Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Економічна соціологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Несення тягаря ризику в умовах глобалізації - новий чинник соціальної рестратіфікаціі суспільства

В якості ще одного найважливішого чинника рестратіфікаціі в умовах глобалізації дослідники виділяють несення тягаря ризику. Особливості ризиків в сучасному суспільстві на відміну від традиційного полягають у тому, що відбувається одночасне зниження ризиків, породжуваних залежністю людини від природи і зовнішніх обставин, і зростання ризиків, породжуваних самою діяльністю людей.

У всі часи ризики людської діяльності були розподілені нерівномірно і носили специфічний характер в різних соціальних групах. Так, несення тягаря економічних ризиків завжди вважалося найважливішою соціальною роллю підприємців. У їхньому випадку ризики пов'язані з прийняттям рішень і несенням за них відповідальності, з коливаннями кон'юнктури ринків, курсів валют і цінних паперів, цін на сировину і продукцію і т.д. На іншому соціальному полюсі індустріального суспільства наймані працівники також завжди піддаються ризикам втрати роботи і несприятливих змін на ринку праці, а також ризиків, пов'язаних з соціальними наслідками змін економічної ситуації - зниження заробітної плати, зростання цін, повної або часткової втрати заощаджень і т.д. Чим далі розвивався процес індустріалізації, чим активніше використовувалися нові, екологічно небезпечні технології, чим більший масштаб брали ринкові відносини з притаманними їм ризиками кон'юнктури, тим більш демократичними, універсальними ставали і модернізаційні ризики. Адже шкідливе виробництво однаково загрожує здоров'ю і господарів, і менеджерів, і найманих працівників.

Глобалізація перетворила модернізаційні ризики у глобальні та посилила властивий їм ефект бумеранга, який, за визначенням У. Бека, полягає в тому, що "ризики раніше чи пізніше наздоганяють і тих хто їх виробляє і витягує з них вигоду". Разом з глобалізацією модернізаційних ризиків розвиваються соціальні процеси, які, з погляду У. Бека, не можна осягнути й осмислити в категоріях класової теорії суспільства.

Однак це рівномірний розподіл ризиків і небезпек, пов'язаних з економічній, промисловій глобалізацією, проте включає фактор соціальної нерівності у розподілі ризиків всередині власне ризикових зон. Відбувається рестратіфікація суспільства за ознакою переважного виробництва ризиків і переважного несення тяжкості їх наслідків. Так, від забруднення навколишнього середовища відходами шкідливих виробництв бідні країни і бідні верстви населення страждають більше, оскільки перші змушені розміщувати у себе шкідливі виробництва, у тому числі, наприклад, з переробки та захоронення радіоактивних відходів, другі змушені селитися в дешевих з причини свого екологічного неблагополуччя районах. У зв'язку з цим У. Бек зазначає, що "існує постійне взаємне" тяжіння "між крайньою бідністю і крайнім ризиком". Матеріальна потреба, відсутність можливості уникнути ризиків веде до нехтування ними: в бідних країнах більше використовують пестициди та інші шкідливі добавки в сільському господарстві, у харчовій та легкій промисловості, "спокійніше" відносяться до шкідливих викидів підприємств і т.д. Бідні верстви населення, змушені заощаджувати і набувати дешеві товари, менше замислюються про склад і впливі на організм тих чи інших споживаних продуктів.

Заможні групи населення в умовах глобалізації, як ми вже показали, більш мобільні, тому незалежні від локальних ризиків. Вони мають можливості переміщення в більш безпечні та благополучні райони, а також оперативного переміщення коштів, інвестицій в безпечні місця.

Рестратіфікація суспільства у зв'язку з новим розподілом ризиків пов'язана з тим, що сучасні ризики є здебільшого рукотворними, породжуються економічної та іншою діяльністю людини, і можливість захисту від них у великій мірі пов'язана з поінформованістю - з можливостями одержувати й аналізувати інформацію про ризики і робити зі знань адекватні висновки. Тому ті групи населення, які краще освічені і мають кращий доступ до інформації - Інтернет, спеціальні джерела крім засобів масової комунікації - краще захищені від ризиків.

Однак ризик аж ніяк не тотожний природною або рукотворної небезпеки. Е. Гідденс підкреслює особливість ризиків в порівнянні з небезпеками, як наявність негативної і позитивної сторін, що робить ризик динамічною і мобілізуючої силою в сучасному суспільстві. Готовність йти на ризик в ім'я майбутніх досягнень, переваг, прибутку, в ім'я бажання самостійно визначати своє майбутнє притаманна саме сучасному суспільству на відміну від традиційного. Однак готовність до ризику заради потенційного виграшу властива не всім соціальним групам, і тому також припускає рестратіфікацію суспільства: для того щоб скористатися позитивною стороною ризику, необхідна відповідна підготовка, інформованість, наявність ресурсів, що дозволяють максимально себе убезпечити - наприклад, страховка. Тому відомо, що від коливань цін і курсів валют більше страждають саме бідні верстви населення, які не мають відповідної інформації та володіють занадто малими ресурсами, щоб убезпечити себе.

Становлення глобального мережевого суспільства як фактор рестратіфікаціі

Ще одним найважливішим чинником рестратіфікаціі суспільства, наступним з розвитку процесів глобалізації економіки та розвитку телекомунікаційних технологій, є становлення так званого глобального мережевого суспільства. Автором концепції є М. Кастельс, відомий іспанський соціолог, автор парадигмального праці "Інформаційна епоха" {The Infomalion Age), опублікованого в 1996-1998 рр.

За М. Кастельс, домінуючою формою економіки в умовах глобалізації стає "інформаціональное капіталізм", який володіє тими ж ознаками, що і класичний індустріальний (приватна власність, переважання ринкових механізмів, орієнтація на прибуток), проте його специфіка обумовлена розвитком мережевих зв'язків, в основі яких - інформаційні потоки у сфері ведення справ як у фінансах, маркетингу, так й безпосередньо на виробництві.

Ці мережеві зв'язки стають передумовою розвитку нових форм соціальної організації, специфіка яких полягає в тому, що, завдяки сучасним телекомунікаційним технологіям, зв'язок всередині спільноти не має жодних переваг перед обміном інформацією між спільнотами - і те й інше здійснюється миттєво. Корпорації, особливо великі і працюючі в глобальному масштабі, змінюють свої організаційні структури з вертикальних на горизонтальні, перетворюються на складні конфігурації різноспрямованих мереж.

У цих нових соціокультурних умовах переваги в бізнесі і в соціальній мобільності набувають ті, хто здатний бути ефективним і заповзятливим в мережевому контексті. Це люди, пройняті "духом інформаціоналізма", гравці кіберпростору, ефективно з'єднані в мережі, що обмінюються в них інформацією, мобільні і легко змінюють свої трудові і підприємницькі практики в залежності від вимог моменту. Їх робота більш кваліфікована, носить творчий характер, але в той же час і більш індивідуалізована. На думку М. Кастельса, умовою повноцінної участі в житті сучасного суспільства є саме включення в мережі, здатність адаптуватися до логіки мережі, її кодуванні і декодуванні, її "прохідному балу".

Відповідно, некваліфіковані, непідготовлені до інформаційного праці в мережах актори - "працівники загального типу", залишаються за межами найбільш передових і успішних груп інформаційного суспільства, на їхню частку залишається лише низькооплачувана, непостійна робота в відстаючих секторах виробництва та бізнесу. Становище робітничого класу, працівників фізичної і низькокваліфікованої труда в інформаційному суспільстві постійно погіршується не тільки через скорочення кількості робочих місць, а й з-за соціального знецінення їхньої праці. Основна вартість вже створюється не індустріальним працею, як вважалося в теоріях класичного капіталізму, а тими, хто генерує нові знання, нові ідеї та інформацію.

Таким чином, мережеве інформаційне суспільство не тільки створює нові, гнучкі соціальні спільності і системи ідентичності, але й породжує нову дезінтеграцію, позбавляючи і окремих людей, і цілі в минулому успішні соціальні групи їх символічного, соціального та економічного статусу. На соціокультурної основі "відторгнутих" глобальними мережами і (або) не бажаючими приймати нав'язувані ними форми ідентичності виникають протестні і фундаменталістські, а також антиглобалістські руху.

Поряд із занепадом робітничого класу, відбувається і трансформація класу капіталістів, який також втрачає колишні домінуючі позиції. М. Кастельс взагалі наполягає на тому, що класу капіталістів в класичному розумінні більш не існує: його замінює "безликий колективний капіталіст", наприклад постійні біржові та валютні торги, які приводяться в рух не класом власників, а експертами інформаційного праці - аналітиками, фінансистами, бухгалтерами , рекламістами, менеджерами інвестиційних компаній і т.д.

Найважливішою умовою соціалізації в інформаційному суспільстві є не конкретна спеціалізація (оволодіння ремеслом, вузькою професією), а набуття навичок, що сприяють швидкої адаптації до постійно мінливих вимог мережі. Мережевий працівник - це висококваліфікований експерт, який прагне не зайняв надійну, стабільну позицію в жорсткій ієрархії, що дозволяє використовувати одні й ті ж навички, виконувати одну й ту ж роботу, а, навпаки, постійно змінюватися самому і міняти сферу докладання своїх сил. Йому понад підходить гнучка система зайнятості, можливість переходити з проекту в проект, оновлюючи кваліфікацію, вид роботи і нарощуючи доходи.

Таким чином, в основі рестратіфікаціі суспільства в умовах розвитку глобальних інформаційних мереж лежить не приналежність до якого-небудь соціального класу, а високий рівень сучасної освіти та ряд специфічних особистісних якостей - гнучкість, мобільність, здатність до самоорганізації та постійного професійного росту.

 
<<   ЗМІСТ   >>