Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Основні атрибути адміністративної відповідальності

У результаті вивчення даної глави студент повинен:

  • o знати елементи складу адміністративного правопорушення;
  • o вміти встановлювати наявність кваліфікуючих ознак, відмежовує проступок від злочину;
  • o володіти належним об'ємом теоретичних навичок, що дозволяють встановити наявність ознак, декриміналізують проступок, а саме: стану крайньої необхідності, неосудності, малозначність.

Поняття адміністративного правопорушення

Співвідношення адміністративних та інших публічних правопорушень

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається посягає на публічні інтереси, приватну, державну, муніципальну та інші види власності, права і свободи громадян протиправне, винне діяння особи, за яку федеральним законом передбачена адміністративна відповідальність.

Протиправність діяння являє собою основний критерій адміністративного проступку, його вторинним, похідним від вказаного, правовим критерієм є оцінка наслідків правопорушення. Кваліфікація проступку здійснюється незалежно від шкодочинності діяння, проте у випадках, передбачених Особливою частиною КоАП, кваліфікація правопорушення можлива тільки при заподіянні майнової шкоди, морального або фізичного (тілесного) шкоди або репутаційного шкоди.

Протиправне бездіяльність полягає в невиконанні або неналежному виконанні фізичною особою суб'єктивних обов'язків, а також публічних або приватноправових повноважень (стосовно до посадових осіб). Для недотримання посадовою особою строків здійснення процесуальних дій, встановлених КпАП (тобто при простроченні їх виконання), характерно саме протиправну бездіяльність. КоАП визначені приватноправові і загальнодержавні інтереси, захист яких забезпечується застосуванням санкцій до порушників: законодавець визначає заходи належної поведінки громадян, спонукаючи їх до правомірних дій.

Багато адміністративні проступки корелюються зі злочинами, наприклад ст. 20.1 КоАП (дрібне хуліганство) і ст. 213 КК (хуліганство), ст. 7.27 КоАП (дрібне розкрадання) і ч. 1 ст. 158 КК (крадіжка), ч. 1 ст. 14.12 КоАП (фіктивне банкрутство) і ст. 197 КК (фіктивне банкрутство). У зазначених випадках виявляються ознаки прямої кореляції, коли провинам, зазначеним у диспозиції правової норми КпАП, відповідають термінологічно ідентичні найменування злочинів. Кваліфікація проступків і злочинів обумовлена особливостями суспільно небезпечних наслідків діяння - заподіянням майнової шкоди, фізичного (тілесного), морального або репутаційного шкоди.

Непряма кореляція проступків і злочинів виявляється значно частіше. Оскільки встановити понятійне відповідність проступку і злочину неможливо, в цих випадках необхідно тлумачити правову норму і фіксувати суспільно небезпечні наслідки діяння.

Таким чином, за змістом ч. 3 ст. 2.1 КоАП при кваліфікації правопорушення можуть бути виявлені ознаки адміністративного правопорушення (проступку) або кримінально караного діяння.

Суспільна небезпека - основний атрибут адміністративного правопорушення, отграничивающий проступок від злочину.

Найважливішою ознакою адміністративного правопорушення є протиправність - суспільно небезпечне діяння зазіхає на правоохоронюваним публічні інтереси, права і свободи громадян.

Вчинення адміністративного правопорушення тягне за собою застосування особливої публічної санкції - адміністративного покарання. У цьому випадку до порушника застосовуються заходи владного примусу, що тягнуть майнові та нематеріальні обтяження, співмірні суспільно небезпечних наслідків діяння. Адміністративні покарання являють собою лише приватну різновид громадських санкцій, що включають в себе також кримінальні покарання, бюджетні та податкові санкції, дисциплінарні покарання. На відміну від адміністративних і кримінальних покарань, що тягнуть за собою як майнові, так і нематеріальні обтяження, наслідком застосування бюджетних і податкових санкцій є встановлення майнових правообмежень (див. Ст. 282, абз. 1-3 п. 2 ст. 284 БК, ст . 114 НК).

Адміністративні та кримінальні покарання корелюються на основі різних атрибутів, основні з них - передумови та правові наслідки застосування покарання.

Застосування адміністративних покарань тягне за собою незрівнянно менші обтяження прав порушника, на відміну від майнових і нематеріальних обмежень, обумовлених застосуванням кримінального покарання.

Узагальнюючи сказане, можна виділити наступні загальні особливості, властиві адміністративним і кримінальним покаранням:

  • o кримінальні покарання, так само як і більшість видів адміністративних покарань, призначаються тільки за рішенням суду;
  • o виконання адміністративних і кримінальних покарань забезпечується заходами морального і фізичного примусу;
  • o застосування адміністративних і кримінальних покарань тягне за собою обмеження прав і свобод правопорушника аж до їх повного (тимчасового або безстрокового) припинення.

Згідно КпАП застосування адміністративного покарання у вигляді конфіскації речі, що явилася знаряддям вчинення або предметом адміністративного правопорушення, означає втрату порушником всіх правомочностей власника стосовно конфіскованої речі. Застосування інших адміністративних покарань, передбачених Кодексом, тягне за собою тимчасове обмеження конституційних прав і свобод; аналогічні і наслідки призначення кримінальних покарань у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, обмеження по військовій службі, позбавлення волі на певний строк та деяких інших. Спільність адміністративних і кримінальних покарань - в особливостях часового ліміту: термін обмеження прав і свобод обумовлений вироком суду (щодо злочинів) або постановою судді про призначення адміністративного покарання (при здійсненні провин).

Разом з тим безстрокові обтяження прав відповідно до КпАП поширюється тільки на майнові права порушника; на відміну від цього призначення кримінальних покарань у виді довічного позбавлення волі або смертної кари тягне за собою безстрокове припинення конституційних прав, а також майнових та особистих немайнових прав, здійснення (захист) яких несумісна з призначеним покаранням.

 
<<   ЗМІСТ   >>