Повна версія

Головна arrow Банківська справа arrow Банківська справа. Організація діяльності комерційного банку

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Спільні підприємства

При цій формі кооперації фінансові організації засновують нову, самостійну в правовому відношенні ділову одиницю. Організації-засновники беруть участь своїм капіталом в новому підприємстві. Крім цього, вони приносять свої технологічні, підприємницькі і маркетингові ноу-хау. Створення спільних підприємств характеризується кооперацією і автономією.

Банки і страхові компанії через свої нові спільні дочірні підприємства намагаються захоплювати нові ринки. Приміром, в Індії іноземні фінансові виробники послуг можуть тільки тоді входити па ринок, якщо вони знаходяться в кооперації з місцевим фінансовим інститутом.

Специфічною формою кооперації різних інститутів можна вважати і франчайзинг, проте у сфері фінансових послуг він не отримав помітного розвитку.

Франчайзинг увазі встановлене договором між франчайзедателем (банк) і покупцем франшизи (як правило, підприємство, яке не відноситься до сфери фінансових послуг) використання продуктів, концепції, іміджу банку. Франчайзодатель надає в розпорядження своє ноу-хау та досвід покупцеві франшизи за певну винагороду. Покупець франшизи зобов'язується дотримуватися ринкові правила і високоякісний стандарт продуктів банку. У той час як в роздрібній торгівлі франчайзинг придбав достатній ступінь популярності, у сфері послуг він ще тільки набирає обертів.

Багато експертів оцінюють франчайзинг як досить проблематичну форму для банківських послуг, тому що покупець франшизи надає послуги від свого імені і за свій рахунок. Це важко не тільки через мають правових і наглядових вимог, але і внаслідок сумнівів у серйозності намірів і професіоналізмі потенційного покупця франшизи. Переконати клієнта в тому, що, наприклад, квітковий магазин може пропонувати на високому рівні не тільки ботанічні вироби, а й фінансові послуги високої якості, майже неможливо. Проблеми у покупця франшизи стрімко позначилися б негативним чином на іміджі банку-франчайзедателя. З цих причин дана форма кооперації досі не вкоренилася в більшості європейських країн.

Фінансові конгломерати

При їх створенні ступінь інтеграції вище всього. При цьому можливі два варіанти формування фінансового конгломерату. Перший - створити відсутній компонент продукту в концерні (холдингу) шляхом заснування відповідної компанії, яка буде постачальником необхідного продукту для концерну (модель конгломерату при власному підставі). Другий варіант передбачає встановлення контролю над постачальником продукту, який в правовому відношенні залишається самостійним. Це може бути як власне дочірнє суспільство, так і придбана компанія. У конгломераті вони виступають як самостійні економічні одиниці, що знаходяться разом з тим в сильній залежності по відношенню до материнської компанії. На основі такої повної інтеграції можна пропонувати фінансові послуги з одних рук. У даному випадку відбувається як застосування банківського досвіду, так і використання ноу-хау постачальника, який працює на користь клієнта.

Дуже істотну роль у цій моделі грає обмін даними по клієнтам. Завдяки повній інтеграції IT-інфраструктур він відносно легко здійснимо. Таким чином, виникають хороші можливості контакту з клієнтами з усіх боків, їх консультування та підвищення в кінцевому рахунку обсягу продажів всіх фінансових продуктів.

Безсумнівна перевага цієї моделі полягає в тому, що знижується волатильність (чутливість) прибутковості власного капіталу. Це, зокрема, відбувається через те, що цикли рентабельності страхових компаній і банків відбуваються не паралельно. Таким чином, виникає диференціація ризиків і, як наслідок, збільшення прибутковості. Проте останнім часом все більшою мірою проявляються сильні кореляції між сферами діяльності обох фінансових інститутів, що переконливо показав фінансова криза.

Переваги формування фінансових конгломератів на основі створення нової компанії полягають у великому вплив банку на розробку продукту, кращої ідентифікації банківських співробітників з новими продуктами, поліпшенні сприйняття цих продуктів з боку клієнтів. Крім того, можливе створення нових продуктів при повному забезпеченні свободи дій, зростають шанси по досягненню стійких конкурентних переваг. Недоліки цієї моделі пов'язані з високими інвестиційними витратами, виробничими та персональними витратами, пов'язаними з початковими витратами, а також з високим ризиком прийняття хибних рішень.

Вимоги до банку, який реалізує дану модель фінансового конгломерату, такі:

  • • необхідна капітальна база для створення нової компанії;
  • • трансферт співробітників (особливо керівних працівників) в нову структуру;
  • • чітко віддільні сфери діяльності материнською і дочірньою організації.

Переваги формування конгломерату шляхом встановлення контролю над постачальником продукту полягають у тому, що виробничий апарат функціональний з самого початку, немає втрати часу для створення власної структури, не потрібні ніякі інвестиційні витрати. Недоліки ж цієї моделі полягають у високих витратах на інтеграцію внаслідок різних підприємницьких структур та труднощі з визнанням з боку клієнтів і співробітників.

Вимоги для даної моделі конгломерату зводяться до встановлення повного (100%) контролю над компанією і управління нею або щонайменше покупка контрольного пакета акцій компанії. При мінімальній участі ця модель відповідає стратегічному союзу.

Крім кооперації з кредитними і фінансовими організаціями, банки кооперуються і з організаціями нефінансового сектора.

 
<<   ЗМІСТ   >>