Головна Географія
ЕКОНОМІКА НАДРОКОРИСТУВАННЯ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ
|
|
|||||
ЧАСТИНА II ПРОЕКТНЕ ФІНАНСУВАННЯ У ГІРНИЧО-ВИДОБУВНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНВЕСТИЦІЇ В ГІРНИЧО-ВИДОБУВНУ ПРОМИСЛОВІСТЬ РОСІЇРосійська гірничо-видобувна промисловість (ГДП) в останні роки відчуває гострий дефіцит інвестиційних ресурсів для підтримки і розвитку мінерально-сировинної та технологічної баз. Наслідки дефіциту проявляються в прогресуючому старінні виробничих фондів гірничих підприємств, різке зниження кількості нових родовищ, що вводяться в експлуатацію, скорочення обсягів приросту розвіданих запасів до рівня видобутку для багатьох видів корисних копалин, особливо кольорових металів. В результаті падають фізичні обсяги видобутку та переробки мінеральної сировини, зростає його собівартість, погіршується фінансово-господарський стан підприємств ГДП, наростають соціальні та екологічні проблеми в видобувних регіонах. За даними Держкомстату [1] , ступінь зносу основних фондів на підприємствах паливної промисловості в 2001 р склала 54,6%, чорної металургії - 53,1%, кольорової металургії - 51,8%. Сформована стійка тенденція відставання введення в дію нових потужностей від їх вибуття на діючих гірничих підприємствах (починаючи з 1991 р в середньому відставання становить 10-12% на рік) веде до того, що в найближчі роки мінімально прогнозовані рівні видобутку не будуть забезпечені виробничими потужностями по золоту (починаючи з 2003-2005 рр.), сріблу (2010 р), цинку (2005-2007 рр.), нікелю (2010-2012 рр.) Застаріле зношене обладнання є причиною низької продуктивності праці і рентабельності видобутку корисних копалин, стримує впровадження нових передових технологій. Питома вага продукції, одержуваної із застосуванням прогресивної технології, в останні роки становив для виробництва алюмінію 55-57%, міді - 64-66%, нікелю - всього 24-25%. Використовувані в Росії застарілі технології такі, що багато видів сировини, що видобувається виявляються низькоякісними, бідними, забрудненими і не відповідають міжнародним стандартам, що знижує їх конкурентоспроможність на світовому ринку. Традиційно низьким є відсоток вилучення мінеральних продуктів з бідних, "наполегливих" і комплексних руд. Технічне переозброєння діючих виробництв, освоєння нових перспективних родовищ і проведення масштабних геологорозвідувальних робіт вимагають величезних капітальних вкладень. Однак реальні показники інвестування знаходяться в різкому невідповідність до потреб ГДП. За даними Держкомстату, в 2001 р інвестиції в основний капітал підприємств вугільної промисловості за рахунок усіх джерел фінансування склали 5027 млн руб., Чорної металургії - 7721 млн руб. і кольорової металургії - 6707 млн руб. Це невеликі цифри, порівнянні з вартістю декількох великих гірських проектів, а не з інвестиційними потребами трьох базових галузей російської економіки. Ще сумніше, ніж абсолютні показники, виглядає динаміка інвестицій протягом 1990-1998 рр. У зазначений період щорічні показники вкладень в основний капітал у порівнянних цінах неухильно падали і в 2001 р знизилися в 5,5 рази в порівнянні з 1990 р [2] У структурі джерел фінансування інвестиційної діяльності основне місце (більше 50%) стійко займають власні кошти підприємств. З огляду на, що більшість гірських підприємств знаходиться у важкому фінансовому положенні і їх інвестиційні можливості досить обмежені, важко розраховувати на істотний приріст капітальних вкладень за рахунок даного джерела. В силу відомих причин не доводиться очікувати серйозної підтримки і з боку бюджету. Частка ж інших джерел фінансування досить мала. Так, для кредитів російських комерційних банків вона складає всього 2-3%. Такий низький показник пов'язаний як з небажанням банків вкладати кошти в складні і ризиковані проекти в ГДП, так і об'єктивним відсутністю у них достатніх для цього ресурсів. Гострий дефіцит внутрішніх ресурсів міг би бути компенсований за рахунок надходження іноземних інвестицій, проте рівень активності зарубіжних інвесторів вельми невисокий. За даними Держкомстату, в 1998 р сумарний обсяг іноземних інвестицій в чорну і кольорову металургію склав 527 млн дол. США, в тому числі 97 млн (18,4%) - прямі інвестиції, 2 млн - портфельні інвестиції і 428 млн (81,2%) - інші інвестиції (кредити іноземних банків, позики МФІ і т.д.). Про явно недостатній рівень інвестування в російську гірничу промисловість свідчить і світова статистика, наведена авторитетним журналом "Project & Trade Finance", за даними якого загальний обсяг інвестицій у світовий видобуток корисних копалин склав в 1996 р 3321,8 млн дол. США, з них на частку країн Латинської Америки припадає 963,2 млн, Австралію - 665,9 млн, Африку - 418,3 млн, країни Тихоокеанського басейну і Південно-Східної Азії -414,6 млн, США - 342,8 млн, Канаду - 258,5 млн, решта країн, включаючи Росію - 258,5 млн дол. Таким чином, на частку "решти світу", включаючи Росію, доводиться всього лише 7,8% від загального обсягу інвестицій в світову ГДП, що, безумовно, не відповідає наявному інвестиційному потенціалу. Низькі показники інвестування в ГДП Росії пояснюються цілою низкою чинників, до числа яких відносяться: загальний несприятливий інвестиційний клімат в країні; відсутність "прозорого" дієвого гірничого законодавства, що забезпечує належний рівень захисту інтересів інвесторів [3] ; високий і непередбачувано змінюється рівень оподаткування; віддаленість від ринків збуту і нерозвиненість інфраструктури в багатьох гірничо-видобувних регіонах; важке фінансово-господарський стан більшості гірничих підприємств, нездатних оплатити власну частку витрат по проектам і надати надійне забезпечення потенційним кредиторам. Крім того, гірські проекти, як правило, досить капіталомісткі, вимагають значних витрат на підготовку і експертизу з боку інвесторів, характеризуються тривалими термінами будівництва і окупності проекту (в середньому 6-8 років). Вкладені інвесторами кошти йдуть на створення і придбання спеціалізованих малоліквідних активів (проведення розкривних робіт, будівництво підземних виробок і т.д.), що мають незначну вартість поза рамками проектів. У сукупності ці фактори роблять вкладення коштів в ГДП Росії справою надзвичайно ризикованим і складним, здатним відлякати навіть самого сміливого інвестора [4] . Підвищені ризики ускладнюють застосування традиційних методів фінансування гірських проектів - довгострокового кредитування (практично жодне російське гірниче підприємство, за винятком декількох найбільших, не в змозі надати забезпечення під кредит понад 10-15 млн дол. США та емісії у корпоративних цінних паперів (акцій, облігацій). Це змушує шукати нові варіанти організації інвестицій в гірничо-промислові проекти. Одним з них може послужити проектне фінансування (ПФ), що представляє собою спосіб мобілізації р азлічних джерел інвестицій і використання різних методів фінансування при оптимальному розподілі пов'язаних з проектами ризиків інвестування.
|
<< | ЗМІСТ | >> |
---|