Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Позбавлення спеціального права

Види адміністративних процедур при позбавленні спеціального права

Позбавлення фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, раніше наданого йому спеціального права встановлюється за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом у випадках, передбачених статтями Особливої частини КпАП.

Позбавлення спеціального права призначається суддею (ч. 1 ст. 3.8 КоАП). Термін позбавлення не може бути менше одного місяця і більше трьох років.

Позбавлення фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, раніше наданого йому спеціального права може встановлюватися і застосовуватися в якості як основного, так і додаткового адміністративного покарання. Наявність у громадянина спеціального права підтверджується дозвільними документами, до яких відносяться: водійське посвідчення; посвідчення на право керування судном (у тому числі маломірних); посвідчення тракториста-машиніста (тракториста); мисливський квиток; ліцензія на придбання зброї і патронів до нього або дозвіл на зберігання або зберігання і носіння зброї і патронів до нього (див. відповідно ч. 1, 3,31 ст. 32.6 КоАП).

Зміст правообмежень

Адміністративне покарання у вигляді позбавлення спеціального права обмежена терміном до трьох років, після закінчення якого правомочності особи повинні бути відновлені (ч. 4 ст. 32.6 КоАП). У цьому випадку вилучені документи повертаються. Таким чином, дане адміністративне покарання являє собою тимчасове призупинення правомочностей порушника - фізичної особи.

КпАП передбачає три види позбавлення спеціального права: позбавлення права керування транспортним засобом (у тому числі і судном внутрішнього водного транспорту); позбавлення права полювання та позбавлення права на придбання та зберігання або зберігання і носіння зброї і патронів до нього. Позбавлення права на експлуатацію радіоелектронних засобів або високочастотних пристроїв не передбачено санкціями статей

Особливої частини КпАП, що свідомо виключає і застосування цього покарання (ч. 2 ст. 32.6 КоАП).

Органи, що виконують постанову судді про позбавлення спеціального права, а також порядок виконання постанови про застосування даного адміністративного покарання визначені відповідно ст. 32.5, 32.6 КоАП.

Позбавлення спеціального права як вид адміністративного покарання необхідно відрізняти від санкцій у вигляді призупинення дії ліцензії або її анулювання, встановлених ст. 20 Федерального закону від 4 травня 2011 № 99-ФЗ "Про ліцензування окремих видів діяльності" стосовно до певних їм правопорушень. Зазначені санкції застосовуються до ліцензіата-порушнику незалежно від його залучення до адміністративної відповідальності, встановленої КпАП.

Адміністративний арешт

Адміністративний арешт полягає в утриманні порушника в умовах ізоляції від суспільства і встановлюється на строк до 15 діб, а за порушення вимог режимів надзвичайного стану і контртерористичної операції - до 30 діб (див. Ст. 20.5, ч. 3 ст. 20.27 КоАП).

Адміністративний арешт призначається суддею (ч. 1 ст. 3.9 КоАП), може встановлюватися і застосовуватися лише як основного адміністративного покарання.

Адміністративний арешт - єдине адміністративне покарання, що обмежує свободу порушника.

Дана міра застосовується тільки при наявності обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, вичерпний перелік яких зазначений у ч. 1 ст. 4.3 КоАП; якщо такі відсутні, повинні бути застосовані інші, не настільки обтяжливі адміністративні покарання. КоАП істотно розширив можливість застосування адміністративного покарання у вигляді адміністративного арешту і посилив передбачені цим покаранням обмеження.

Адміністративний арешт не застосовується до вагітних жінок, жінкам, які мають дитину віком до 14 років, особам, які не досягли віку 18 років, інвалідам I і II груп. Дане адміністративне покарання не може бути застосоване до посадових осіб правоохоронних органів - ОВС, органів Роснаркоконтроль, пенітенціарних, митних органів, посадовців системи Державної протипожежної служби, а також до військовослужбовців.

Постанова судді про адміністративний арешт виконується органами внутрішніх справ негайно після його винесення. Обличчя, піддане арешту, утримується під вартою в місці, визначеному органами внутрішніх справ. При виконанні постанови про адміністративний арешт здійснюється особистий огляд заарештованої особи.

У випадках, встановлених Федеральним конституційним законом від 30 травня 2001 № З-ФКЗ "Про надзвичайний стан", адміністративний арешт являє собою санкцію, застосовувану до порушників правил комендантської години при припиненні насильницьких протиправних дій, зазначених у п. "А" ст. 3 цього Закону. За змістом п. "А", "в" ст. 12, ч. 1 ст. 31 і ч. 2 ст. 33 Федерального конституційного закону від 30 травня 2001 № З-ФКЗ застосуванню даної міри завжди передує доставляння особи або його адміністративне затримання при недотриманні правил комендантської години або при інших порушеннях режиму надзвичайного стану. При цьому час затримання обумовлено закінченням терміну комендантської години; громадяни, які не мають при собі документів, що засвідчують особу, затримуються до визначення їх особистості, але не більше ніж на три доби, за рішенням начальника ОВС або його заступника. Таким чином, адміністративний арешт, застосовуваний до порушників правил комендантської години у відповідності з Федеральним конституційним законом від 30 травня 2001 № З-ФКЗ, обмежений зазначеним терміном. Призначення адміністративного арешту на строк до 30 діб можливо тільки при здійсненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 20.5 (порушення вимог режиму надзвичайного стану) та ч. 3 ст. 20.27 КоАП (порушення посадовою особою правового режиму контртерористичної операції).

Згідно з Федеральним законом від 6 березня 2006 № 35-Φ3 "Про протидію тероризму" контртерористична операція являє собою комплекс спеціальних, оперативно-бойових, військових та інших заходів із застосуванням бойової техніки, зброї та спеціальних засобів по припиненню терористичного акту, знешкодження терористів, забезпечення безпеки фізичних осіб, організацій та установ, а також з мінімізації наслідків терористичного акту.

 
<<   ЗМІСТ   >>