Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Антикризове управління

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Роль корпоративного податкового менеджменту в антикризовому управлінні

Корпоративний податковий менеджмент - це складова частина управління фінансами на підприємстві в рамках єдиної стратегії економічного розвитку, що представляє собою діяльність, спрямовану на досягнення бажаних результатів фінансового стану, засновану на використанні законних способів оптимізації податкового навантаження і сприяє підвищенню інвестиційної привабливості підприємства.

Предметом податкового менеджменту на підприємстві є податкова політика, що визначає рівень оподаткування, і її практична реалізація. Інформаційна база податкового менеджменту формується в системі фінансового, бухгалтерського та управлінського обліку. Це обумовлює взаємозв'язок податкового менеджменту з такими підсистемами управління, як бухгалтерський облік, фінансовий менеджмент, управління витратами.

Складовими елементами корпоративного податкового менеджменту є:

  • • моніторинг нормативних актів, оцінка державної податкової політики та прогноз на цій основі можливого розвитку подій;
  • • розробка облікової політики підприємства з урахуванням чинного законодавства та податкових наслідків її реалізації;
  • • оцінка податкових ризиків при настанні форс-мажорних обставин;
  • • податкова експертиза договорів на етапі їх розробки і підготовки;
  • • податкове планування, в тому числі на основі податкового консалтингу.

Податкове планування базується на таких основних принципах;

  • 1) законність - відповідність законодавству;
  • 2) оптимальність - застосування інструментів податкового планування не повинно суперечити стратегічним цілям підприємства;
  • 3) оперативність - своєчасний облік змін зовнішнього і внутрішнього середовища;
  • 4) економічна обгрунтованість;
  • 5) комплексність обліку податкової економії і втрат;
  • 6) індивідуальність - інструменти податкового планування повинні бути адаптовані до конкретної господарської ситуації конкретного платника податків.

Податкове планування є важливим напрямком антикризового управління на підприємстві. Головне завдання цієї діяльності полягає в мінімізації податкових платежів шляхом використання всіх особливостей податкового законодавства та врахування всіх можливих податкових пільг.

Результати податкового планування оцінюються не тільки сумами зменшених податків і можливих штрафних санкцій за податкові помилки і порушення, але і скороченням можливого збитку і витрат, які були б неминучі при веденні господарської діяльності без урахування існуючих особливостей оподаткування.

Ключовими елементами податкового планування виступають:

  • 1) податковий календар, призначений для чіткого прогнозування і контролю правильності обчислення та дотримання термінів сплати до бюджету встановлених податків, а також подання звітності без затримок, що тягнуть за собою штрафні санкції;
  • 2) стратегія оптимізації податкових зобов'язань з чітким планом реалізації цієї стратегії;
  • 3) суворе виконання податкових та інших зобов'язань;
  • 4) задовільний стан бухгалтерського обліку та звітності, що дозволяє отримувати оперативну інформацію про господарську діяльність, у тому числі для цілей надійного податкового планування.

У практиці податкового планування використовується наступна сукупність методів:

  • 1) стратегічні, які пов'язані з комплексною оцінкою довгострокових податкових наслідків прийнятих господарських рішень;
  • 2) тактичні, які спрямовані на оптимізацію розмірів і термінів окремих податкових платежів.

Реалізація даних методів здійснюється як в процесі планування діяльності підприємства, так і при укладенні господарських договорів шляхом оцінки їх потенційних податкових наслідків і вибору ефективного варіанту дій.

Аналіз досвіду антикризового управління російських підприємств у сфері податкового планування дозволяє сформулювати основні правила роботи, головним з яких є наступне: зменшення податкових платежів в процесі антикризового управління підприємством - не самоціль, а спосіб поліпшення його фінансового стану та підвищення інвестиційної привабливості.

Поряд з цим, можна сформулювати ряд принципів, що безпосередньо визначають дії податкового підрозділу підприємства:

  • 1) зменшувати суми сплачуваних податків у рамках чинного законодавства має сенс тільки в тому випадку, якщо це дасть приріст чистого прибутку;
  • 2) зменшення суми сплачуваних податків у ряді випадків досягається ціною погіршення фінансового стану підприємства. Тому будь-який спосіб зниження податкових платежів повинен бути оцінений з точки зору фінансових наслідків для підприємства;
  • 3) фінансові наслідки застосування одних і тих же способів зменшення суми сплачуваних податків не однакові не тільки для різних підприємств, але й для умов роботи одного і того ж підприємства в різні періоди. Тому необхідні конкретні розрахунки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і вільного прибутку в результаті застосування тієї чи іншої рекомендації але оптимізації оподаткування.

Для планування податків (у тому числі в процесі реструктуризації) необхідно мати відповідні показники їх аналізу та оцінки. Найбільш містким показником, що характеризує податкову ситуацію, можна вважати податковий тягар, яке визначається за відомою формулою

(7.11)

де НБ - податковий тягар,%; Н - сума податків, сплачуваних підприємством за аналізований період (як правило, рік); В - виручка за аналізований період.

Деякі економісти вважають, що замість виручки у формулі (7.11) слід використовувати показник доданої вартості.

Показник податкового тягаря може бути диференційований по податках і за фінансовими показниками, щодо яких проводиться аналіз в процесі реструктуризації [1]:[1]

(7.12)

де ФП - фінансовий показник, що характеризує зміни в процесі реструктуризації підприємства.

Традиційно податковий тягар в процесі реструктуризації розглядається у співвідношенні податків з доходом, який може бути принесений реструктуріруемий бізнесом, собівартістю його продукції, прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства. Однак не менш показовим є податковий тягар, обумовлене по відношенню до ринкової вартості бізнесу [2]. Воно, з одного боку, дозволяє визначити зміну податкової ситуації в результаті реструктуризації, а з іншого - оцінити, наскільки великі податки за умови досягнення бажаної величини його вартості.[2]

Поряд з показником податкового тягаря, при аналізі чинників зростання вартості реструктуріруемий підприємства доцільно використовувати показник еластичності податків, грунтуючись на значенні якого можна оцінити можливі зміни податкової ситуації в залежності від досягнутої величини приросту вартості. Коефіцієнт еластичності податків (Ен) в цьому випадку визначається за формулою [3]

(7.13)

де ΔΗ - збільшення (зниження) податкових платежів; ΔV - збільшення (зниження) величини чинника, що впливає на податок.

Аналіз податкової ситуації реструктуріруемий підприємства з використанням показників податкового тягаря і коефіцієнта еластичності, що розглядаються в проекції зростання вартості бізнесу, призводить у багатьох випадках до необхідності більш детального розгляду окремих видів податків. Практика реструктуріруемих підприємств показала ефективність проведення так званої структуризації податків, в результаті якої формується всебічна інформація про кожний податок [2].[2]

Структуризація припускає детальний аналіз податку за такими параметрами:

  • • об'єкт оподаткування;
  • • податкова база;
  • • ставка оподаткування;
  • • пільги з податку;
  • • джерело сплати податку;
  • • сума податку, що підлягає сплаті до бюджету;
  • • податковий період;
  • • строки сплати податку;
  • • санкції за несплату.

Далі на основі аналізу цих параметрів визначається можливість скорочення податкового тягаря і підвищення еластичності податків. Найбільш важливими параметрами вважаються "податкова база», «джерело сплати податку", розгляд яких у контексті конкретного сценарію реструктуризації може привести до економії податкових платежів.

  • [1] Вершина Н. Г. Податкове планування як елемент фінансової політики реструктуріруемий підприємства // Фінанси. 2002. № 4. С. 26.
  • [2] Там же.
  • [3] Вершина Н. Г. Податкове планування як елемент фінансової політики реструктуріруемий підприємства. С. 27.
  • [4] Там же.
 
<<   ЗМІСТ   >>