Головна Педагогіка
ДОШКІЛЬНА ПЕДАГОГІКА
|
|
|||||
ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДИТИНИ ЯК СУБ'ЄКТА ВЛАСНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІСтановлення життєвого досвіду багато в чому залежить від активності самої дитини, від позиції, яку займає зростаюча особистість по відношенню до різних сторін світопізнання, іншим людям, самому собі. У зв'язку з цим зміст педагогічної роботи аксиологічно, якщо воно сприяє розширенню можливостей особистісної самореалізації в діяльності, сприяє збагаченню чуттєвого світопізнання, прояву емоційного ставлення до навколишньої дійсності. При організації освітнього процесу необхідний паралельний аналіз життєвого досвіду та освітнього матеріалу. Якщо такий аналіз не проводиться, то накопичення життєвого досвіду, «вітагенний інформації» (А. С. Бєлкін) набуває формальний, схоластичний характер, а педагогічний процес позбавляється суб'єкт-суб'єктної взаємодії, орієнтації на підтримку неповторного «Я» дитини. Становлення і розвиток суб'єктної позиції в педагогічному процесі в аспекті активного звернення до життєвого досвіду дітей може здійснюватися, по-перше, шляхом актуалізації життєвого досвіду дошкільнят, по-друге, через спонукання до рефлексії цього досвіду , що призводить до його збагачення і перетворення. У молодшому і середньому дошкільному віці доцільно використовувати методи і прийоми, спрямовані на актуалізацію життєвого досвіду; це зокрема:
У старшому дошкільному віці педагог використовує методи і прийоми, які спонукають не лише до актуалізації особистого досвіду дітей, а й до рефлексії цього досвіду. До методів і прийомів, що спонукає до актуалізації життєвого досвіду в старшому дошкільному віці, відносяться:
Методи і прийоми, які спонукають до рефлексії досвіду старших дошкільників, припускають усвідомлення і співвіднесення дитиною запропонованих способів вирішення етичних, емоціоген- них ситуацій з соціально прийнятими в суспільстві ціннісними формами поведінки. Вони використовуються в моменти, що вимагають акцентування уваги дитини на адекватних способах дій, моральний бік вчинків, поведінки. До них відносяться:
Важливе місце відводиться позиції педагога, його ставлення до особистого досвіду дітей. Це ставлення може носити як оціночний, так і емпатійни (співчуваючий) характер. У першому випадку (при оцінюванні) педагог або приймає досвід дитини, підтримує його, або відкидає, аргументуючи свою незгоду. У другому випадку (вираз співчуття) педагог ідентифікує себе з емоційним станом дитини, що дозволяє досягти ефекту розуміння, суб'єкт-суб'єктних відносин. Необхідно постійно підтримувати в дітях впевненість у своїх силах, орієнтацію на успіх, створювати сприятливу обстановку для творчих проявів, самостійного вибору дій, способів вирішення пізнавальної задачі і т.д. Ефективність становлення і розвитку суб'єктності дітей в освітньому процесі дошкільних установ залежить від наступних факторів:
ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
досвіду.
|
<< | ЗМІСТ | >> |
---|