Повна версія

Головна arrow Аудит та Бухоблік arrow Основи бухгалтерського обліку

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методи оцінки окремих видів майна організації

Для здійснення поточного обліку окремих видів майна організації та формування інформації про них в бухгалтерській звітності застосовуються різні методи оцінки даного майна.

Оцінка основних засобів передбачає такі види вартості:

  • - Первісну, по якій об'єкти приймаються до обліку, - визначається виходячи з умов і джерел надходження;
  • - Відновну, встановлювану після переоцінки і яка відображає реальну вартість об'єктів, з урахуванням інфляції і зміни цін і тарифів;
  • - Залишкову, що розраховується на дату складання бухгалтерського балансу у вигляді різниці між первісною (відновлювальною) вартістю та сумою нарахованої до цього моменту амортизації.

У свою чергу, амортизація являє собою економічний механізм поступового перенесення на витрати звітного періоду частини вартості об'єктів основних засобів з метою відшкодування та накопичення грошових коштів для їх подальшого відтворення. Списана частина вартості основних засобів, під назвою амортизаційних відрахувань, включається в кожному звітному періоді до витрат організації протягом всього терміну корисного використання об'єкта.

Строком корисного використання амортизується майна визнається період, протягом якого об'єкт основних засобів і (або) нематеріальних активів служить для виконання цілей діяльності організації і приносить їй економічну вигоду.

Законодавчим актами та нормативними документами з бухгалтерського та податкового обліку передбачені чотири методи нарахування амортизації:

  • - Лінійний (рівномірний), що полягає в розрахунку щорічної суми амортизаційних відрахувань, виходячи з первісної вартості, норми амортизаційних відрахувань та строку корисного використання об'єкта. Отримана сума ділиться на 12 міс, визначається щомісячна сума амортизації, яка включається до витрат, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем надходження. Припиняється процес нарахування амортизації з першого числа місяця, наступного за місяцем виходу об'єкта з експлуатації;
  • - Метод зменшуваного залишку (прискореної амортизації) - передбачає застосування коефіцієнта прискореної амортизації, що дозволяє відшкодувати більшу частину вартості об'єктів в перші роки експлуатації, а отримані кошти спрямувати на оновлення та модернізацію матеріально-технічної бази;
  • - Метод списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання, що вважається також методом прискореної амортизації. Наприклад, при СПИ, рівному 5 років, сума чисел років дорівнює: 1 + 2 + 3 + 4 + + 5 = 15, а сума амортизаційних відрахувань становить: для 1-го року - 5/15; 2-го - 4/15; Третя - 3/15; 4-го - 2/15; 5-го - 1/15 первісною вартістю;
  • - Метод списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг) використовується при нарахуванні амортизації виробничих машин, устаткування і транспортних засобів. Для розрахунку амортизаційних відрахувань використовуються показники планового і фактичного обсягів випущеної продукції, первісної вартості об'єктів і СПИ. Формула розрахунку являє собою твір первісної вартості основних засобів (нематеріальних активів) і відношення фактичного обсягу випущеної продукції до його плановому значенню.

Оцінка нематеріальних активів проводиться аналогічно основним засобам. Нарахування амортизації здійснюється також за аналогією з основними засобами, за винятком методу нарахування за сумою чисел років терміну корисного використання. Особливістю нематеріальних активів є також те, що амортизація нараховується тільки по тих об'єктах, по яких прибутковість не зменшується зі збільшенням СПИ, і тільки по об'єктах, по якому можна однозначно встановити даний термін.

Спосіб нарахування амортизації нематеріального активу щорічно перевіряється і уточнюється організацією. Якщо розрахунок очікуваного надходження економічних вигод від використання нематеріальних активів істотно змінився, спосіб нарахування його амортизації також повинен бути змінений. Виникли у зв'язку з цим коригування відображаються в обліку і звітності на початок року як зміни в оціночних значеннях.

Якщо в обліку відображена ділова репутація організації у вигляді різниці між купівельною ціною організації та балансовою вартістю її майнового комплексу на дату його покупки, в обліковій політиці фіксується порядок її списання, як правило, протягом 20 років (за не більше терміну роботи організації) із застосуванням лінійного способу. Негативна ділова репутація в повній сумі відноситься па збитки організації.

Оцінка матеріально-виробничих запасів (МПЗ) здійснюється:

  • - За собівартістю одиниці запасів (методом ідентифікації) при невеликій номенклатурі матеріалів, дорогоцінним каменям, метали та вироби з них;
  • - Середній собівартості;
  • - Методом ФІФО (/ пяС-т-аи-ом) - але вартості першого надійшла партії.

Право вибору методу оцінки відноситься тільки до матеріально-виробничих запасів, які відпускаються у виробництво. Застосування останніх двох методів оцінки МПЗ передбачає їх оцінку протягом звітного періоду за обліковою (умовної) ціною. В кінці місяця складається спеціальний розрахунок фактичної собівартості МПЗ і виявляються відхилення фактичної собівартості від облікової ціни з метою їх подальшого списання і включення у витрати на виробництво:

Для розрахунку фактичної собівартості відсоток відхилень множиться на вартість матеріалів, відпущених за місяць у виробництво, і ділиться на 100%:

У бухгалтерському обліку вартість матеріалів, відпущених за місяць у виробництво, відображається наступними проводками. За обліковою ціною: ДЕБЕТ 20 "Основне виробництво"; КРЕДИТ 10 "Матеріали". На суму перевитрати: ДЕБЕТ 20 "Основне виробництво";

КРЕДИТ 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей".

На суму економії:

ДЕБЕТ 20 "Основне виробництво";

КРЕДИТ 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей" -методом "червоне сторно".

Готова продукція відображається в балансі за фактичною або нормативної (планової) виробничої собівартості, що включає витрати використовуваних у процесі виробництва основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, праці та інших витрат або за прямими статтями. У місцях зберігання готова продукція може оцінюватися за обліковими цінами, у вигляді фактичних, нормативних, договірних та ін.

Якщо готової продукція оцінюється в поточному обліку за нормативною собівартістю або договірними цінами, різниця між фактичною собівартістю та облікової ціною відображається на окремому субрахунку рахунку 43 "Готова продукція" - "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від облікової вартості" за окремими групами або по організації в цілому . Перевищення фактичної собівартості над облікової вартістю відображається за дебетом цього субрахунка і кредитом витратних рахунків. Від'ємна різниця відбивається сторнировочной записом.

Списання готової продукції при відвантаженні і відпустці може проводитися за обліковою вартістю. Відхилення, що відносяться до проданої готової продукції, списуються пропорційно її облікової вартості, а пов'язані з залишками готової продукції, залишаються на відповідному субрахунку рахунку "Готова продукція". Незалежно від методу поточної оцінки, загальна собівартість готової продукції повинна дорівнювати її фактичної виробничої собівартості.

Товари відображаються в бухгалтерському балансі за вартістю їх придбання. Роздрібні торговельні організації можуть враховувати товари також за продажними цінами, при цьому різницю між вартістю придбання і продажною ціною (знижки, накидки) відображають па окремому рахунку 42 "Торговельна націнка". Так як товари входять до складу матеріально-виробничих запасів, на них повністю поширюються вимоги ПБО 5/01 "Облік матеріально-виробничих запасів", і крім перерахованих методів оцінки допускається оцінка за методами, передбаченими для матеріалів.

Відвантажена продукція, товари, роботи і послуги, відповідно до п. 61 Положення ведення бухгалтерського обліку, відображаються в бухгалтерському балансі за фактичною або нормативної (планової) повної собівартості, що включає поряд з виробничою собівартістю витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції, робіт, послуг, що відшкодовуються договірної (контрактної) ціною. Можливість вибору варіанти оцінки відсутній - метод визначається специфікою виробництва [1].[1]

Незавершене виробництво згідно з п. 64 Положення ведення бухгалтерського обліку оцінюється але: фактичною або нормативної (планової) виробничої собівартості; прямими статтями витрат; вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Вибір методу можливий тільки в масовому і серійному виробництві. При одиничному виробництві застосовується фактична собівартість. Оцінку незавершеного виробництва для цілей оподаткування регулює гл. 25 НК РФ.

Матеріально-виробничі запаси морально застарілі, повністю / частково втратили первинну якість і зі зниженою ринковою вартістю відображаються в бухгалтерському балансі за вирахуванням резерву під зниження вартості матеріальних цінностей [2]. Відбувається попередження можливих втрат організації від зниження балансової вартості оборотних активів порівняно з ринковими цінами і формування більш достовірної інформації про фактичну величиною фінансових результатів організації.[2]

Освіта резерву під зниження вартості матеріальних цінностей в кінці звітного періоду відображається в обліку за дебетом рахунка 91 "Інші доходи і витрати" і кредитом рахунку 14 "Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей" на суму різниці між вартістю ресурсів на бухгалтерських рахунках та ринковою вартістю.

У бухгалтерській звітності утворений в кінці звітного періоду резерв під зниження вартості матеріальних цінностей віднімається з відповідних статей активу балансу і окремо в пасиві не вказується. У наступному звітному періоді у міру списання матеріальних цінностей, за якими утворено резерв, за дебетом рахунка 14 "Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей" і кредитом рахунку 91 "Інші доходи і витрати" резерв відновлюється. Аналогічний запис робиться при підвищенні ринкової вартості МПЗ, за якими раніше були створені резерви. Вибір конкретного варіанту облікової ціни запасів, як і рішення про створення оціночних резервів, належить організації і повинен бути закріплений в її облікову політику.

  • [1] Пункт 61 наказу Мінфіну Росії від 29.07.1998 № 34н.
  • [2] Пункт 25 Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" ПБУ 5/01 (затверджено наказом Мінфіну Росії від 09.06.2001 № 44н).
 
<<   ЗМІСТ   >>