Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Міжнародні фінанси

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Банки у фінансовій системі

Банк - це фінансовий посередник (financial intermediary), приймаючий засоби, як правило, у вигляді депозитів, які видаються на вимогу або при повідомленні за короткий термін, які він використовує для надання позичок як овердрафтів (overdrafts), позик (loans) або обліку векселів (bills), а також для інвестицій в інші, зазвичай фінансові активи (такі, наприклад, як ринкові цінні папери).

Найважливішою функцією банків є підтримання в робочому стані системи грошових розрахунків шляхом прийому депозитів на поточні рахунки (current account) та переведення їх з використанням чеків, жіропереводов і електронних переказів. Іншими важливими функціями банків є: надання послуг своїм клієнтам з обміну валюти (foreign exchange), фінансування зовнішньої торгівлі, робота на оптових ринках грошових ресурсів (money markets) і здійснення широкого діапазону консультаційних послуг у фінансовій області. У розвиненій фінансовій системі тільки певні установи можуть виконувати всі або більшу частину цих функцій. У Великобританії цим критерієм задовольняють клірингові банки, однак за традицією термін "банк" вживається також у відношенні, скажімо, ощадних і торгових банків, що виконують тільки деякі з зазначених вище функцій (поряд з невказаними). Такі ж організації, як будівельні товариства та фінансові компанії у Великобританії або ощадно-позичкові асоціації (savings and loan associations) в США, виконують певні банківські функції, але традиційно банками не називаються. Клірингові банки у Великобританії займають центральне положення у фінансовій системі завдяки здійсненню ними контролю за всім механізмом платежів, а також тому, що їх зобов'язання по депозитах утворюють головну складову грошової маси. Ці факти в поєднанні з їх домінуючим становищем в якості головних кредиторів бізнесу вимагають спеціального контролю над здійснюваними банками кредитно-грошовими операціями. В останні роки з широко розповсюдженою диверсифікацією багатьох фінансових організацій і зростанням конкуренції між ними положення в цій сфері суттєво змінилося, і хоча кількість грошей на банківських депозитах привертає особливу увагу при здійсненні грошово-кредитного контролю, сучасний кредитний контроль не концентрується, як це було раніше, виключно на клірингових банках. Регулювання банківської системи, підтримка її міцності і здоров'я банківських інститутів стали предметом особливої уваги після криз "вторинних банків" (secondary banking) 1974 -1976 рр. Хоча не можна сказати, що таке регулювання у Великобританії повністю відсутнє, воно не було охоплено єдиним законом про банки. Таке становище було виправлено з виходом законів про банки 1979 і 1987 рр. Перший закон заборонив знову організовуваним фінансово-кредитним установам приймати депозити без відповідної ліцензії Банку Англії, а всі установи, що мають такий дозвіл, були розділені на дві категорії - "визнані" банки та ліцензовані депозитні установи (licensed deposit takers) - з різними правами та умовами діяльності. Одним з наслідків цього закону було те, що він формально давав визначення терміну "банк", так як тільки "визнані" законом банки могли претендувати на це найменування. Другий закон встановив єдину категорію установ, яким може бути дозволено здійснення банківської діяльності. Дозвіл відповідно і з першим законом повинно бути отримано від Банку Англії, якому слід регулярно надавати статистичну інформацію. У регулюють обов'язки Банку Англії входить встановлення мінімальних норм достатності капіталу і ліквідності.

В інших країнах з іншими банківськими традиціями, а також на міжнародній арені, термін "банк" застосовується стосовно різноманітних установ, що надають позики (не завжди на основі отриманих депозитів) для самих різних цілей (наприклад, банки розвитку, інвестиційні банки, іпотечні банки та т.д.). У міжнародному плані хорошим прикладом може бути МБРР.

 
<<   ЗМІСТ   >>