Повна версія

Головна arrow Журналістика arrow Спортивна журналістика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Художньо-публіцистичні жанри спортивної журналістики в радіо- і телеефірі

У теорії журналістської творчості типологія жанрів передбачає наявність такої важливої групи, яку визначають як "художньо-публіцистична". Традиційно у цьому розділі присутні наступні жанрові визначення ЄЕК:

  • - Нарис;
  • - Замальовка;
  • - Есе;
  • - Фейлетон;
  • - Памфлет.

Останні два жанрових визначення відносяться сучасними дослідниками до підгрупи сатиричних жанрів. Однак зважаючи на їх очевидною нечисленності, а також явною переважаючою в них креативної домінанті ми схильні відносити фейлетон і памфлет, скоріше, до гумористичного (комічному) сегменту розважального телебачення. У спортивній журналістиці практично неможливо знайти подібні ефірні приклади [1].[1]

До числа нових форм, видів і жанрів дослідники сучасної практики електронного мовлення схильні відносити і такі комплексні ЄЕК, як журнал і канал. Перший, на наш погляд, по суті, є оглядом, всього лише більш розгорнутим в часі і в тематичному розмаїтті, тоді як під терміном "канал" теоретики звично іменують специфічну організаційну ефірну форму мовлення. Як правило, вона має тривалість в кілька годин прямого ефіру і найбільше співвіднесена з часом мовлення. У практиці російського мовлення вже міцно утвердилися такі поняття, як "ранковий" і "нічний" телеканали. "Вечірні" і "денні" телеканали виникають набагато рідше і, як правило, на професійному сленгу їх називають "денний" і "вечірній" пояс мовлення. В даному випадку за прийнятою нами типології ці "канали" можуть бути віднесені до ЄЕК, що має певний за тематикою, структурі і часу виходу в ефір, а також тривалості, формат мовлення.

Слід враховувати подібні обставини функціонування жанрів в електронному мовленні з точки зору їх адаптації до потреб спортивної журналістики.

Такі художньо-публіцистичні жанри, як телевізійний нарис чи замальовка, у практиці сучасної спортивної журналістики зустрічаються вкрай рідко. Ці творчі різновиди журналістського ремесла сьогодні втрачають свою популярність в цілому, і спорт не став винятком. За останні роки спортивні нариси та замальовки зустрічалися тільки в передачі Василя Уткіна "Футбольний клуб", але останнім часом і вони поступово зникли з ефіру. Журналістські зразки цих жанрів з'являються в програмі "Три репортера", яка вперше вийшла в ефір в 2011 р на каналі "НТВ-Плюс".

Біографічні нариси, присвячені видатним радянським і російським спортсменам, в 2000-і рр. досить часто з'являлися в ефірі каналу "Спорт". У програмі "Збірна Росії" інтерв'ю в студії з запрошеним гостем (-тьей), яке, як правило, вів Дмитро Губерниев, передував короткий відеоочерк, излагающий основні факти біографії спортсмена (-ки). У програмі "Золотий п'єдестал" (ведучий - Георгій Твалтвадзе) традиційно були представлені портретні нариси знаменитих вітчизняних спортсменів минулого і сьогодення.

Що ж стосується замальовок, то вони сьогодні не грають скільки-небудь важливого значення в структурі сучасного спортивного радіо- і телемовлення, хоча періодично якісь відеозамальовки виникають як елементи інших, більших форматів і жанрів спортивної журналістики в електронних ЗМІ.

У сучасній практиці спортивної журналістики жанр есе, в основному, використовується в друкованих ЗМІ. Проте час від часу цей жанр використовується і в електронних ЗМІ. Наприклад, у програмі "Гольовий момент", яка виходить в ефірі каналу 100ТВ в дні чергового матчу футбольного клубу "Зеніт" в чемпіонаті Росії, іноді зі своєрідним міні-есе з "сучасний момент" виступає петербурзький кореспондент газети "Спорт-Експрес" Сергій Циммерман . Цікава й структура самої програми "Гольовий момент", яка поєднує елементи різних форматів і жанрів. По суті, це - трансляція футбольного матчу, аранжована за допомогою ток-шоу, яке передує показ. Потім в перерві слід продовження дискусії. А після матчу в ході ток-шоу підводяться підсумки побаченого.

Як правило, біографічне есе виникає в радіо- чи телеефірі у разі кончини відомого спортсмена або тренера. Подібні ефірні некрологи зазвичай супроводжуються в телеефірі монтажем спеціально підібраних кадрів, аранжованих музикою відповідного характеру в поєднанні з закадровим текстом, що розкриває образ пішла особистості. За формальними ознаками можна вважати подібний АВП і нарисом. Але, враховуючи узагальнюючий характер таких журналістських матеріалів, ми схильні віднести їх до жанру есе. Тим більше що вони носять яскраво виражений публіцистичний характер, що викликає цілком певні емоції та почуття.

  • [1] З деякою поправкою до гумористичних спортивним телепроектам можна віднести регулярну добірку-огляд каналу "Eurosport", в якій демонструються записи найбільш курйозних моментів різних змагань.
 
<<   ЗМІСТ   >>