Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Антикризове управління

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Зарубіжні моделі прогнозування банкрутства підприємств

Практикою фінансового аналізу зарубіжних фахівців вироблено велику кількість методик прогнозування неспроможності організацій. Перші дослідження в цій області проводилися в США на початку 30-х рр. XX ст.

Подальший розвиток пророкування банкрутства підприємств отримало в розвинених зарубіжних країнах відразу після закінчення Другої світової війни. Цьому сприяв, зокрема, зростання числа банкрутств внаслідок різкого скорочення військових замовлень.

У західній практиці прогнозування банкрутства використовуються формалізовані і неформалізовані моделі. Формалізовані моделі базуються на фінансових даних і включають розрахунок певних коефіцієнтів.

Найбільш відомими багатофакторними моделями прогнозування неспроможності організації є:

  • 1) двофакторна модель Е. Альтмана;
  • 2) пятифакторная модель Е. Альтмана;
  • 3) модель У. Бівера;
  • 4) модель Г. Спрінгейта;
  • 5) модель Ж. Лего та ін.
  • 1. Найбільш простою є двофакторна математична модель Едварда Альтмана (X), яка враховує всього два показники [1]:[1]
  • • коефіцієнт поточної ліквідності (k тл);
  • • питома вага позикових коштів у пасивах (коефіцієнт фінансової залежності (k фз)):

(5.14)

У формулі (5.14) вагові коефіцієнти для кожного фактора визначалися на основі статистичної обробки даних за вибіркою фірм у країнах з ринковою економікою. Дана модель має місце для США. Вірогідність банкрутства в залежності від розрахункового значення X представлена в табл. 5.28.

Таблиця 5.28

Ступінь імовірності банкрутства (по двухфакторной моделі Е. Альтмана)

Значення X

Вірогідність банкрутства

Х> 0,3

Велика

0,3> X <-0,3

Середня

X <-0,3

Мала

X = 0

50%

Застосування даної моделі для російських умов було досліджено Μ. Л. Федотової, яка вважає, що:

  • а) вагові коефіцієнти повинні бути скоректовані стосовно російських умов;
  • б) точність прогнозу збільшиться, якщо до неї додати рентабельність активів, тобто доповнити даний показник показником ефективності.
  • 2. П'ятифакторна модель Е. Альтмана, яка призначена для прогнозування банкрутства акціонерних товариств, чиї акції котируються на ринку. Вона є найбільш відомої, саме вона була опублікована вченим в 1968 р Формула розрахунку пятифакторную моделі Альтмана (Z) має вигляд [2]:[2]

(5.15)

де Х1 - частка оборотного капіталу в активах підприємства; Х2 - відношення накопиченої (нерозподіленого) прибутку до суми активів підприємства; Х3 - рентабельність активів (відношення прибутку до сплати відсотків і податків (EBIT) до загальної вартості активів), відображає ефективність операційної діяльності компанії; ХА - відношення ринкової вартості власного капіталу (всіх звичайних і привілейованих акцій) до кредиторської заборгованості; Х5 - відношення обсягу продажів до загальної величини активів підприємства (характеризує ефективність використання активів підприємства).

Критичне значення індексу Z розраховувалося Е. Альтманом за даними статистичної вибірки і склало 2,675.

У результаті підрахунку Z-показника для конкретного підприємства робиться висновок:

  • 1) якщо Z <1,81 - ймовірність банкрутства становить від 80 до 100%;
  • 2) якщо 1,81
  • 3) якщо 2,99
  • 4) якщо Z> 2,99 - ситуація на підприємстві стабільна, ризик неплатоспроможності протягом найближчих двох років украй малий.

Точність прогнозу в цій моделі на горизонті одного року становить 95%, на два роки - 83%, що є її гідністю. Недолік цієї моделі полягає в тому, що її по суті можна розглядати лише стосовно великих компаній, які розмістили свої акції на фондовому ринку.

У 1983 р Е. Альтман поширив свій підхід на компанії, чиї акції не обертаються на фінансовому ринку. Дана модель являє собою модифікований варіант пятифакторную моделі:

(5.16)

де X1 - відношення оборотного капіталу до активів; Х2 - відношення нерозподіленого прибутку до активів; Х3 - відношення операційного прибутку до активів; ХА - відношення балансової вартості власного капіталу до позикового капіталу; Х5 - відношення виручки до активів.

Якщо Z <1,23, то підприємство визнається банкрутом; при значенні Z в діапазоні від 1,23 до 2,89 ситуація вважається невизначеною, значення Z більше 2,9 притаманне стабільним і фінансово стійким компаніям.

  • 3. Модель У. Бівера, який запропонував пятифакторную систему для оцінки фінансового стану підприємства з метою діагностики банкрутства. Дана модель містить такі індикатори [3]:[3]
  • 1) рентабельність активів (економічна рентабельність);
  • 2) питома вага позикових коштів у пасивах;
  • 3) коефіцієнт поточної ліквідності;
  • 4) частка оборотного капіталу в активах;
  • 5) коефіцієнт У. Бівера Б), який визначається за формулою

(5.17)

де ЧП - річна величина чистого прибутку підприємства; А - сума амортизації (річний обсяг); ЗК - позиковий капітал.

Оцінка ступеня ймовірності банкрутства за моделлю У. Бівера представлена в табл. 5.29.

Таблиця 5.29

Ступінь імовірності банкрутства (за моделлю У. Бівера)

Значення К Б

Вірогідність банкрутства

До Б <0,17

Велика

0,17 Б <0,4

Середня

До Б> 0,4

Низька

4. Модель Г. Спрінгейта була розроблена в 1978 р Спрінгейта використовував мультиплікативний дискримінантний аналіз для вибору 4 з 19 найвідоміших фінансових показників, які найбільшим чином розрізняються для успішно діючих підприємств та банкрутів.

Модель Г. Спрінгейта має вигляд [4]:[4]

(5.18)

де А - частка власного оборотного капіталу в активах підприємства; В - рентабельність активів (відношення прибутку до сплати відсотків і податків (EBIT) до загальної вартості активів), відображає ефективність операційної діяльності компанії; З - відношення прибутку до оподаткування до поточних зобов'язань; D - відношення обсягу продажів до загальної величини активів підприємства.

Критичне значення Z для даної моделі одно 0,862.

Точність моделі складає 92,5% для сорока компаній, досліджених Г. Спрінгейта.

5. Модель Ж. Лего. Дана модель розроблена під керівництвом канадського фахівця Ж. Лего. При її створенні були проаналізовані 30 фінансових показників 173 промислових компаній Квебека, мають щорічну виручку від 1 до 20 млн дол. США.

Модель Ж. Лего (СA-Score) має вигляд [5]:[5]

(5.19)

де А - частка акціонерного капіталу в активах підприємства; В - відношення суми прибутку до оподаткування та витрат фінансування до активів підприємства; С - відношення виручки за два попередні періоди до активів підприємства за два попередні періоди.

Критичним значенням для СA-Score є 0,3.

Точність моделі складає 83%. Вона може бути використана тільки для прогнозування банкрутства промислових підприємств.

Відомі також і інші зарубіжні моделі прогнозування банкрутства підприємств, наприклад Р. Тафлера, Р. Лиса, Фулмера, Г. Тішоу, Аргенті, Чессера та інших.

Проте, як відзначають багато дослідників даної проблеми, практика застосування цих методик в розвинених країнах показує, що вага в Z-індекси і порогові значення сильно розрізняються не тільки від країни до країни, але і рік від року, а також за галузями економіки в рамках однієї країни. Це свідчить про те, що методики, засновані на побудові Z-моделей, не володіють стійкістю до варіацій у вихідних даних.

Зарубіжні моделі прогнозування банкрутства підприємств в чистому вигляді не прийнятні для використання в російських умовах з наступних причин:

1) вагові константи зарубіжних моделей встановлені на основі статистичних даних, що відображають динаміку розвитку підприємств в інших

економічних умовах, які докорінно відмінні від сучасних російських умов;

  • 2) специфічні умови функціонування організацій різних галузей економіки роблять некоректної для діагностики ймовірності їх банкрутства застосовувану систему коефіцієнтів, яка у зарубіжних аналітиків має уніфікований характер, без диференціації по галузях;
  • 3) існуючі відмінності в системі бухгалтерського та податкового обліку;
  • 4) різні умови оподаткування;
  • 5) інші умови кредитування;
  • 6) різні темпи інфляції;
  • 7) не відповідають специфіці сучасної економічної ситуації.

Також слід враховувати стан циклічності в макро- і мікроекономіки, фондомісткість, енергоємність і трудомісткість виробництва, продуктивність праці, податковий тягар. Тому зарубіжні моделі прогнозування банкрутства не можуть забезпечити достовірність оцінки фінансового стану російських підприємств в сучасних умовах, а їх застосування може призвести до відхилень прогнозу розвитку подій у фінансовій діяльності від реальних оцінок.

  • [1] Ейтінгон В. Н., Анохін С. А. Прогнозування банкрутства: основні методики і проблеми [Електронний ресурс]. URL: iteam.ru/articles.php?pid=l&tid=2&sid= 16 & id = 141 (дата звернення: 04.12.2014).
  • [2] Івасенко А. Г., Никонова Я. І., Каркавін М. В. Антикризове управління. С. 228.
  • [3] Ейтінгон В. Н., Анохін С. А. Прогнозування банкрутства: основні методики і проблеми.
  • [4] Івашківську І. В. Моделювання вартості компанії. С. 229.
  • [5] Івасенко А. Г., Никонова Я. І., Каркавін М. В. Антикризове управління. С. 231.
 
<<   ЗМІСТ   >>