Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Постулати законодавства Російської Федерації про адміністративні правопорушення

Загальні положення та принципи законодавства Російської Федерації про адміністративні правопорушення

Поряд з розглянутими вище правомочностями у сфері нормативного правового регулювання (див. П. 3 ч. 1 ст. 1.3 КоАП) до виключних прерогатив Російської Федерації віднесено встановлення загальних положень і принципів законодавства про адміністративні правопорушення.

До принципів федерального закону, тобто основним положенням, що визначає його політико-правову значимість і призначення у правовому регулюванні, належить принцип рівності перед законом фізичних та юридичних осіб незалежно від їх правового статусу та презумпція невинності (див. відповідно ч. 1 ст. 1.4 і ст. 1.5 КоАП). Стосовно до кодифікованому законодавству РФ його принципи завжди корелюються з Конституцією РФ. Принцип рівності перед законом, визначений ч. 1 ст. 1.4 КоАП, відповідає принципу рівності всіх перед законом і судом, встановленим ч. 1 ст. 19 Конституції РФ, принцип презумпції невинності в кримінальному судочинстві передбачений ч. 1, 2 ст. 49 Конституції РФ. До інших принципів законодавства про адміністративні правопорушення відносяться: принцип законності застосування заходів владного примусу, принцип дії такого законодавства в часі і просторі (див. Відповідно до ст. 1.5, 1.6 і 1.7 КоАП).

Загальні положення та принципи законодавства РФ про адміністративні правопорушення можуть бути встановлені тільки КпАП.

На відміну від принципів законодавства про адміністративні правопорушення, що включають в себе основоположні і презумпції, завдання законодавства встановлюють його призначення, ними опосередковуються види правоохоронюваним публічних інтересів і приватноправових потреб учасників підприємницької діяльності (див. Ст. 1.2 КоАП). При регламентації складів адміністративних правопорушень і кваліфікації відповідних проступків закони суб'єктів РФ про адміністративні правопорушення виходять із завдань законодавства про адміністративні правопорушення, встановлених ст. 1.2 КоАП.

Рівність перед законом фізичних та юридичних осіб

Законодавство РФ про адміністративні правопорушення виходить з постулату рівності перед законом фізичних та юридичних осіб.

Зміст принципу рівності визначається ст. 1.4 КоАП, яка встановлює ознаки, наявність яких не впливає на кваліфікацію адміністративного правопорушення. Фізичні особи підлягають адміністративній відповідальності незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднань, а також інших обставин. Юридичні особи підлягають адміністративній відповідальності незалежно від місця знаходження, організаційно-правових форм, підпорядкованості, а також інших обставин.

Особа підлягає адміністративній відповідальності незалежно від наявності зазначених ознак, однак при кваліфікації правопорушення враховуються майнове і фінансове становище особи, суб'єктивні фактори, що характеризують особу винного фізичної особи або ділову репутацію організації, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність (див. Ч. 2, 3 ст. 4.1, ст. 4.2, 4.3 КпАП).

Принцип рівності перед законом поширюється на всіх осіб, наділених КоАП процесуальними правами та обов'язками, до них відносяться особи, щодо яких порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також особи, підозрювані в скоєнні проступку. До зазначених осіб можуть бути застосовані заходи адміністративного припинення, а до осіб, винних у скоєнні проступку, - адміністративні покарання незалежно від наявності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1.4 КоАП. Принцип рівності перед законом діє при застосуванні до фізичній або юридичній особі всіх заходів адміністративного примусу, передбачених КпАП, причому, керуючись зазначеним принципом, необхідно враховувати його суб'єктивну складову, тобто не тільки дії, які особа має право здійснювати на свій розсуд (наприклад, особа вправі обрати адміністративну чи судову процедуру оскарження), але й обов'язки особи. Таким чином, принцип рівності перед законом означає, що фізична або юридична особа:

  • o вправі обрати належний спосіб захисту майнових і немайнових прав та інтересів;
  • o несе тягар виконання обов'язків, обумовлених застосуванням адміністративного покарання або призначенням заходи адміністративного припинення, або юрисдикційних обов'язків, пов'язаних з участю особи у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

Принцип рівності особи перед законом означає застосування до особи заходів адміністративного примусу відповідно до КпАП або іншим федеральним законом, якими вони визначені.

КпАП встановлено різні права та обов'язки неповнолітніх правопорушників, посадових осіб, осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, іноземних фізичних, юридичних осіб. Залежно від статусу таких осіб до них застосовуються адміністративні покарання, що встановлюють тягар майнових та інших обов'язків, що тягнуть значні обмеження їх прав (стосовно до посадових осіб), або такі особи звільняються від адміністративної відповідальності із застосуванням інших заходів впливу (це стосується неповнолітніх правопорушників, а також осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів). У деяких випадках до особи не застосовуються заходи адміністративного примусу, встановлені КоАП або іншим федеральним законом (див. Ч. 3 ст. 2.6, ст. 2.9 КоАП), або тягар виконання покарання обмежується встановленим межею (див. Ч. 31 ст. 4.1 КоАП ). Таким чином, при кваліфікації адміністративного правопорушення враховуються не тільки суб'єктивні критерії, наявність яких необхідна для встановлення ознак винності діяння, а й об'єктивні критерії, обумовлені природними відмінностями публічного статусу особи і політико-правовими передумовами юрисдикційної діяльності.

Принцип рівності особи перед законом означає насамперед невідворотність застосування санкцій до порушника, тобто кваліфікація його провини і застосування заходів адміністративного примусу здійснюються незалежно від наявності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1.4 КоАП. Разом з тим деякі з таких обставин, зокрема майновий стан особи, його посадовий статус, репутаційний статус організації, враховуються при призначенні адміністративного покарання (СР ч. 1 ст. 1.4, ч. 2, 3 ст. 4.1 КоАП).

 
<<   ЗМІСТ   >>