним засобом). Дія імунітету від адміністративної юрисдикції не поширюється на таких осіб при здійсненні ними порушень правил дорожнього руху, тобто вони притягаються до відповідальності на загальних підставах і несуть відповідальність, встановлену санкцією відповідної статті КпАП для посадових осіб (ч. 2 ст. 2.5).

Порушення правил дорожнього руху вважається завершеним в момент їх недотримання, в деяких випадках для кваліфікації провини необхідно довести заподіяння тілесного (фізичного) шкоди потерпілому: заподіяння водієм легкої шкоди здоров'ю потерпілого або шкоди середньої тяжкості кваліфікується відповідно за ч. 1, 2 ст. 12.24 КоАП. Якщо легкий шкоду здоров'ю потерпілого було завдано іншим учасником дорожнього руху, наприклад пішоходом або пасажиром транспортного засобу, проступок містить ознаки правопорушення, встановленого ч. 2 ст. 12.30 КоАП. Кваліфікація правопорушень у разі заподіяння тілесного шкоди можлива тільки при необережному діянні, умисне заподіяння учасниками дорожнього руху легкої шкоди містить ознаки складу злочину (див. Ч. 1 ст. 115 КК). Заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю або спричинення смерті з необережності кваліфікується відповідно за ч. 1 ст. 118 і ч. 1 ст. 109 КК. Стосовно до досліджуваних провинам під правилами дорожнього руху розуміються всі нормативні правові акти, що встановлюють обов'язки фізичних і юридичних осіб. Поряд з правилами до таких актів належать, зокрема, правила експлуатації транспортного засобу (див. Ст. 12.24 КоАП).

При кваліфікації деяких порушень правил дорожнього руху необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між фактом порушення і заподіянням релятивного або реального майнового збитку. Непрямі обмеження публічних і приватноправових майнових інтересів обумовлені створенням перешкод для пересування транспортних засобів або пішоходів. Відповідні правопорушення підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 12.13, ч. 3 ст. 12.19 КоАП (стосовно до створення перешкод для пішоходів), ч. 4 ст. 12.19 та ч. 1 ст. 12.30 КоАП. Поряд з майновим збитком наслідком таких правопорушень може бути заподіяння моральної шкоди фізичній особі або збитку діловій репутації юридичної особи. Для таких правопорушень характерно вчинення діяння з необережності, однак умисне створення перешкод у дорожньому русі кваліфікується за ст. 12.33 КоАП і тягне за собою застосування до порушника більш значущих штрафних санкцій.

Заподіяння реального майнового збитку об'єктам транспортної інфраструктури (дорожньому покриттю, дорожнім спорудам на переїздах та ін.) Тягне за собою застосування покарань, встановлених ст. 12.33 КоАП. Наслідком пошкодження дорожніх споруд в цих випадках є заподіяння восполнима збитку публічним об'єктам нерухомості (наприклад, перебуває у державній або муніципальній власності дорожнім спорудам), сполученого з тимчасовим припиненням їх використання за цільовим призначенням.

Таким чином, для правопорушень, встановлених гол. 12 КпАП, характерне застосування обтяжливих санкцій, що тягнуть за собою прямі або непрямі обмеження майнових прав порушника. Такі майнові обмеження є наслідком застосування адміністративного штрафу в максимальному розмірі (див. Ч. 2 ст. 12.213 КпАП) або позбавлення спеціального права на максимально допустимий термін (див. Ч. 4 ст. 12.8 КоАП). Адміністративні покарання, що обмежують немайнові права, наприклад адміністративний арешт, застосовуються значно рідше (див. Ч. 2 ст. 12.7, ч. 3 ст. 12.8, ч. 2 ст. 12.26 та ч. 2 ст. 12.27 КоАП).

При вчиненні порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за застосуванням спеціальних технічних засобів, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, щодо якої порушено справу. У цих випадках адміністративне покарання призначається у вигляді адміністративного штрафу, розмір якого повинен бути найменшим в межах санкції застосовуваної статті. У разі якщо санкцією передбачено застосування покарань у вигляді позбавлення спеціального права або адміністративного арешту, адміністративне покарання призначається у вигляді адміністративного штрафу в найбільшому розмірі, передбаченому для громадян ч. 1 ст. 3.5 КоАП (див. Ч. З1 ст. 4.1, ч. 3 ст. 28.6, ст. 29.10 КоАП).

При вчиненні порушень правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою спеціальних технічних засобів, не застосовується презумпція невинності і тягар доведення своєї невинності ставиться в обов'язок особі, підозрюваному в скоєнні адміністративного правопорушення (див. Примеч. До ст. 1.5 КоАП).

 
<<   ЗМІСТ   >>