Повна версія

Головна arrow Політологія arrow Геополітика

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Росія і Японія

Російсько-японські відносини переживають аж ніяк не найпростіший період у своєму розвитку. Зникнення загрози з півночі не привело до остаточної нормалізації відносин з Російською Федерацією. У 1991 - 1993 рр. в умовах ослаблення Росії японське Міністерство закордонних справ зажадало в якості умови підписання мирного договору повернення Японії всіх чотирьох спірних островів Курильської гряди (Хабомаї, Шикотан, Кунашир і Ітуруп), хоча ці вимоги виходили за рамки відомої Декларації 1956 року, що передбачала передачу Японії тільки двох островів - Кунашир та Ітуруп. Однак подібні жорсткі вимоги привели до звуження можливостей політичного маневру для обох сторін.

Поступово Токіо був змушений пом'якшити свої вимоги і шукати шлях поступових кроків у напрямку передачі спірних островів під свою юрисдикцію. У 1993 року під час візиту Б. Єльцина в Токіо була підписана російсько-японська декларація, в якій було заявлено про рішучість сторін рухатися в напрямку укладення мирного договору шляхом вирішення територіальної проблеми. Саме визнання існування територіального питання означало, що російська сторона, по суті справи, пішла на певні поступки Японії.

Однак це питання в кінцевому рахунку зайшов у глухий кут і, незважаючи на запевнення про необхідність його дозволу до 2000 р, в осяжній перспективі виявився практично нерозв'язним. Тут зіткнулися дві взаємовиключні позиції. Японія висунула і жорстко відстоює вимога про ув'язку повної нормалізації відносин та укладанні двостороннього договору з врегулюванням проблеми північних територій. Росія ж вважає можливим відкласти рішення даного питання до кращих часів і поки розвивати відносини в інших областях. У результаті проблема Південних Курил залишається серйозною перешкодою на шляху розвитку повномасштабних російсько-японських відносин.

Проте при всіх існуючих в японо-російських відносинах проблемах не можна не відзначити ряд ознак пом'якшення Японією традиційно жорстку позицію з питання про острови Курильської гряди. Так, вона розширила культурний обмін з Москвою, знизила градус свого протидії участі Росії у регіональних та міжнародних організаціях. Спочатку японським парламентом у червні 1999 р, а потім навесні 2000 Державною Думою РФ було ратифіковано Угоду про заохочення і захист капіталовкладень, підписане на зустрічі Єльцин - Хасімото в Красноярську в 1998 р Країна висхідного сонця виявила готовність реалізувати разом із Росією цілий ряд двосторонніх проектів з розробки заходів довіри в восточноазиатском регіоні. Приміром, японці охоче підключилися до реалізації проекту з будівництва газопроводу "Блакитний потік" до Туреччини по дну Чорного моря.

Підтримці і розширенню конструктивних відносин між Москвою і Токіо, незважаючи на територіальне питання, сприяє цілий ряд факторів. Серед них одне з ключових місць займає сходження Китаю як великої економічної і військово-політичної держави. У міру зміцнення своїх позицій на світовій арені Китай під всезростаючої ступеня демонструє жорсткість в стосунках з Країною висхідного сонця. Нові проблеми у взаєминах Японії та Китаю створює той факт, що із закінченням радянсько-китайської конфронтації Пекін став різко виступати проти розширення сфери дії американо-японського договору безпеки.

В цілому можна сказати, що Японія налаштована домагатися пом'якшення напруженості у відносинах з Москвою. Хоча слід зазначити, що час від часу (залежно від внутрішньополітичних чинників) територіальне питання спливає на поверхню і створює певну напруженість у відносинах між двома країнами.

 
<<   ЗМІСТ   >>