Колоїдний вісмут

Вісмуту Трікалі діцітрат (Де-Нол®) - утворює хелатний комплекс з білками, вибірково обволікає пошкоджені ділянки слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки і захищає її від впливу НС1 і пепсину. Використовують переважно в схемах комбінованої ерадикаційної терапії Я. pylori. Показання: ЯБЖ, ЯБДК, хронічний активний гастродуоденіт, асоційований з Я. pylori (у комбінації з антисекреторними засобами та антибіотиками). Протипоказання: вагітність, гіперчутливість, ниркова недостатність. Побічні ефекти: нудота, блювання, металевий присмак у роті. Є повідомлення про резорбтивних ефектах вісмуту, можлива енцефалопатія. Викликає потемніння язика і забарвлення калу в чорний колір у зв'язку з утворенням сульфіду вісмуту (слід відрізняти від крові в калі). У період лікування необхідно утримуватися від вживання алкоголю; не запивати молоком. За 30 хв до і після прийому не слід приймати тверду їжу, напої, аітаціди.

Блокатори Н2-реценторов гістаміну (Н2-гістаміноблокатори)

Рапітідін (Зоран®) і фамотідіі (Ква.мател®). Інгібують секрецію НС1 за рахунок блокади гістамінових Н2-рецепторів парієтальних клітин слизової оболонки шлунка. Знижують базальну і стимулюючу секрецію, зменшують обсяг шлункового соку, вміст у ньому IIC1 і пепсину. Приводять до загоєнню виразок дванадцятипалої кишки через 4 тижні у 70-80% пацієнтів, виразок шлунка - через 8 тижнів у 87-94% пацієнтів. Одноразовий прийом добової дози на ніч так само ефективний, як і дворазовий прийом половинних доз (вранці та ввечері). Добові дози П2-гістаміноблокаторів для лікування виразкової хвороби представлені в табл. 9.2. Використовують для лікування і профілактики ППВС-гастропатії. Ранітидин і фамотидин перевершують циметидин по антисекреторних активності, дають менш виражений побічний ефект, більш безпечні щодо лікарських взаємодій.

Показання: гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом або без нього; доброякісні виразки стравоходу, ЯБЖ, ЯБДК; синдром Золліігера - Еллісона; симптоматичні і лікарські гострі та хронічні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Профілактика аспіраційних пневмоній, що виникають у зв'язку з рефлюксом вмісту шлунку в стравохід (застосовують перед загальною анестезією за 4 год до початку операції); кровотечі з верхніх відділів ШКТ; панкреатит. Протипоказання: гіпсрчувствітельность, вагітність, годування груддю. Побічні ефекти: діарея, зміна функціональних проб печінки (іноді токсичний гепатит), головний біль, запаморочення, втома, висип, рідко гострий панкреатит, брадикардія, зниження артеріального тиску, АВ-блокади, подовження інтервалу Q - Т, зупинка серця (при швидкому внутрішньовенному введенні ), сплутаність свідомості, депресія і галюцинації (особливо у хворих у важкому стані або похилого віку), реакції гіперчутливості (висип, лихоманка, артралгія, міалгія, АШ) і порушення з боку системи крові (панцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія). Можливі гінекомастія і імпотенція.

Застереження: діти до 12 років, захворювання печінки та нирок. Можуть маскувати симптоми раку шлунка, необхідне ретельне спостереження за хворими з насторожуючу симптоматикою і літніми пацієнтами. Ризик кардиотоксических ефектів підвищений у хворих із захворюваннями серця, порушеннями функцій печінки та (або) нирок, при швидкому внутрішньовенному введенні і застосуванні високих доз. При тривалому застосуванні можлива В12-дефіцитна анемія.

Таблиця 9.2

Добові дози Н2 гистаминоблокаторов для лікування виразкової хвороби

* Для підтримуючої терапії - половинна доза всередину на ніч.

** Не менш 2 хв.

*** Протягом 15-20 хв.