Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Юрисдикційні провадження

У результаті вивчення даної глави студент повинен:

  • o знати види адміністративних процедур при юрисдикционном виробництві;
  • o вміти точно встановлювати процесуальні дії на кожній із стадій юрисдикційного виробництва;
  • o володіти належними теоретичними та практичними навичками для здійснення всіх передбачених КпАП процесуальних дій при провадженні у справі про адміністративне правопорушення та на стадії виконання постанови, винесеної суддею за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стадії юрисдикційного провадження

Юрисдикційну виробництво включає в себе процесуальні дії, що здійснюються:

  • o при порушенні справи про адміністративне правопорушення (ст. 28.1-28.9 КоАП);
  • o підготовці до розгляду зазначеної справи (ст. 29.1 КоАП);
  • o розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 29.2-29.13 КоАП);
  • o перегляду судових рішень та рішень, винесених після розгляду справи (ст. 30.1-30.10 КоАП). На відміну від конституційного, кримінального і цивільного судочинства, юрисдикційну виробництво віднесено до відання різних правоохоронних органів, у тому числі органів виконавчої влади та їх посадових осіб, суддів районних судів, гарнізонних військових судів, арбітражних судів, мирових суддів;
  • o на стадії виконання постанови про призначення адміністративного покарання (ст. 32.1-32.12 КоАП) або постанови про припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення (ч. 1, 11 ст. 29.9 КоАП).

Збудження юрисдикційного провадження

Справа про адміністративне правопорушення має право порушувати посадові особи, уповноважені складати протокол про зазначене правопорушення, а також прокурор (далі у цьому параграфі - уповноважені особи).

Справа про адміністративне правопорушення може бути порушена за наявності наступних приводів:

  • o безпосереднє виявлення уповноваженою особою даних, що свідчать про вчинення проступку;
  • o заяву державних і муніципальних органів (їх посадових осіб), а також заяви, матеріали, повідомлення юридичних, фізичних осіб приватного права, що вказують на наявність події адміністративного правопорушення;
  • o повідомлення в ЗМІ, що свідчать про наявність факту адміністративного правопорушення;
  • o фіксація порушень правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів.

Виступити з ініціативою порушення справи про адміністративне правопорушення має право не тільки правоохоронні органи й інші публічні суб'єкти, а й будь-які зацікавлені в цьому юридичні або посадові особи, а також громадяни. Однак рішення про порушення справи або про відмову в її порушенні приймається тільки уповноваженою особою.

Уповноважена особа зобов'язана розглядати заяву суб'єкта, заявника про порушення справи, а також вправі розглянути матеріали, повідомлення ЗМІ, що свідчать про наявність проступку. Таким чином, до осіб, зацікавленим в порушенні справи, відносяться не тільки суб'єкти, безпосередньо які заявили про це у своїй заяві, а й засоби масової інформації, громадяни, про наміри яких свідчать оприлюднені ними відомості.

Справа про адміністративне правопорушення вважається порушеною після складання протоколу про адміністративне правопорушення (протоколу про застосування запобіжного заходу) або після винесення прокурором відповідної постанови. При проведенні адміністративного розслідування справу про адміністративне правопорушення вважається порушеною в момент винесення посадовою особою визначення.

Справа про адміністративне правопорушення може бути порушена за наявності належних правових передумов (див. Ч. 1 ст. 28.1 КоАП) після завершення уповноваженою особою зазначених процесуальних дій. Термін порушення справи збігається з термінами складання протоколу про застосування відповідного запобіжного заходу або протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, справа про адміністративне правопорушення має бути порушена негайно після встановлення даних, що вказують на наявність протиправного діяння і, у всякому разі, не пізніше двох діб з моменту його виявлення.

 
<<   ЗМІСТ   >>