Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Правопорушення, що посягають на сімейні права підданих

Провини, що посягають на сімейні права, були визначені ст. 143-1441 Статуту про покарання. В основному правопорушення такого роду розглядалися як злочини (див. Ст. 1549-1560 Уложення про покарання), про що свідчить наступне.

Провина і покарання за нього

Відповідне проступку злочин і покарання за нього

Залишення дитини в безпорадному стані (ст. 144) - арешт до трьох місяців

Залишення дитини в безпорадному стані у місцях, де не можна очікувати, що він буде знайдений (ст. 1513), - примусові роботи у виправних арештантських відділеннях на строк від чотирьох до п'яти років

Розмежування наведеного в таблиці правопорушення на злочин і проступок було можливо при наявності суб'єктивних (вік дитини) і об'єктивних (особливості місця скоєння правопорушення) критеріїв. У Уложенні про покарання розглядаються правопорушення містилися у двох розділах - "Злочини, що посягають на сімейні права" та "Про довільному залишення людини в небезпеці і ненаданні допомоги погибающему" (ст. 1513-1522).

Статут про покарання об'єднував вказані правопорушення в групу проступків, які зазіхають на сімейні права.

Провини, що посягають на власність

Провини, що посягають на власність, представляли собою найбільш численну групу правопорушень, провадження в яких було віднесено до відання мирового суду (всього 55 складів, гл. XIII Статуту про покарання).

Про співвідношення проступків і злочинів при таємному викраденні чужого майна свідчать наступні дані.

Провина, передбачений Статутом про покарання, і покарання за нього

Злочину і покарання по Укладенню про покарання

Крадіжка предмета вартістю до 300 руб.

(ст. 169) - тюремне ув'язнення на строк від трьох до шести місяців

Вчинення проступків, зазначених у ст. 169- 172, дворянами, священнослужителями, чернецтвом та почесними громадянами (ст. 1 656) - поразка в правах і покарання, передбачене Статутом про покарання

Крадіжка при обтяжуючих обставинах (ст. 170 і тисячу сімсот одна) -тюремное ув'язнення на термін від шести місяців до півтора років

Крадіжка за пом'якшуючих обставин (ст. 171) - скорочення терміну тюремного ув'язнення, передбаченого у статтях 169,170, наполовину

Замах на крадіжку (ст. 172) - скорочення на розсуд мирового судді терміну тюремного ув'язнення наполовину

Дефініція крадіжки в Статуті про покарання відсутня, в той же час відповідно до ст. Тисяча шістсот сорок чотири Уложення про покарання "крадіжкою визнається всяке, яким би то не було чином, але потай, без насильства, погроз і взагалі без належать до властивості розбою чи грабежу обставин, викрадення чужих речей, грошей або іншого рухомого майна".

Пряма кореляція розглянутого правопорушення передбачена ст. 1656 Уложення про покарання. При кваліфікації злочину або проступку насамперед враховувалося матеріальне вираження крадіжки. При цьому кваліфікація проступку була можлива, якщо вартість викраденого майна не перевищувала 300 руб. Зважаючи на порівняно високу купівельну спроможність російського рубля до 1917 р, очевидно, що матеріальний ознака крадіжки як проступку за Статутом про покарання непорівнянний з вартісним виразом крадіжки в чинному КпАП правопорушення (згідно ст. 7.27 розкрадання визнається дрібним, якщо вартість викраденого не перевищує 1000 руб.).

При кореляції злочинів і проступків у випадку крадіжки бралися до уваги також об'єктивні критерії правопорушення: станова приналежність порушника розглядалася як обтяжливої обставини, санкції за скоєний злочин в цьому випадку визначалися ст. 169-172 Статуту про покарання (залежно від об'єктивної сторони проступку) і ст. 1656 Уложення про покарання.

Статутом про покарання встановлювалися особливі умови кваліфікації обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, відмінні від переліку таких обставин, передбаченого ст. 13, 14, 141, 15. При визначенні покарання мировий суд керувався різними правовими критеріями в залежності від виду проступку. Наприклад, у випадку крадіжки поряд з обставинами, що обтяжують і пом'якшують провину, передбаченими ст. 13-14 Статуту про покарання, одночасно застосовувалися і особливі правові критерії визначення зазначених обставин відповідно до ст. 170, +1701, 171 і 172 Статуту. Як правило, розглядаються ознаки не збігаються: до "обставинам, що збільшує провину", згідно зі ст. 14, 141 і 16 Статуту про покарання ставилися в основному суб'єктивні ознаки: наявність умислу, протидія порушника провадженню у справі, вчинення проступку за попередньою змовою і т.п. Кваліфікація обтяжуючих відповідальність ознак за ст. 170 Статуту про покарання заснована головним чином на об'єктивних критеріях, серед них: вчинення проступку в церкві, капличці, молитовному будинку, в органах державної влади ("в присутствених місцях"), в громадському місці, в певний час доби і т.п. При цьому враховувалися не тільки об'єктивні юридичні критерії, але і аморальність проступку. До обтяжуючою ознаками ставилися усвідомлене заподіяння обтяжливого майнової шкоди або моральної шкоди ("коли вкрадено [майно], необхідне для прожитку тому, кому воно належало, і винному це було відомо") або інші дії, несумісні з громадською моральністю (крадіжка, вчинена особами, проживаючими у потерпілого, вчинення крадіжки утримувачами готелів тощо).

Статутом були передбачені також додаткові ознаки, які обтяжують покарання, - маються на увазі різні види крадіжок зі зломом (п. 1-3 ст. 1 701 Статуту про покарання). Тільки за цих обставин тюремне ув'язнення могло бути призначене світовим судом у максимальному розмірі - до півтора років. Пряма кореляція проступку і злочини передбачена також і ст. Тисяча сімсот один Статуту про покарання, однак відмежувати проступок від злочину вкрай складно, оскільки об'єктивна сторона правопорушення співпадає повністю.

Проступок, передбачений п. 1 ст. Тисяча сімсот один Статуту про покарання

Злочин за ст. Тисяча шістсот сорок сім Уложення про покарання

Вчинення крадіжки за допомогою злому перешкод або запорів, що перешкоджають доступу у двір, в будівлю або з однієї його частини в іншу, за винятком випадків, передбачених ст. Тисяча шістсот сорок сім Уложення про покарання

Крадіжка "в жилому будові або з його двору, або в що знаходяться у дворі будівлях, шляхом злому, перепон, що перешкоджають доступу у двір, в жиле будова або з однієї його частини в іншу"

Додаткове обставина, що пом'якшує відповідальність при крадіжці, визначено п. 3 ст. 171 Статуту (незначна вартість викраденого майна - до 50 коп.); характерно, що два інших обставини (ст. 171) ідентичні зазначеним у ст. 13 Статуту (СР п. 1, 2 ст. 171 і п. 3, 5 ст. 13). До особливостей ст. 169-172 Статуту слід віднести збільшення або скорочення термінів тюремного ув'язнення за крадіжку у фіксованих розмірах: збільшення термінів до одного року (ст. 170) або до півтора років (ст. 171) при обтяжуючих обставинах або скорочення термінів вдвічі (ст. 171, 172 ).

Провини за Статутом про покарання і покарання за них

Злочин і кара по Укладенню про покарання

Обмір та обвіс при купівлі-продажу, а одно інші обмани в кількості або якості товару або в розрахунку платежу, або при розміні грошей, коли вартість викраденого не перевищує 300 руб. (ст. 173-176), - тюремне ув'язнення на термін від одного до трьох місяців або у випадку, передбаченому ст. 1761, - від одного до восьми місяців

Обман і шахрайство, передбачені в статтях 173-176 Статуту про покарання, на суму понад 300 руб. (ст. тисячу шістсот шістьдесят шість) - примусові роботи у виправних арештантських відділеннях на строк від одного року до півтора років (при здійсненні провини в перший раз), на термін від півтора до двох з половиною років (при рецидиві) або на строк від трьох з половиною до чотирьох років (при здійсненні провини втретє)

Обман і шахрайство, передбачені у ст. 173-176 Статуту про покарання, вчинені дворянами, священнослужителями, чернецтвом та почесними громадянами, на суму не понад 300 руб. (ст. тисяча шістсот шістьдесят сім) - поразка в правах на додаток до покарань, передбачених ст. 173-176 Статуту

Пряма кореляція проступків і злочинів Статутом про покарання не встановлена, передбачена вона тільки Укладенням про покарання (ст. 1666, тисячу шістсот шістьдесят сім), у ньому ж наводиться дефініція шахрайства ("всяке, за допомогою якого-небудь обману учинене викрадення чужих речей, грошей або іншого рухомого майна "- ст. 1665). Як це випливає з визначення, під шахрайством розуміється таємне викрадення рухомого майна шляхом обману.

Майновий критерій, що розмежовує злочин і проступок, визначений у тому ж розмірі, що й у випадку крадіжки: характерно, що сума викраденого майна (300 руб.) Відповідає максимальному розміру штрафу, який накладається мировими суддями.

При обчисленні строків покарання за шахрайство за наявності пом'якшувальних обставин застосовувалися ті ж правила, що й у випадку крадіжки (СР ст. 171 і 176 Статуту про покарання), а саме: термін тюремного ув'язнення скорочувався вдвічі. До обтяжуючою провину обставинам ставилася приналежність правопорушника до привілейованих станів. Відповідні справи в цих випадках вилучалися з відання мирового суду і розглядалися в загальних судах. При рецидивах проступків (або при заподіянні збитку в розмірі понад 300 руб.) Зазначене правило застосовувалося і до осіб інших станів.

Найбільш суворе покарання було передбачено за шахрайство, вчинене при виконанні договору майнового терміну: тюремне ув'язнення на термін до одного року і чотирьох місяців. На розсуд суду могло бути призначено і додаткове стягнення у вигляді штрафу, максимальний розмір якого відповідав граничну суму грошового стягнення, що накладається мировими суддями.

У випадку шахрайства застосовувався і особливий критерій обчислення покарання - у сумі, кратній вартості майнового збитку. Однак ця умова застосовувалося рідко (лише в трьох з 18 різновидів шахрайства, передбачених Статутом про покарання).

Статутом про покарання, що накладаються світовими суддями, були передбачені лише окремі види правопорушень, визначених Укладенням про покарання кримінальних та виправних. Зокрема, з відання світової юстиції вилучалися справи про державні злочини, вбивство, самогубство, сімейних справах і багато інших.

Кореляція покарань за Статутом про покарання і по Укладенню про покарання свідчить про фактичне розмежування проступків і злочинів: ототожнення цих різновидів правопорушення (див. Ст. 1 Уложення) мало місце далеко не завжди - у чотирьох з 11 розділів Особливої частини Уложення про покарання містяться тільки склади злочинів, тоді як в інших розділах одночасно визначені склади як злочинів, так і проступків.

Покарання за Статутом про покарання призначалися за вчинення проступків, поняття "злочин" цим кодифікованим актом не передбачено (у деяких випадках в Загальній частині згадується про злочинні діяння). Таким чином, очевидно, що єдиним критерієм відмінності правопорушення за Статутом про покарання і Укладенню про покарання є ступінь суспільної небезпеки проступків і злочинів.

 
<<   ЗМІСТ   >>