Головна Аудит та Бухоблік
Основи бухгалтерського обліку
|
|
|||||
БАЛАНС ТА ЗВІТНІСТЬ - МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУМатеріал даної глави ознайомить учнів з основами балансового узагальнення як загальнонаукового методу дослідження та подання інформації, з понятійним апаратом, що розкриває суть бухгалтерського балансу та бухгалтерської звітності в якості методичних прийомів бухгалтерського обліку, з класифікаційними ознаками та основними видами балансу і звітності, а також з їх короткою характеристикою. У розділі представлена також теоретична і практична інформація про чотири типи змін до бухгалтерського балансі, що відбуваються в результаті вчинення фактів господарського життя і лежать в основі подальшого вивчення рахунків та подвійного запису зазначених фактів. У розділі представлена також методика складання, затвердження та подання бухгалтерської звітності. Бухгалтерський баланс: поняття, види, структура та змістБухгалтерський баланс - це елемент методу бухгалтерського обліку, що представляє собою спосіб узагальненої угруповання майна організації по функціональної ролі і джерелами його утворення в грошовій оцінці на певну дату. У бухгалтерському обліку слово "баланс" має подвійне значення і виступає:
Бухгалтерський баланс як звітна форма характеризує стан майна організації з погляду його складу і джерел формування на певну дату і, зокрема:
Бухгалтерський баланс класифікуються за різними ознаками. За часом складання:
За джерелами складання:
За обсягом інформації '.
За формами власності розрізняють баланси організацій:
За об'єкту відображення:
За способом очищення:
Бухгалтерський баланс є основною формою бухгалтерської звітності і, в традиційному варіанті, являє собою таблицю, що складається з двох частин: активу (ліва сторона, що відображає майно організації по складу і розміщення) і пасиву (права сторона, що відображає те ж майно, тільки за джерелами утворення ). У світовій практиці застосовуються дві форми бухгалтерського балансу: горизонтальний і вертикальний. При горизонтальній формі активи показуються в лівій частині балансу, а пасиви - у правій. Вертикальна форма балансу передбачає послідовне розташування балансових статей активу і пасиву. В даний час в Росії згідно з МСФЗ застосовується вертикальна форма балансу (див. Додаток 3). При будь-якій формі балансу використовується загальний підхід до угруповання активів і пасивів, а також обов'язково дотримується певна послідовність у розташуванні балансових показників. Балансові показники об'єднуються в групи, а групи в розділи. В основі такого об'єднання лежить економічний зміст самих показників балансу, а порядок їх розташування на конкретній стороні визначений вертикальними і горизонтальними взаємозв'язками між ними і розділами. Вертикальні взаємозв'язку показників активу баланс припускають їх розташування в порядку підвищення рівня ліквідності. На початку відбиваються менш ліквідні статті (нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові інвестиції тощо), а в кінці - найбільш ліквідні (грошові кошти в касі, на розрахунковому та валютному рахунках, у розрахункових документах). У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою зміст бухгалтерського балансу будується в зворотній ступеня ліквідності, тобто на початку показуються легко реалізовані види майна, а в кінці балансу - найменш ліквідні активи. Угруповання балансових показників активу балансу передбачає два розділи:
Перший розділ об'єднує групи довгострокових активів: нематеріальні активи, основні засоби, дохідні вкладення в матеріальні цінності, результати досліджень та розробок, довгострокові фінансові вкладення, відкладені податкові активи, інші необоротні активи. До складу оборотних активів входить майно, що використовується протягом року або нормального виробничого циклу, який може перевищувати цей термін. Оборотні активи вимагають постійного поповнення. Вони об'єднані в окремі групи: запаси, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти, інші оборотні активи. Вертикальні взаємозв'язку статей активу балансу впливають на порядок розташування статей пасиву балансу. Цьому сприяють горизонтальні взаємозв'язку балансових статей активу і пасиву: статті активу повинні знаходитися навпроти пасиву, які виступають їх джерелами утворення. Наприклад, кошти купуються за рахунок джерел власних коштів або довгострокових залучених джерел, а поточні зобов'язання використовуються в основному для накопичення поточних активів економічного суб'єкта. Таким чином, вертикальні взаємозв'язку балансових статей пасиву припускають наступну послідовність: джерела власних коштів (власний капітал), довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання, що дозволяють виділити три розділи пасиву:
Для третього розділу визначальним є статутний капітал, характерний для тих економічних суб'єктів, де учувствуют кілька власників (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.). У державних і муніципальних підприємствах ця частина майна представлена статутним фондом. Третій розділ включає також частини власного капіталу, створеного в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності організації: нерозподілений прибуток (непокритий збиток) звітного року та минулих років, резервний та додатковий капітал, власні акції, викуплені в акціонерів. В останньому варіанті бухгалтерського балансу зі складу додаткового капітал виділений показник, що відображає результат переоцінка необоротних активів. У четвертому розділі розкривається зміст довгострокових позикових джерел, відкладених податкових зобов'язань, оціночних та інших довгострокових зобов'язань. У п'ятому розділі балансу відображаються позикові джерела у вигляді позик банків та позик з терміном погашення протягом 12 міс. після звітної дати і різні види кредиторської заборгованості. Особливе місце в даному розділі займають джерела власних коштів, що не увійшли в попередні розділи балансу: доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат ", інші зобов'язання та ін. Підсумок балансу називається валютою балансу. Так як основним властивістю балансу є рівність активу і пасиву: Активи = Власний капітал + Позиковий капітал. Валюта активу і пасиву балансу завжди збігаються, тому що в обох частинах балансу представлено одне і те ж майно, згруповане але різними ознаками (в активі - за структурою і складом, в пасиві - за джерелами запозичень - власним або позиковим). Кожен рядок балансу має свій код, що полегшує автоматизовану обробку інформацію і складання розрахунків при аналізі та оцінці економічних показників. Для відображення стану і динаміки майна організації та джерел його формування в балансі передбачені три графи для цифрових показників: на початок і кінець поточного, попереднього і передує попередньому звітного періодів (місяця, кварталу, року). Бухгалтерський баланс складається в грошовому вимірнику (в рублях), представляється в тисячах і (або) мільйонах карбованців. Інформація про склад, структуру і динаміку майна організації та джерел його формування відображається в статичному і узагальненому вигляді, Приміром, усі грошові кошти (готівку, на розрахунковому, валютних і спеціальних рахунках у банках, перекази в дорозі і грошові документи) представлені всього одним показником " Грошові кошти "в розділі" Оборотні активи "балансу. Вони відображають загальну фактичну суму на звітну дату, без розшифровки джерел надходження грошових коштів та напрямів їх витрачання за різними видами діяльності. З метою формування деталізованої інформації, у тому числі і у вказаних розрізах, до складу бухгалтерської (фінансової) звітності передбачено примітка у вигляді окремого звіту про рух грошових коштів. Аналогічні примітки передбачені до інших показників балансу, з метою розшифровки інформації, що міститься в них. Для взаємозв'язку показників бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати (другий основний форми бухгалтерської (фінансової) звітності) з відповідними примітками в названих основних формах звітності передбачена графа "Примітки", в якій вказується номер примітки, який розкриває зміст відповідного звітного показника. В системі бухгалтерської (фінансової) звітності баланс займає центральне місце, тому що інформація, відображена в ньому, дає можливість формувати загальне уявлення про обсяг, структуру та стан майна організації, про його забезпечення власними та залученими джерелами покриття, дає уявлення про фінансові результати діяльності організації за три звітні періоди. Ця інформація важлива для внутрішніх і зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності, оскільки дозволяє оцінити рентабельність, платоспроможність і кредитоспроможність організації, стан та ефективність використання ресурсів, стан кредитних і розрахункових відносин, а також ефективність фінансово-господарської діяльності. |
<< | ЗМІСТ | >> |
---|