Історична основа "Слова"

В основі сюжету "Слова о полку Ігоревім" лежать справжні історичні факти. З 1061 південно-східні кордони Київської держави починають зазнавати спустошливим набігам степових кочівників-половців. Руські князі в міжусобних війнах самі наводять "поганих" на Руську землю. На початку XII ст. Володимир Мономах здійснив ряд великих походів проти половців, в результаті яких вороги були відкинуті далеко за Дон.

Після смерті Мономаха процес феодального дроблення Київської держави посилився, і половці почали регулярно здійснювати набіги на південні і південно-східні землі Русі. Це змусило південноруських князів вжити термінових заходів по боротьбі зі степовими кочівниками. 1170 р відбувся з'їзд князів, на якому Мстислав Ізяславич говорив: "Половці віднімають Грецький шлях (по Дніпру), Соляний (по Дону) і Залозний (по Дунаю)".

Святославу Всеволодовичу, великому князю київському, вдалося в 1183 р створити невелику коаліцію південноруських князів, які взяли участь у літньому поході проти половців 1184 Похід пройшов успішно: половці були розбиті, хан Кобяк захоплений у полон. Успіх окрилив князів, і Святослав став готуватися до літнього походу 1185 У поході 1184 повинні були взяти участь новгород-сіверські князі на чолі з Ігорем Святославичем. Однак дружина Ігоря не могла встигнути вчасно через ожеледицю.

Виступаючи навесні 1185 року в похід проти степових кочівників, новгород-сіверський князь понадіявся на удачу, мріючи про свою власну славу і бажаючи, можливо, пошукати стародавнього Тмутаракань, яким колись володіли чернігівські князі, і зокрема дід Ігоря Олег. Однак похід закінчився страшним розгромом російських військ. Вперше в історії військових зіткнень з половцями руські князі були захоплені в полон, а з усього війська залишилися в живих лише 16 чоловік.

Історичні події, пов'язані з походом і поразкою северских князів - Ігоря Святославича, його брата Всеволода з Курська, сина Володимира з Путивля і племінника Святослава Ольговича з Рильська, - і лягли в основу "Слова о полку Ігоревім".

Опису походу Ігоря присвячені дві дійшли до нас історичні повісті: одна - у складі севернорусской Лаврентіївському, інша - південноросійської Іпатіївському літописі.

Історична повість про похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців в Іпатіївському літописі відрізняється докладним послідовним описом подій. Виклад перейнято гарячим співчуттям до учасників походу, їх поразки. Літописна повість не позбавлена художності: їй присуши драматизм, образність і виразність окремих місць, жвавість оповіді. Автором її був або безпосередній учасник подій, або людина, що стоїть близько до новгород-сіверського князя.

Розповідь Лаврентіївському літописі лаконічний. Літописець з явним осудом говорить про Ігоря і його брата Всеволода. Оповідання носить релігійно-дидактичну забарвлення; в оповіданні наводяться цитати з "священного писання".

Перед нами два різні редакції історичної повісті: одна з них бьша створена на півдні Русі людиною, які брали близько до серця нещастя, що спіткали северских князів і все південноруські князівства; другий з'явилася на північному сході, де події далекого півдня вже мало хвилювали літописця і розповідь про поразку Ігоря він використовував у релігійно-дидактичних цілях.

Художнє своєрідність "Слова о полку Ігоревім" особливо яскраво розкривається при його зіставленні з літописними історичними повістями.

"Слово о полку Ігоревім" було написано між +1185 і 1187 рр. Ці дати встановлюються на підставі самого тексту твору. В "Слові" говориться про переяславльской князя Володимира Глібовичі як про живу, а в 1187 р за повідомленням літопису, він помер.

Ігор Святославич втік з полону 1185 р, отже, до його повернення на Русь "Слово" з'явитися не могло. У 1187 р повернувся з полону Володимир Ігорович разом з молодою дружиною Кончаківною і маленьким сином, а "Шару" в заключній частині проголошує заздоровницю і на честь цього князя. Цими даними і визначаються хронологічні рамки написання "Слова о полку Ігоревім".