Повна версія

Головна arrow Психологія arrow Дитяча психологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Висновки

Аналізуючи підхід К. Левіна, слід відзначити той факт, що хоча він і займався проблемами розвитку особистості, але вивчав ці питання з природничо-наукової точки зору. Левін підкреслював, що розвиток людини обумовлено соціальною взаємодією, але фактично розглядав соціальне середовище як натуральне освіту. Ситуація соціальної взаємодії постає як сукупність фізичних сил тяжіння і відштовхування, що впливають на дитину. Такий погляд не розкриває природи соціальної взаємодії як особливого виду відносин з людською культурою. Безумовною заслугою Левіна необхідно вважати розуміння розвитку особистості як процесу, пов'язаного з динамікою психічного напруження, проте ця динаміка віднесена до фізичних явищ. Разом з тим з неї важко вивести розвиток особистості як соціального суб'єкта. Розвиток постає як процес саморозвитку, обумовленого системою намірів дитини.

Курт Левін прагне розглядати людину як динамічне істота, інтегроване в ціле. Основою цілісності особистості виступає тимчасова перспектива, яка впорядковує поведінку людини. Динамічність особистості обумовлена розумінням психологічного поля, яке Левін розглядає як поступово розширюється і диференціюється всередині себе. У той же час така точка зору не виявляє якісного розмаїття дитячого розвитку: в основному воно представлено як кількісне ускладнення структури життєвого простору. У зв'язку з цим залишається до кінця не розкритим питання про фактори, що впливають на розвиток особистості. Значною мірою вони визначаються структурною організацією психологічного поля, що, у свою чергу, залежить від можливостей дитини впорядковувати зовнішні і внутрішні сили. У цьому випадку головним чинником виступає фактор дозрівання.

Позитивним моментом теорії Левіна є розуміння особистості як освіти, що виходить за межі власної тілесності і включеного в життєве психологічний простір, яке поширюється на минуле, сьогодення і майбутнє. Таке уявлення про розвиток людини відкриває нові можливості для розуміння поведінки дитини в різних ситуаціях, а також закладає базу для побудови нової системи освіти, в якій увага приділяється не тільки освоєнню системи знань, а й організації життєвого простору розвивається особистості.

Ключові поняття

Бар'єр - психологічний або фізичний перешкоду, що утрудняє рух в нулі у напрямку до об'єкту, що володіє позитивною валентністю, або, навпаки, в напрямку від об'єкта, що володіє валентністю негативною.

Валентність - здатність об'єкта задовольняти чи не задовольняти потреби суб'єкта, представлена в його феноменальному полі як привабливість чи непривабливість об'єкта.

Істинна (базова) потреба - циклічна за своєю природою потреба, тобто потреба, стану який змінюють один одного протягом життя (наприклад, харчова потреба).

Поленезависимость - переважна орієнтація суб'єкта на внутрішні еталони упорядкування зовнішніх вражень в умовах, коли йому нав'язуються неадекватні форми орієнтації в зовнішньому світі.

Псевдопотребностей (квазипотребность) - намір, який, на відміну від істинної потреби, не володіє власним запасом енергії, а тому його здійснення є "разовим" для суб'єкта в силу запозичення енергії у істинної потреби.

Ригідність - низька здатність переключати енергію з одного наміри на інше.

Рівень домагань - особистісна характеристика, що забезпечує суб'єкту можливість утримання позитивної самооцінки.

Ефект Зейгарник (ефект незавершеної дії, описаний Б. В. Зейгарник) - закономірність, згідно з якою переривання суб'єктом виконання наміри обертається бажанням повернутися до незавершеного дії, що пояснюється напругою, породжуваним залишилася невитраченої енергією.

 
<<   ЗМІСТ   >>