Повна версія

Головна arrow Етика та Естетика arrow Ділова етика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Специфіка етичних категорій ділової діяльності

Зміст ділової етики визначається наявністю та функціонуванням специфічних понять, які являють собою не що інше, як конкретизацію більш загальних, широких понять загальнолюдської моралі стосовно до умов певного виду діяльності.

Вихідним поняттям ділової етики є поняття професійного обов'язку, в якому досить чітко і детально фіксуються службові обов'язки фахівців в тій чи іншій галузі професійної діяльності. Саме усвідомлення свого професійного обов'язку спонукає багатьох фахівців ставитися до справи з найбільшою відповідальністю, орієнтуватися не стільки на особисті, скільки на суспільні, національні інтереси. На думку В. М. Шепеля, моральні архетипи, які біологічно і історично закладені в російських людях, привертають їх до певної моральної манері службової поведінки. Наприклад, російський управлінець, люблячи свою роботу, відчуває задоволення не від володіння владою над людьми, а від можливості бути їм по-людськи корисним, зарекомендувати себе неабиякої індивідуальністю. Позбавте цього російських керівників, і багато з них втратять моральний сенс займатися професійною діяльністю [1].[1]

Професійний обов'язок не тільки визначає загальні правила виконання фахівцем службових обов'язків, по і деколи наказує його поведінку в різних ситуаціях, закріплюється у відповідних кодексах тієї чи іншої професії (психолога, соціолога, журналіста та ін.). Так, психолог, соціолог, лікар, військовослужбовець можуть відчувати тиск з боку деяких осіб (у тому числі і керівних), що прагнуть вивідати відомості різного роду з життя їхніх клієнтів, пацієнтів, товаришів по службі. Дотримання моральних вимог професійного обов'язку необхідно і важливо для фахівців будь-якої професії. Дійсно, легковажне ставлення до професійного обов'язку вельми негативно позначається на діяльності фахівця (наприклад, розголошення лікарської таємниці, краще ставлення до окремим хворим, нехтування нормами санітарії може негативно позначитися на лікуванні і здоров'я хворих; ігнорування індивідуальних особливостей клієнта з боку психолога може завдати душевну травму звернулася за допомогою і т.д.).

Складовою частиною професійного обов'язку виступає поняття професійної відповідальності, яке відображає особливе соціальне і моральне ставлення фахівця до інших людей і до суспільства і характеризується виконанням морального обов'язку. Професійна відповідальність визначає здатність людини свідомо виконувати моральні вимоги і здійснювати стоять перед ним завдання, здійснювати правильний моральний вибір, досягати певного результату. Зокрема, зміст даного поняття має дуже важливе значення для державних діячів, які приймають доленосні рішення для розвитку особистості, суспільства і держави, для діяльності вчених, дослідження яких можуть вплинути на життя багатьох людей і всього людства, а також для психологів, рекомендації яких можуть позитивно (або негативно) позначитися на долі і здоров'я людини, і т.д.

Наступним основним поняттям професійної етики є професійна совість, яка допомагає фахівцю подивитися на зміст, результати своєї праці з позицій моральних загальнолюдських цінностей. Так, совість не дозволить діловій людині обдурити партнера по бізнесу, навіть якщо умови для цього "сприятливі". Професійна совість фахівця допоможе йому більш глибоко, вірно зрозуміти проблеми і переживання інших людей, завоювати справжній, а не казенний авторитет.

Важливим поняттям ділової етики виступає поняття професійної справедливості, яка особливо важлива для аналізу діяльності тих осіб, від яких залежить рівень матеріального добробуту підлеглих. Справедливість має затверджуватися і у відносинах між колегами. Подвійні стандарти в оцінці своїх і чужих, зручних людей і незручних, союзників і конкурентів руйнують морально-психологічний клімат у колективі, негативно позначаються на результатах роботи.

Зміст ділової етики наповнюють і такі поняття, як професійна честь та професійну гідність. У них розкриваються ставлення особистості до самому) 'себе і ставлення до нього з боку суспільства, інших осіб. Але разом з тим ці категорії не тотожні. Поняття професійної честі тісніше пов'язане з суспільним становищем людини, з соціальним престижем і родом його діяльності. Поняття ж достоїнства більш широке, що виходить з ідеї рівності людей у моральному відношенні. Почуття честі і власної гідності як моральні цінності, з одного боку, виступають формою прояву морального самосвідомості та самоконтролю особистості, з іншого - одним з каналів впливу суспільства і держави на моральний вигляд і поведінку людини в суспільстві.

Професійна честь висловлює оцінку значущості тієї чи іншої професії в житті суспільства, становище, роль представників певної професії в складній системі суспільних відносин.

У сучасному розумінні професійна честь включає в себе наступні основні компоненти:

  • • усвідомлення діловою людиною змісту свого професійного обов'язку, необхідності його виконання, свідомого і відповідального ставлення до боргу та обов'язкам;
  • • визнання та оцінка суспільством, колективом дійсних заслуг особистості, що знаходить вираз у схваленні, заохочення, авторитеті, моральної регуляції;
  • • наявність у ділової людини постійної готовності і вольового настрою в будь-яких умовах і в будь-який час до кінця виконати професійний обов'язок, зберегти і не заплямувати свою честь, що виражається в вірності слову, високому почутті громадянськості, внутрішньої прихильності конструктивним громадським традиціям суспільства.

Необхідно згадати і про честолюбстві. Воно виражає прагнення людини зміцнити свій авторитет, домогтися високих результатів у праці, спорті, навчанні, в прагненні зайняти більш високу посаду. Ці почуття і прагнення морально виправдані. Проте тут слід пам'ятати і про категорії міри. Якщо честолюбство непротиставляється колективним і суспільним інтересам, воно здатне зіграти позитивну роль, підвищити соціальну активність ділової людини. В цілому ж честолюбство за своїм характером є індивідуалістичним мотивом поведінки. Давно відома народна мудрість, зведена в принцип, - "по праці і честь". Це означає, що авторитет ділової людини, його просування по кар'єрних сходах, заохочення та нагороди визначаються його діловими і моральними якостями, ставленням до праці, відданістю професійному обов'язку.

Глибоке усвідомлення значимості своєї професії кожним фахівцем і становить сутність професійної гідності.

Гідність ділової людини можна розглянути в двох аспектах:

  • • по-перше, як моральну категорію, що відображає факт соціальної значущості особистості (об'єктивна оцінка її значущості);
  • • по-друге, як внутрішнє усвідомлення особистістю своєї значущості і цінності (суб'єктивна сторона).

Гідність ділової людини відображає, насамперед, конкретне втілення і використання ним своїх прав, свобод, обов'язків, відповідальності як самовираження особистості. Отже, гідність як моральна цінність знаходить свій вияв в авторитеті даної особистості, в її добрих справах і вчинках, нерозривно пов'язане з проблемою самоствердження і самовираження індивіда. У ньому узагальнюються пріоритети і соціальні ознаки, ціннісні орієнтації і переконання, що виражають самоцінність людини, її можливості і здібності. Гідність - це визнання своєї людської цінності, правомочності на шанобливе ставлення до себе. Неприпустимо прояв якоїсь недбалості до працівника як до особистості, обмеження його цивільних прав. Чим більше особистість відчуває до себе інтерес, тим вище її шанси розкрити природний і соціальний потенціал. Один з постулатів буддійської філософії свідчить: гідність, властиве одній людині, присутній і у всіх.

Слід також зазначити необхідність наявності в змісті ділової етики та такого поняття, як моральна культура особистості, яка включає в себе наявність і розвиненість у особистості сукупності соціальних якостей і духовно-моральних цінностей. Професійна компетентність ділової людини не зводиться тільки до наявності суто функціональних показників, а передбачає синтез усіх духовно-моральних якостей особистості. Вона не мислима без опори на досить широкі світоглядні знання, загальну культуру особистості.

Необхідно у змісті ділової етики виділити і професійний такт, виражає здатність і вміння фахівця реалізовувати моральні цінності в конкретних життєвих умовах, особливо в умовах бізнесу, де об'єктом діяльності в кінцевому підсумку є не матеріальний продукт, а сама людина.

Виділення основних понять у змісті ділової етики вельми важливо і необхідно у формуванні і прояві моральної складової особистості ділової людини при виконанні ним професійних обов'язків.

  • [1] Див .: Шепель В. М. человековедческая компетентність менеджера. Управлінська антропологія. М .: Народна освіта, 1999. С. 176.
 
<<   ЗМІСТ   >>