Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Державне і муніципальне управління

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ефективність державного управління

Теоретико-методологічні підходи до визначення ефективності

Модернізація системи державного управління нерозривно пов'язана з визначенням оптимальних параметрів, що сприяють формуванню державного управління як відкритою, динамічною соціальної системи. Для формування ефективної моделі державного управління необхідний комплексний аналіз співвідношення між політичною системою, державною владою, інститутами громадянського суспільства, соціально-економічними стандартами і соціокультурними нормами. В умовах змін політичної та соціального середовища актуалізується проблема становлення адекватної системи державного управління, здатної ефективно реагувати на виклики зовнішнього середовища, стає очевидною необхідністю розробка збалансованої системи показників і критеріїв ефективності діяльності органів державної влади.

Існують декілька теоретико-методологічних підходів до визначення сутності ефективності. У різних сферах діяльності розуміння ефективності має свої особливості. Так, в політиці "ефективність" розглядається як щось позитивне і бажане, отримуючи тим самим сенс ціннісної характеристики діяльності. Відносно діяльності органів влади цей термін став дієвим політичним символом, здатним організувати громадську думку на підтримку певних пропозицій. У найзагальнішому вигляді ефективність розуміється як можливість досягнення результату; значимість отримання результату для тих, кому він призначений; ставлення значущості цього результату до кількості зусиль, витрачених на його досягнення.

У теорії організації та адміністративному управлінні ефективність визначається як відношення чистих позитивних результатів (перевищення бажаних наслідків над небажаними) і допустимих витрат. У дослідженнях з економіки та менеджменту виділяється два підходи до оцінки ефективності. Перший пов'язаний з оцінкою технічної ефективності, другий - економічної ефективності. У показниках технічної ефективності знаходить відображення характер оцінюваної діяльності: вона свідчить про те, що "робляться правильні речі". Показники економічної ефективності характеризує те, як реалізується оцінювана діяльність, наскільки продуктивно використовуються затрачувані ресурси, тобто наскільки "правильно робляться ці речі". Ефективність управлінського або адміністративного праці оцінюється шляхом визначення співвідношення між отриманим результатом і витраченими ресурсами.

У дослідженнях ефективності державного управління, державної бюрократії та інститутів держави можна виділити кілька теоретико-методологічних підходів, що зв'язують ефективність з певними факторами.

  • 1. Підхід, заснований на концепції лідерства. Представники даного напрямку пов'язують ефективність організації з лідерськими навичками, стилем управління, індивідуальними характеристиками і якостями керівників органів влади, системами підбору, оцінки виконання завдань, мотивацією і професійним розвитком державних службовців.
  • 2. Підхід, що розвиває теорію веберовской раціональної бюрократії. З позиції даного підходу увага акцентується на ієрархічній структурі, функціональної спеціалізації, наявності чітких принципів регламентації професійної діяльності державних службовців, які розглядаються як необхідні передумови для ефективної діяльності владних структур.
  • 3. Підхід до ефективності діяльності, пов'язаний з теорією життєвих циклів, полягає в розгляді ефективності державного управління у взаємозв'язку з оцінкою впливу постійно і циклічно формуються коаліцій або груп впливу в органах влади. Характер прийняття рішень в бюрократичних структурах і їх ефективність розглядаються в контексті життєвих циклів розвитку організації.
  • 4. У рамках концепції професіоналізму ефективна діяльність ставиться в пряму залежність від професіоналізації органів державної влади, наявності кар'єрних (професійних) чиновників, від рівня їх професіоналізму та компетентності.
  • 5. Економічний підхід, що зв'язує підвищення ефективності діяльності органів державної влади з наявністю механізму конкуренції серед відомств, системою впровадження інновацій, а також політичної та соціальної підзвітністю державних органів в першу чергу перед платниками податків.
  • 6. Екологічний підхід, в рамках якого підкреслюється, що результати діяльності бюрократії залежать від характеру зовнішнього середовища (екології організації) та спроможності органів державної влади управляти змінами та інноваціями з метою адаптації до цих змін.
  • 7. Підхід, заснований на концепції управління якістю. У рамках даного підходу основна увага акцентується на створенні в органах державної влади системи постійного вдосконалення процесів і державних послуг; залученні в цю діяльність державних службовців, максимально використовуючи їх творчий потенціал і організовуючи їх групову роботу. Управління якістю засноване на взаємозв'язку потенціалу органів державної влади і результатів діяльності при постійному співвіднесенні зі стратегічними цілями та залученні службовців в процеси якості, їх навчанні, збільшенні їх компетентності і мотивації.

Аналіз теоретико-методологічних підходів до визначення ефективності дозволяє зробити висновок про те, що, як правило, виділяють економічну ефективність і соціальну. Самостійність даних видів ефективності, звичайно, відносна, так як вони знаходяться в тісній єдності і взаємозв'язку. При аналізі ефективності державного управління особливе значення відіграє соціальний ефект. Сутність соціального ефекту полягає в тому, що він повинен бути стійким, відтворювальна прогресуючим, містити в собі джерело для подальшого суспільного розвитку. Російський соціолог Г. В. Атаманчук поділяє соціальну ефективність державного управління в цілому та діяльності органів державної влади зокрема на три види:

  • 1. Загальна соціальна ефективність. Вона розкриває результати функціонування системи державного управління (тобто сукупності державних органів і керованих ними об'єктів).
  • 2. Спеціальна соціальна ефективність. Вона характеризує стан організації та функціонування самої держави як суб'єкта управління суспільними процесами. До критеріїв цього виду відносяться:
    • - Доцільність і цілеспрямованість організації і функціонування державно-керуючої системи, її великих підсистем та інших організаційних структур, яка визначається через ступінь відповідності їх керуючих впливів цілям, об'єктивно що походить із їх положення і ролі в суспільстві. Необхідно законодавчо встановити, які повинен реалізовувати цілі кожен державний орган і по їх досягненні оцінювати відповідних керівників та посадових осіб;
    • - Нормативи витрат часу на вирішення управлінських питань, на вироблення і проходження будь-якої управлінської інформації;
    • - Стиль функціонування державного апарату;
    • - Нормативи, технології, стандарти, яким зобов'язаний слідувати кожен керівник і державний службовець;
    • - Складність організації державного апарату, що виникає з його "дробности", многоступенчатости і великої кількості управлінських взаємозалежностей;
    • - Витрати на утримання та забезпечення функціонування державного апарату.
  • 3. Конкретна соціальна ефективність. Вона відображає діяльність кожного управлінського органу і посадової особи, кожного одиничного управлінського рішення, дії, відносини. Серед критеріїв можна виділити такі, як ступінь відповідності напрямів, змісту і результатів управлінської діяльності органів і посадових осіб тим її параметрам, які позначені в правовий статус (і компетенції) органу та державної посади; законність рішень і дій органів державної влади та місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб; реальність керуючих впливів.

Ефективність діяльності органів державної влади визначається не тільки величиною економічного ефекту, але й насамперед соціально-політичними результатами діяльності органів влади. Для оцінки ефективності державного управління та діяльності органів державної влади необхідні оціночні технології та процедури, які були б стійкими, об'єктивними і дозволяли своєчасно коригувати діяльність органів державної влади.

Різні теоретико-методологічні підходи до визначення сутності ефективності знаходять своє відображення в концептуальних моделях.

 
<<   ЗМІСТ   >>