Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Майнові передумови корпоративного правопорушення

Наявність або відсутність суб'єктивних критеріїв вини може бути також обумовлено власне корпоративної діяльністю, а саме її майновими і фінансовими передумовами. Виявлення таких передумов являє собою одне з істотних умов юрисдикційної діяльності. У процесі публічного доведення провини встановлення майнових факторів проступку є невід'ємним атрибутом провадження у справі про корпоративне правопорушення. При буквальному тлумаченні ч. 3 ст. 4.1 КоАП законодавець вбачає розбіжності у статусі майнових і фінансових передумов правопорушення, незважаючи на їх очевидну кореляцію і підпорядкованість. Фінансове становище юридичної особи характеризує не тільки його майновий статус в цілому, воно свідчить про його потенційні можливості в сфері бізнесу або некомерційної діяльності. Проте для забезпечення прагматичних потреб у сфері правозастосування необхідно враховувати відмінності в тлумаченні цих сполучених понять. Майновий статус юридичної особи, за змістом ч. 3 ст. 4.1 КоАП, включає в себе наявність матеріалізованих майнових активів, представлених у вигляді нерухомості та рухомих речей, використовуються за цільовим призначенням. До таких майновим активів відносяться традиційні об'єкти нерухомості - будівлі, споруди керівних органів організації, а також її філій та представництв. З метою забезпечення діяльності комерційних організацій до таких об'єктів належить нерухомість, необхідна для виробничо-господарської діяльності, а стосовно некомерційним організаціям - будівлі, споруди, необхідні для надання публічних послуг та інших соціально значущих функцій.

До рухомих майновим активам в даному випадку відносяться традиційні рухомі речі, необхідні для забезпечення цільової корпоративної діяльності, - об'єкти оргтехніки, транспортні засоби та інші рухомі речі, призначені для забезпечення адміністративних потреб апарату організації, його посадових осіб та співробітників. Беручи до уваги дуалістичність сприйняття майнових активів відповідно до ч. 3 ст. 4.1 КоАП, в даному випадку до складу рухомого майна не входять грошові кошти та цінні папери.

До атрибутів корпоративного майна відносяться також нематеріалізований майнові об'єкти, а саме - об'єкти інтелектуальної власності та права на них.

Для істоти адміністративного провадження не має ніякого значення наявність статусу власності в повному обсязі або його окремих цивилистических правомочностей володіння, користування і розпорядження. У процесі розгляду справи про корпоративне правопорушення необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок факту вчинення проступку з майновим становищем юридичної особи навіть у тих випадках, коли організація наділена правом оперативного управління або правом господарського відання щодо закріпленого за ним майна, власником якого вона не є. При кваліфікації майнових факторів повинні прийматися до уваги як позитивні, так і негативні фактори, що свідчать про успішну діяльність організації або характеризують її як несумлінного учасника цивілістичної або публічно-правової діяльності. Наявність у організації необхідних майнових можливостей для правомірної діяльності свідчить насамперед про те, що у неї були належні майнові передумови для дотримання норм і правил, у порушенні яких вона підозрюється. Репрезентативне майновий статус організації-порушника свідчить про особливу суспільної значимості проступку. Формально наявність майнових передумов правомірної діяльності організації-порушника не можна розглядати в контексті обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, оскільки їх вичерпний перелік встановлений ч. 1 ст. 4.3 КоАП, проте суддя зобов'язаний враховувати такі передумови відповідно до ч. 3 ст. 4.1 і праві призначити найбільш обтяжливе адміністративне покарання.

Порушення організацією норм і правил, за недотримання яких встановлена адміністративна відповідальність, може бути обумовлено неблагополучним майновим статусом організації. Як юридичні факти, які кваліфікуються за цими підставами, слід враховувати наявність цивилистических обставин, що обтяжують корпоративні майнові правомочності, наприклад, розірвання договору оренди на користування офісним приміщенням, обумовлене реорганізацією юридичної особи, або при неможливості своєчасних виплат організацією орендних платежів, безумовно, обтяжує її майнове становище. При підтвердженні причинно-наслідкового зв'язку між обтяжливим майновим статусом організації і фактом правопорушення, а саме за наявності свідчень, що підтверджують обумовленість правопорушення несприятливим майновим становищем організації, таке правопорушення не може бути поставлено їй у відповідальність. У цьому випадку відсутні суб'єктивні критерії кваліфікації провини, оскільки така юридична особа не могло діяти правомірно і недотримання ним норм і правил обумовлено обтяжливим майновим становищем організації та за даних обставин такий спосіб її функціонування легітимний.

 
<<   ЗМІСТ   >>