Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Антикризове управління

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Російські моделі прогнозування банкрутства підприємств

Російські моделі прогнозування банкрутства підприємств можуть бути поділені на дві групи: регламентовані, тобто централізовано затверджені, і методики аналізу фінансового положення, розроблені економістами в навчальних закладах, консалтингових, аудиторських і оціночних організаціях.

Регламентовані моделі прогнозування банкрутства підприємств розглянуті в параграфі 5.6.

Серед методів прогнозування банкрутства організацій, розроблених російськими вченими можна виділити:

  • 1) модель В. В. Ковальова;
  • 2) модель, розроблену вченими Казанського державного технологічного університету;
  • 3) шестіфакторная математична модель О. П. Зайцевої, або комплексний коефіцієнт банкрутства (Новосибірськ);
  • 4) моделі А. В. Колишкіна (Санкт-Петербург);
  • 5) модель Г. В. Савицької;
  • 6) модель Р. С. Сайфуллина і Г. Г. Кадикова та ін.

Модель В. В. Ковальова заснована на розробках західних аудиторських фірм, адаптованих до вітчизняної специфіки бізнесу. Автор запропонував наступну дворівневу систему показників.

До першої групи він відніс критерії та показники, несприятливі поточні значення або складається динаміка зміни яких свідчать про можливі в найближчому майбутньому значних фінансових утрудненнях, в тому числі і банкрутство.

До них відносяться:

  • 1) повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;
  • 2) перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
  • 3) надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;
  • 4) стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;
  • 5) хронічна нестача оборотних коштів;
  • 6) стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових коштів у загальній сумі джерел фінансування;
  • 7) неефективна політика реінвестування прибутку;
  • 8) перевищення розмірів позикових коштів над встановленими лімітами;
  • 9) хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);
  • 10) висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
  • 11) наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;
  • 12) погіршення відносин з кредитними організаціями;
  • 13) використання (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
  • 14) застосування у виробничому процесі обладнання з простроченим терміном експлуатації;
  • 15) потенційні втрати довгострокових контрактів;
  • 16) несприятливі зміни в портфелі замовлень.

Під другу групу входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим вони вказують, що за певних умов чи неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:

  • 1) втрата ключових співробітників апарату управління;
  • 2) вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;
  • 3) недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів та ін .;
  • 4) зайва ставка на прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;
  • 5) участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом;
  • 6) втрата ключових контрагентів;
  • 7) недооцінка технічного і технологічного оновлення підприємства;
  • 8) неефективні довгострокові угоди;
  • 9) політичний ризик, пов'язаний з підприємством у цілому або його ключовими підрозділами.

Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані за галузями і підгалузями, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.

Модель вчених Казанського державного технологічного університету. Суть даної методики полягає в розрахунку класу кредитоспроможності підприємств на основі класифікації оборотних активів за ступенем їх ліквідності з урахуванням галузевої специфіки [1].[1]

Розподіл підприємств за класами кредитоспроможності відбувається на таких підставах:

  • 1) до першого класу кредитоспроможності належать підприємства, фінансові показники яких вище середньогалузевих, з мінімальним ризиком неповернення кредиту;
  • 2) до другого - підприємства з задовільним фінансовим станом, фінансові показники яких знаходяться на рівні середньогалузевих, з нормальним ризиком неповернення кредиту;
  • 3) до третього - компанії з незадовільним фінансовим станом, що мають показники на рівні нижче середньогалузевих, з підвищеним ризиком непогашення кредиту.

Оскільки, з одного боку, для підприємств різних галузей застосовуються різні показники ліквідності, а з іншого - специфіка галузей припускає використання для кожної з них своїх критеріальних рівнів навіть за однаковими показниками, вченими Казанського державного технологічного університету були розраховані критеріальні значення показників окремо для кожної з таких галузей, як:

  • • промисловість (машинобудування);
  • • торгівля (оптова і роздрібна);
  • • будівництво та проектні організації;
  • • наука (наукові установи та організації).

У разі диверсифікації діяльності підприємство відноситься до тієї групи, діяльність в якій займає найбільшу питому вагу.

Показники для розподілу підприємств промисловості (машинобудування) за класами кредитоспроможності представлені в табл. 5.30.

Таблиця 5.30

Значення критеріальних показників для розподілу підприємств за класами кредитоспроможності [2]

найменування показника

Значення показників за класами

перший

другий

третій

Значення критеріальних показників для підприємств промисловості

(машинобудування)

1

Співвідношення позикових і власних коштів

<0,8

0,8-1,5

> 1,5

найменування показника

Значення показників за класами

перший

другий

третій

2

Вірогідність банкрутства (Z-рахунок Альтмана)

> 3,0

1,5-3,0

<1,5

3

Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)

> 2,0

1,0-2,0

<1,0

Значення критеріальних показників для підприємств оптової торгівлі

1

Співвідношення позикових і власних коштів

<1,5

1,5-2,5

> 2,5

2

Вірогідність банкрутства (Z-рахунок Альтмана)

> 3,0

1,5-3,0

<1,5

3

Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)

> 1,0

0,7-1,0

<0,7

Значення критеріальних показників для підприємств роздрібної торгівлі

1

Співвідношення позикових і власних коштів

<1,8

1,8-2,9

> 3,0

2

Вірогідність банкрутства (Z-рахунок Альтмана)

> 2,5

1,0-2,5

<1,0

3

Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)

> 0,8

0,5-0,8

<0,5

Значення критеріальних показників для будівельних організацій

1

Співвідношення позикових і власних коштів

<1,0

1,0-2,0

> 2,0

2

Вірогідність банкрутства (Z-рахунок Альтмана)

> 2,7

1,5-2,7

<1,0

3

Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)

> 0,7

0,5-0,8

<0,5

Значення критеріальних показників для проектних організацій

1

Співвідношення позикових і власних коштів

<0,8

0,8-1,6

> 1,6

2

Вірогідність банкрутства (Z-рахунок Альтмана)

> 2,5

1,1-2,5

<1,1

3

Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)

> 0,8

0,3-0,8

<0,3

Значення критеріальних показників для наукових організацій

1

Співвідношення позикових і власних коштів

<0,9

0,9-1,2

> 1,2

2

Вірогідність банкрутства (Z-рахунок Альтмана)

> 2,6

1,2-2,6

<1,2

3

Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)

> 0,9

0,6-0,9

<0,6

Модель О. П. Зайцевої (До п) для оцінки ризику банкрутства підприємства має вигляд:

(5.20)

де X1 - коефіцієнт збитковості підприємства, який визначається відношенням чистого збитку до власного капіталу; Х2 - коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості; Х3 - показник співвідношення короткострокових зобов'язань і найбільш ліквідних активів (є зворотною величиною показника абсолютної ліквідності); Х 4 - коефіцієнт, що визначається ставленням чистого збитку до виручки; Х 5 - коефіцієнт фінансового левериджу (фінансового ризику), визначається ставленням позикового капіталу до власних джерел фінансування ; Х (; - коефіцієнт завантаження активів, визначається як величина, зворотна коефіцієнту оборотності активів - відношення загальної величини активів підприємства (валюти балансу) до виручки.

Для кожного коефіцієнта визначені нормативні значення (табл. 5.31).

Таблиця 5.31

Нормативні значення коефіцієнтів у моделі прогнозування банкрутства О. П. Зайцевої

Коефіцієнти

Формула розрахунку *

Нормативне

значення

Χ 1

де СК - власний капітал і резерви (підсумок IV розділу форми 1)

Χ 2

де КЗ - кредиторська заборгованість (форма 1); ДЗ - дебіторська заборгованість (форма 1)

Χ 3

де ККЗ - короткострокові кредити і позики (форма 1); КЗ - кредиторська заборгованість (форма 1); Копра - інші короткострокові зобов'язання (форма 1); ДС - грошові кошти (форма 1); КФВ - короткострокові фінансові вкладення (форма 1)

Χ 4

Χ 5

де ДО - довгострокові зобов'язання (підсумок V розділу форми 1); КО - короткострокові зобов'язання (підсумок VI розділу форми 1); СК - власний капітал і резерви (підсумок III розділу форми 1)

Χ 6

* За даними бухгалтерської звітності: форма 1 - бухгалтерський баланс (див. Додаток 1); форма 2 - звіт про фінансові результати (див. додаток 2).

Для визначення ймовірності банкрутства необхідно порівняти фактичне значення Κфакт з нормативним значенням (Кн), яке розраховується за формулою (5.21).

Остаточний висновок робиться на основі наступних висновків:

  • 1) якщо К факт> До н, то вкрай висока ймовірність настання банкрутства підприємства;
  • 2) якщо К факт <Кн, то ймовірність банкрутства незначна.

Модель Р. С. Сайфуллина і Г. Г. Кадикова (R) відноситься до рейтингових

моделями. Російські вчені зробили спробу адаптувати модель Е. Альтмана до російських умов і розробили середньострокову рейтингову модель прогнозування ризику банкрутства, яка може застосовуватися для будь-якої галузі і підприємств різного масштабу. Загальний вигляд моделі [3]:[3]

(5.21)

де До 1 - коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами; До 2 - коефіцієнт поточної ліквідності; K 3 - коефіцієнт оборотності активів (відношення виручки до середньорічної вартості валюти балансу); До 4 - комерційна маржа (рентабельність продажів); До 5 - рентабельність власного капіталу.

Якщо значення підсумкового показника R <1, то ймовірність банкрутства підприємства висока, якщо R> 1 - низька.

Звичайно, отримання прогнозу майбутнього стану підприємства, можливості настання (або ненастання) його банкрутства є метою дослідника. Але для керівництва підприємства ця мета проміжна, оскільки для нього важливіше не спрогнозувати можливе наближення негативних подій, а уникнути їх. Цього можна досягти за допомогою реструктуризації, тобто комплексу процедур, спрямованих, в першу чергу, на зміну структури підприємства - структури його управління, виробництва, бізнесу.

  • [1] Див .: Ейтінгон В. Н., Анохін С. А. Прогнозування банкрутства: основні методики і проблеми.
  • [2] URL: iteam.ru/articles.php?pid=l&tid=2&sid=16&id=141.
  • [3] Емпінгон В. Н "Анохін С. А. Прогнозування банкрутства: основні методики і проблеми.
 
<<   ЗМІСТ   >>