Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow Економічна соціологія

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Соціальні ролі підприємництва в сучасному суспільстві

Різноманіття ролей і функцій підприємництва

Функції і ролі підприємництва в сучасному суспільстві та в його господарській життя різноманітні. У саме поняття підприємництва вкладаються різні значення залежно від контексту: це і економічна категорія, і особливий метод господарювання, і фактор розвитку виробництва; в той же час під підприємництвом розуміють і особливе явище культури, пов'язане з певною системою цінностей, а також зі специфічним способом життя. Через різноманітні ролі, виконувані підприємництвом по відношенню до різних сфер життя суспільства, реалізуються і функції підприємництва як соціального інституту.

Підприємництво включає в себе виконання цілого ряду соціально-економічних ролей, а саме:

  • 1) володіння капіталом, засноване на приватній власності, розпорядження ним в цілях розвитку справи;
  • 2) орієнтація господарської діяльності на отримання прибутку та її подальшу капіталізацію; соціологічна традиція XIX ст. розглядала ці дві функції як найбільш значущі;
  • 3) комбінування факторів провадження з метою знаходження варіантів максимальної рентабельності і прибутковості; управлінська діяльність, орієнтована не тільки на рутинне відтворення, але й на оптимальну адаптацію до мінливих умов ринку;
  • 4) підприємець виступає в ролі економічно активного суб'єкта, чинного на ринку самостійно, за власною ініціативою, і орієнтованого на свободу вибору, прийняття рішень і привласнення результатів;
  • 5) економічна свобода підприємця викликає і його відповідальність за прийняті рішення, яку він несе також самостійно;
  • 6) діяльність підприємця ніколи не реалізується в умовах повної ясності та передбачуваності результатів, тому він несе тягар ризику, пов'язаного з невизначеністю багатьох факторів господарської діяльності в умовах вільного ринку: коливаннями кон'юнктури, валютних курсів, споживчого попиту, конкуренцією, а також із зовнішніми соціальними та політичними обставинами, з можливими природними та техногенними катастрофами і т.п .;
  • 7) найважливішою роллю підприємця є участь у вільній конкуренції, з якою пов'язані не тільки активність, ініціатива, ризик і відповідальність, але й високі достіжітельних орієнтації, прагнення до успіху і лідерства;
  • 8) підприємець виступає як носія інноваційного, творчого начала в господарюванні, пропонує нові шляхи вирішення проблем, відшукує нові можливості.

Поряд з перерахованими соціально-економічними ролями підприємництва можна виділити і ряд соціокультурних ролей:

  • 1) відтворення підприємницької культури як сукупності цінностей, пов'язаних з вільною інноваційної самоорганізованої господарською діяльністю в умовах конкуренції;
  • 2) відтворення підприємницької ідеології;
  • 3) здійснення соціально-відповідальної діяльності та створення умов для соціокультурного розвитку шляхом благодійної та меценатської діяльності (докладніше про це див. У гл. 7);
  • 4) створення умов для самореалізації особистості і вертикальної мобільності.

Перераховані соціальні ролі підприємця взаємопов'язані і взаємно обумовлені, але дослідники по-різному виділяють головні визначальні саму суть підприємницької діяльності у сфері господарства.

По відношенню до суспільства в цілому, як динамічно розвивається системі, підприємництво як соціальний інститут виконує наступні функції:

  • • формування та відтворення ринку як форми інтеграції господарства;
  • • інноваційного розвитку в економічній, соціальній та культурній сферах;
  • • забезпечення каналів вертикальної соціальної мобільності;
  • • забезпечення умов для зростання суспільного добробуту.

Американський економіст Ф. Хайек надавав особливого значення свободі підприємництва, в якій він бачив єдина запорука процвітання сучасного західного суспільства при одночасному забезпеченні невід'ємного права кожного на самостійність та ініціативу, можливість самому вирішувати свою долю. Вільну конкуренцію Хайек вважав "процедурою відкриття" ефективних економічних рішень, динаміка винагороди за які є найнадійнішим індикатором адаптованості особистості до мінливих умов. Ніякі обмеження свободи конкуренції, так само як і штучна підтримка рівного надійного добробуту всіх членів суспільства, Хайєк вважав не тільки неприпустимими з моральної точки зору, але й економічно нереалізованим без втручання тоталітарного диктаторського політичного режиму.

 
<<   ЗМІСТ   >>