БАЛАНС ТА ЗВІТНІСТЬ - МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Матеріал даної глави ознайомить учнів з основами балансового узагальнення як загальнонаукового методу дослідження та подання інформації, з понятійним апаратом, що розкриває суть бухгалтерського балансу та бухгалтерської звітності в якості методичних прийомів бухгалтерського обліку, з класифікаційними ознаками та основними видами балансу і звітності, а також з їх короткою характеристикою. У розділі представлена також теоретична і практична інформація про чотири типи змін до бухгалтерського балансі, що відбуваються в результаті вчинення фактів господарського життя і лежать в основі подальшого вивчення рахунків та подвійного запису зазначених фактів. У розділі представлена також методика складання, затвердження та подання бухгалтерської звітності.

Бухгалтерський баланс: поняття, види, структура та зміст

Бухгалтерський баланс - це елемент методу бухгалтерського обліку, що представляє собою спосіб узагальненої угруповання майна організації по функціональної ролі і джерелами його утворення в грошовій оцінці на певну дату. У бухгалтерському обліку слово "баланс" має подвійне значення і виступає:

• - Як рівність підсумків записів по дебету і кредиту рахунків, по аналітичних рахунках і синтетичному} 'рахунках і по активу і пасиву бухгалтерського балансу;
• - Основна форма бухгалтерської звітності, що показує стан майна організації та джерела його формування в грошовій оцінці на певну дату.

Бухгалтерський баланс як звітна форма характеризує стан майна організації з погляду його складу і джерел формування на певну дату і, зокрема:

• - Представляє склад і структуру засобів і джерел у розрізі видів і груп;
• - Оцінює питому вагу кожної групи засобів і джерел, а також їх взаємозв'язок і взаємозалежність;
• - Відбиває кількісні та структурні зміни у складі майна і являє собою спосіб узагальнення сукупності майна на визначений момент.

Бухгалтерський баланс класифікуються за різними ознаками. За часом складання:

• - Вступний баланс - складається па момент створення організації;
• - Періодичний (поточний) - складається періодично протягом усього часу існування організації;
• - Ліквідаційний - складається при ліквідації організації;
• - Розділовий - складає в момент поділу організації на кілька самостійних економічних суб'єктів;
• - Об'єднавчий - формує при об'єднанні кількох організацій;
• - Сануються - складається, коли в організації є ознаки банкрутства.

За джерелами складання:

• - Інвентарний - складає на підставі даних інвентаризації;
• - Книжковий - складає на підставі тільки книжкових записів без попередньої їх перевірки шляхом інвентаризації;
• - Генеральний - грунтується на облікових записах і даних інвентаризації.

За обсягом інформації '.

• - Одиничний - відображає діяльність тільки однієї організації;
• - Зведений - відображає діяльність декількох організацій, складається шляхом складання сум, що значаться на статтях декількох одиничних балансів і підрахунку загальних підсумків активу і пасиву;
• - Консолідований - об'єднання балансів юридично самостійних організацій, але залежних у фінансовому відношенні.

За формами власності розрізняють баланси організацій:

• - Державних;
• - Муніципальних;
• - Змішаних і спільних;
• - Приватних; суспільних.

За об'єкту відображення:

• - Самостійний - має тільки організацію, які є юридичною особою;
• - Окремий - складають структурні підрозділи організації. За характером діяльності:
• - Основний;
• - Неосновної;

За способом очищення:

• - Баланси брутто (включають регулюючі статті - амортизацію основних засобів і нематеріальних активів, торгову націнку);
• - Баланси нетто (виключають зазначені регулюючі статті). Складання бухгалтерського балансу передбачає дотримання ряду вимог:
• - Правдивості - обґрунтування показників балансу документами, записами в облікових регістрах, бухгалтерськими розрахунками і інвентаризацією;
• - Реальності - відповідності оцінок статей балансу об'єктивної дійсності;
• - Єдності - полягає в побудові балансу на єдиних принципах обліку та оцінки;
• - Наступності - наступний баланс повинен "витікати" з попереднього.

Бухгалтерський баланс є основною формою бухгалтерської звітності і, в традиційному варіанті, являє собою таблицю, що складається з двох частин: активу (ліва сторона, що відображає майно організації по складу і розміщення) і пасиву (права сторона, що відображає те ж майно, тільки за джерелами утворення ). У світовій практиці застосовуються дві форми бухгалтерського балансу: горизонтальний і вертикальний. При горизонтальній формі активи показуються в лівій частині балансу, а пасиви - у правій. Вертикальна форма балансу передбачає послідовне розташування балансових статей активу і пасиву. В даний час в Росії згідно з МСФЗ застосовується вертикальна форма балансу (див. Додаток 3).

При будь-якій формі балансу використовується загальний підхід до угруповання активів і пасивів, а також обов'язково дотримується певна послідовність у розташуванні балансових показників. Балансові показники об'єднуються в групи, а групи в розділи. В основі такого об'єднання лежить економічний зміст самих показників балансу, а порядок їх розташування на конкретній стороні визначений вертикальними і горизонтальними взаємозв'язками між ними і розділами.

Вертикальні взаємозв'язку показників активу баланс припускають їх розташування в порядку підвищення рівня ліквідності. На початку відбиваються менш ліквідні статті (нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові інвестиції тощо), а в кінці - найбільш ліквідні (грошові кошти в касі, на розрахунковому та валютному рахунках, у розрахункових документах). У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою зміст бухгалтерського балансу будується в зворотній ступеня ліквідності, тобто на початку показуються легко реалізовані види майна, а в кінці балансу - найменш ліквідні активи.

Угруповання балансових показників активу балансу передбачає два розділи:

• - Необоротні актинії (основний капітал, довгострокові активи, постійні активи, іммобілізовані активи);
• - Оборотні активи (оборотний капітал, короткострокові активи, поточні активи, мобільні активи).

Перший розділ об'єднує групи довгострокових активів: нематеріальні активи, основні засоби, дохідні вкладення в матеріальні цінності, результати досліджень та розробок, довгострокові фінансові вкладення, відкладені податкові активи, інші необоротні активи. До складу оборотних активів входить майно, що використовується протягом року або нормального виробничого циклу, який може перевищувати цей термін. Оборотні активи вимагають постійного поповнення. Вони об'єднані в окремі групи: запаси, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти, інші оборотні активи.

Вертикальні взаємозв'язку статей активу балансу впливають на порядок розташування статей пасиву балансу. Цьому сприяють горизонтальні взаємозв'язку балансових статей активу і пасиву: статті активу повинні знаходитися навпроти пасиву, які виступають їх джерелами утворення. Наприклад, кошти купуються за рахунок джерел власних коштів або довгострокових залучених джерел, а поточні зобов'язання використовуються в основному для накопичення поточних активів економічного суб'єкта. Таким чином, вертикальні взаємозв'язку балансових статей пасиву припускають наступну послідовність: джерела власних коштів (власний капітал), довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання, що дозволяють виділити три розділи пасиву:

• - Капітал і резерви (власний капітал, довгострокові пасиви, постійні пасиви, перманентний капітал);
• - Довгострокові зобов'язання (позиковий капітал, довгострокові пасиви, постійні пасиви, перманентний капітал);
• - Короткострокові зобов'язання (позиковий капітал, короткострокові пасиви, поточні пасиви).

Для третього розділу визначальним є статутний капітал, характерний для тих економічних суб'єктів, де учувствуют кілька власників (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.). У державних і муніципальних підприємствах ця частина майна представлена статутним фондом.

Третій розділ включає також частини власного капіталу, створеного в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності організації: нерозподілений прибуток (непокритий збиток) звітного року та минулих років, резервний та додатковий капітал, власні акції, викуплені в акціонерів. В останньому варіанті бухгалтерського балансу зі складу додаткового капітал виділений показник, що відображає результат переоцінка необоротних активів.

У четвертому розділі розкривається зміст довгострокових позикових джерел, відкладених податкових зобов'язань, оціночних та інших довгострокових зобов'язань.

У п'ятому розділі балансу відображаються позикові джерела у вигляді позик банків та позик з терміном погашення протягом 12 міс. після звітної дати і різні види кредиторської заборгованості. Особливе місце в даному розділі займають джерела власних коштів, що не увійшли в попередні розділи балансу: доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат ", інші зобов'язання та ін.

Підсумок балансу називається валютою балансу. Так як основним властивістю балансу є рівність активу і пасиву:

Активи = Власний капітал + Позиковий капітал.

Валюта активу і пасиву балансу завжди збігаються, тому що в обох частинах балансу представлено одне і те ж майно, згруповане але різними ознаками (в активі - за структурою і складом, в пасиві - за джерелами запозичень - власним або позиковим).

Кожен рядок балансу має свій код, що полегшує автоматизовану обробку інформацію і складання розрахунків при аналізі та оцінці економічних показників. Для відображення стану і динаміки майна організації та джерел його формування в балансі передбачені три графи для цифрових показників: на початок і кінець поточного, попереднього і передує попередньому звітного періодів (місяця, кварталу, року). Бухгалтерський баланс складається в грошовому вимірнику (в рублях), представляється в тисячах і (або) мільйонах карбованців.

Інформація про склад, структуру і динаміку майна організації та джерел його формування відображається в статичному і узагальненому вигляді, Приміром, усі грошові кошти (готівку, на розрахунковому, валютних і спеціальних рахунках у банках, перекази в дорозі і грошові документи) представлені всього одним показником " Грошові кошти "в розділі" Оборотні активи "балансу. Вони відображають загальну фактичну суму на звітну дату, без розшифровки джерел надходження грошових коштів та напрямів їх витрачання за різними видами діяльності. З метою формування деталізованої інформації, у тому числі і у вказаних розрізах, до складу бухгалтерської (фінансової) звітності передбачено примітка у вигляді окремого звіту про рух грошових коштів.

Аналогічні примітки передбачені до інших показників балансу, з метою розшифровки інформації, що міститься в них. Для взаємозв'язку показників бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати (другий основний форми бухгалтерської (фінансової) звітності) з відповідними примітками в названих основних формах звітності передбачена графа "Примітки", в якій вказується номер примітки, який розкриває зміст відповідного звітного показника.

В системі бухгалтерської (фінансової) звітності баланс займає центральне місце, тому що інформація, відображена в ньому, дає можливість формувати загальне уявлення про обсяг, структуру та стан майна організації, про його забезпечення власними та залученими джерелами покриття, дає уявлення про фінансові результати діяльності організації за три звітні періоди. Ця інформація важлива для внутрішніх і зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності, оскільки дозволяє оцінити рентабельність, платоспроможність і кредитоспроможність організації, стан та ефективність використання ресурсів, стан кредитних і розрахункових відносин, а також ефективність фінансово-господарської діяльності.