Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Адміністративне призупинення діяльності

Правові передумови застосування покарання

Адміністративне призупинення діяльності відноситься до адміністративних покарань, що тягне релятивних майнові обтяження.

Дане адміністративне покарання застосовується до суб'єктів підприємництва, в тому числі до публічних комерційним організаціям, а також до державних некомерційним установам (наприклад, до освітніх або лікувальним установам) тільки при наявності передумов, встановлених ч. 1 ст. 3.12 КоАП.

До суб'єктивних передумов застосування цього покарання відносяться фактори та обставини, виникнення яких створює потенційну загрозу життю або здоров'ю людей (епідемії (епізоотії), радіаційні аварії, техногенні катастрофи тощо). Провини, що тягнуть застосування адміністративного припинення діяльності, виражаються в порушенні санітарних норм і правил (ст. 64-6.6), екологічних вимог до здійснення господарської діяльності (ст. 8.2), норм і правил у сфері природокористування (ч. 2 ст. 8.12, ч . 2 ст. 8.13, ч. 1 ст. 8.14, ч. 1, 3 ст. 8.21, ст. 8.38 та ін.). Норми і правила, виникнення яких може спричинити за собою вказані негативні наслідки при здійсненні ліцензованих видів діяльності, встановлюються ліцензійними вимогами (ч. 1 ст. 9.1) або технічними регламентами (ч. 2, 3 ст. 9.4, ч. 2 ст. 13.4) .

Об'єктивні передумови призупинення адміністративної діяльності виражаються в порушенні правил ліцензійно-дозвільної системи (правил публічного санкціонування), порушник не виконує такі правила, наприклад, здійснює господарську діяльність без дозволу (див. Ст. 9.9 КоАП) або неналежним чином виконує ліцензійні умови або вимоги, встановлені технічним регламентом.

Адміністративне призупинення діяльності застосовується при порушенні умов реклами наркотичних засобів і психотропних речовин (адміністративна відповідальність згідно зі ст. 6.13 КоАП можлива тільки у випадках незаконної реклами наркотиків або їх пропаганди), правил обігу речовин, інструментів або обладнання, що використовуються для виготовлення наркотиків (ст. 6.15), або у випадках невиконання суб'єктом підприємництва інформаційних та інших обов'язків, встановлених законодавством про протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму (ст. 15.27). Таким чином, до правоохоронюваним об'єктів відносяться не тільки життя і здоров'я людей, але і суспільна безпека або (стосовно припинення діяльності з фінансування тероризму) державна безпека.

Об'єктивні передумови застосування адміністративного припинення діяльності кваліфікуються незалежно від наявності майнової шкоди, тілесного (фізичного), морального або репутаційного шкоди, проте заподіяння шкоди (збитку) або виявлення ознак навмисного діяння тягне за собою більш обтяжливі санкції, наприклад встановлення суддею максимального строку цього покарання. Передумови застосування адміністративного припинення діяльності встановлюються суддею районного суду, що виносить постанову про призначення цього покарання. Суддя вправі винести таку постанову тільки при наявності обставин, що свідчать про значної суспільної небезпеки правопорушення, коли не можуть бути застосовані менш обтяжливі покарання (див. Абз. 2 ч. 1 ст. 3.12 КоАП), при їх відсутності застосовується альтернативне, менш обтяжливе покарання, встановлене санкцією відповідної статті, наприклад адміністративний штраф. Обставини, що обтяжують відповідальність, завжди кваліфікуються за розсуд судді, останній, керуючись суб'єктивними гуманітарними критеріями, визначає наявність в діянні обтяжуючих ознак або їх відсутність.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, що тягнуть адміністративне призупинення діяльності, повинна бути встановлена потенційна шкідливість порушень ліцензійно-дозвільних правил. Якщо на розсуд судді проступок свідомо не міг заподіяти шкоду (збитки) правоохоронюваним інтересам, замість розглянутої санкції призначається альтернативне адміністративне покарання.

Адміністративне призупинення діяльності являє собою єдине адміністративне покарання з умовним терміном виконання. Суддя районного суду, керуючись зверненням особи, до якої застосовано таке покарання, достроково припиняє термін його виконання, якщо буде встановлено, що особою усунуті обставини, що послужили підставою для його призначення.

Правообмеження, обумовлені застосуванням адміністративного припинення діяльності

Стосовно до адміністративних покарань, що встановлює часові параметри обмежень правомочностей порушника, граничний термін адміністративного припинення діяльності поступається тривалості позбавлення спеціального права і дискваліфікації.

Адміністративне покарання у вигляді адміністративного припинення діяльності відноситься до найбільш поширених публічним санкціям і застосовується в якості основного адміністративного покарання. Так само як і інші адміністративні покарання, які обчислюються добами, наприклад адміністративний арешт, санкція статті КпАП, що встановлює адміністративне призупинення діяльності, не передбачає певного строку його застосування, відповідне рішення завжди приймається суддею, при цьому КпАП встановлює максимальний термін застосування адміністративного припинення діяльності, не визначаючи мінімального терміну. В інших випадках адміністративні покарання, обмежені тимчасовими межами його застосування, завжди передбачають відповідні мінімальні і максимальні терміни (ч. 2 ст. 3.8, ч. 2 ст. 3.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 32.12 КоАП постанову судді про адміністративне призупинення діяльності виповнюється судовим приставом-виконавцем негайно після винесення такої постанови. Судовий пристав-виконавець самостійно визначає зміст примусових заходів, блокуючих господарську діяльність суб'єкта підприємництва. До них належать, наприклад, накладення пломб, опечатування приміщень та місць зберігання матеріальних цінностей. Види господарських об'єктів, щодо яких здійснюються зазначені владні дії, встановлюються постановою судді про призначення адміністративного припинення діяльності. Такими об'єктами можуть бути виробниче підприємство в цілому, його окремий структурний підрозділ або конкретний агрегат або господарська споруда. У всякому разі при встановленні видів господарських об'єктів, стосовно до яких можуть бути здійснені примусові дії, суддя виходить з презумпції недопущення необоротних наслідків, які можуть статися при встановленні заборон та обмежень, наприклад, не може бути блокована діяльність виробничих об'єктів, необхідних для функціонування й схоронності об'єктів життєзабезпечення.

 
<<   ЗМІСТ   >>