Повна версія

Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РОЗДІЛ I. Загальна частина

Адміністративна відповідальність і публічний примус

У результаті вивчення даної глави студент повинен:

  • o знати основні теоретичні постулати адміністративної відповідальності, у тому числі поняття, визначення і дефініції;
  • o вміти відмежовувати заходи адміністративної відповідальності, встановлені КпАП, від інших заходів публічного примусу;
  • o володіти понятійним апаратом, встановленим Загальною частиною КпАП.

Поняття і призначення адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність встановлює заходи фізичного та морального примусу, які застосовуються до особи, винної у вчиненні адміністративного правопорушення, що обмежують особисті майнові права порушника, або його публічні права. Введення правообмежень в цих випадках тотожно встановленню додаткових обов'язків порушника (тобто права порушника обтяжуються допомогою встановлення його публічних обов'язків).

Застосування заходів адміністративної відповідальності завжди обумовлено вчиненням адміністративного правопорушення (проступку), наслідком якого є призначення санкції (адміністративного покарання). Адміністративна відповідальність забезпечується свавільні владними примусовими діями (заходами адміністративного припинення) щодо особи, підозрюваної у вчиненні проступку.

Адміністративна відповідальність в системі заходів владного примусу

Заходи адміністративного (без суду) примусу встановлені не тільки КпАП, вони регламентуються також митним законодавством, законодавством про податки і збори (у частині примусових дій, обумовлених проведенням податкового та митного контролю), законодавством про ліцензування та іншим законодавством, що встановлює публічні санкції за порушення норм і правил, передбачених відповідним федеральним законом.

Адміністративний примус являє собою публічну владну діяльність посадової особи державного органу, сполучену з обтяженнями майнових та особистих немайнових прав особи, і, як наслідок, - із заподіянням морального, репутаційного, фізичного (тілесного) шкоди або майнової шкоди.

Адміністративна відповідальність забезпечується за допомогою публічних санкцій, адміністративних покарань і заходів адміністративного припинення.

Публічні санкції застосовуються тільки при вчиненні правопорушень, встановлених відповідним федеральним законом. До публічних санкціям ad hoc відносяться депортація, реквізиція та адміністративна конфіскація, передбачені відповідно п. 1 ст. 242 та п. 2 ст. 243 ГК. До публічних санкцій відносяться також заходи, що тягнуть обтяження майнового статусу особи, наприклад призупинення дії або анулювання (відкликання) ліцензії чи іншого дозвільного документа за рішенням ліцензує органу. Публічні санкції застосовуються незалежно від притягнення порушника до заходів адміністративної відповідальності, встановленим КоАП (тобто вони можуть бути застосовані поряд з адміністративним покаранням).

Адміністративні покарання застосовуються при вчиненні правопорушень, встановлених Особливою частиною КоАП.

У випадках, передбачених КпАП, заходи адміністративного примусу являють собою супідрядні процесуальні дії, відповідно до яких призначенням адміністративного покарання передує застосування відповідного запобіжного заходу.

Заходи адміністративного припинення застосовуються щодо особи, підозрюваної у вчиненні правопорушення, і тягнуть за собою майнові та нематеріальні обтяження. На відміну від адміністративних покарань, внаслідок яких виникають ті ж правоограничения, заходи адміністративного припинення застосовуються на бессудной основі, тобто за рішенням уповноваженого державного органу або його посадової особи.

Заходи адміністративного примусу передбачають введення умовних (евентуальних) майнових обтяжень або безпосередніх (директивних) обмежень права власності на дану річ, або за допомогою таких заходів встановлюються обмеження окремих майнових правомочностей.

Заходи евентуального впливу передбачають введення безстрокових заборон чи обмежень на здійснення підприємницької діяльності яких заборон (обмежень), обумовлених конкретним терміном. Застосування таких заходів тягне за собою припинення дії дозвільних документів, що встановлюють спеціальне право або їх анулювання. До розглянутих мір відносяться призупинення або припинення дії наступних документів, які санкціонують комерційну діяльність порушника:

  • o декларації про відповідність або сертифіката відповідності (п. 1 ст. 34 Федерального закону від 27 грудня 2002 № 184-ФЗ "Про технічне регулювання");
  • o дозволу на здійснення зовнішньоекономічних операцій з товарами, стосовно до яких встановлені заходи експортного контролю (п. 6 ст. 22 Федерального закону від 18 липня 1999 № 183-Φ3 "Про експортний контроль");
  • o документа, санкціонує права та обов'язки суб'єкта митної діяльності (див. ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 81 Федерального закону від 27 листопада 2010 року № 311-Φ3 "Про митне регулювання в Російській Федерації").

Федеральними законами встановлені також інші заходи публічного санкціонування, що передбачають наділення особи спеціальним правом і тягнуть припинення правомочностей порушника.

До документів, що встановлює правомочності суб'єкта комерційної діяльності, відносяться також ліцензії, які видаються поряд з іншими дозвільними документами або незалежно від одержання заявником таких документів. Федеральні закони визначають послідовність введення публічної санкції стосовно до конкретного правовідносин, при цьому в одних випадках анулюванню (відкликанню) ліцензії передує призупинення її дії, а в інших - ці адміністративні санкції застосовуються незалежно один від одного.

Публічні дозвільні документи не тільки встановлюють зміст цивільної дієздатності їхнього власника, а й визначають істота його публічних правомочностей у взаєминах з державним органом, уповноваженим надавати такі документи та забезпечувати контроль за дотриманням їхніх умов.

Залежно від особливостей регульованого правовідносини анулювання (відкликання) дозвільного документа у юридичної (фізичної) особи - порушника тягне за собою припинення його комерційного статусу, при цьому у нього зберігаються публічні обов'язки, тобто припинення цивільної дієздатності особи не тягне за собою втрату його адміністративної дієздатності.

Заходи евентуального впливу застосовуються за фактом правопорушення, передбаченого федеральним законом, що встановлює превентивні санкції. Такі заходи завжди застосовуються ad hoc і тягнуть за собою непрямі майнові обмеження, які не передбачають вилучення речі, але обтяжують конкретні речові права або їх сукупність. На відміну від них заходів директивного впливу передбачають примусове вилучення у особи рухомої речі, що знаходиться у нього у власності або на інших законних підставах.

 
<<   ЗМІСТ   >>