Повна версія

Головна arrow Економіка arrow ЕКОНОМІКА ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ЗАКОН ЗРОСТАЮЧИХ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИТРАТ

Продовжимо дослідження найпростішої моделі умовної економічної системи і проаналізуємо, як змінюються альтернативні витрати при русі від альтернативи А до альтернативи Е (для предметів споживання). Розрахунки, представлені в табл. 1.2, свідчать про те, що альтернативні витрати збільшення виробництва предметів споживання при переході від альтернативи А до альтернативи Е підвищуються з 0,5 до 2,0, тобто в 4 рази.

Таблиця 1.2

Характер зміни альтернативних витрат

Рух від альтернативи до альтернативи

альтернативні витрати

А -> В

0,5 (1

2)

У ^ З

1,0 (2

2)

C-> D

1,5 (3

2)

D ^ E

2,0 (4

2)

Ілюстрація зростаючих альтернативних витрат виробництва предметів споживання наведена на рис. 1.2.

Закон зростаючих альтернативних витрат

Мал. 1.2. Закон зростаючих альтернативних витрат

Підвищення витрат, що припадають на одиницю продукції, означає не що інше, як зниження ефективності виробництва даної продукції.

Таким чином, розглянута модель наочно ілюструє дію закону спадної ефективності (продуктивності). Його дія пояснюється перш за все неповної взаємозамінністю ресурсів: одні ресурси можуть використовуватися найбільш ефективно при виробництві предметів споживання, інші - при виробництві засобів виробництва.

Так, рухаючись по кривій виробничих можливостей від альтернативи А до альтернативи Е, доведеться залучати у виробництво предметів споживання все менш пристосоване, а значить, і малоефективне для цих цілей спеціалізоване обладнання, яке використовується при виготовленні засобів виробництва. Дійсно, важко вести мову, наприклад, про ефективне використання прокатних станів, призначених для виробництва сталевих листів, для розкочування тіста при виготовленні печива. Таке «перепрофілювання» прокатних станів потребує величезних грошових і трудових витрат. Те ж саме можна сказати і про інші види ресурсів, зокрема про трудові. Тому кожна додаткова одиниця предметів споживання буде вимагати все більших витрат і все більшого скорочення обсягів виробництва засобів виробництва (і навпаки).

Природно, та ж закономірність зменшення ефективності діє і в зворотному напрямку: якщо ми хочемо збільшувати виробництво засобів виробництва, то повинні відмовлятися від зростаючого обсягу предметів споживання. (Читачеві пропонується провести відповідні розрахунки альтернативних витрат самостійно.)

Дія закону зростаючих витрат (або спадної ефективності) пояснює, до речі, опуклість кривої виробничих можливостей. Якби вона була, наприклад, прямою лінією, то це означало б, що альтернативні витрати виробництва будь-якого з двох товарів постійні, в яку б точку на даній прямій ні переміщалася економіка країни. Можливо це лише при абсолютній (повної) взаємозамінності ресурсів.

Продовжимо дослідження моделі, поставивши наступне питання: чи може економічна система розширити свої виробничі можливості, іншими словами, чи може вона здійснити економічне зростання?

Да може. Крива виробничих можливостей «історична», вона відбиває досягнутий рівень технології і ступінь використання наявних ресурсів. Однак виробничі можливості економічних систем постійно зростають завдяки технічному, економічному та соціальному прогресу, а це постійно розширює межі виробничих можливостей системи. Зокрема, крива виробничих можливостей може бути зміщена вправо і вгору або за рахунок ресурсозберігаючих технічних і (або) економічних нововведень, тобто при інтенсивному шляху розвитку, або за рахунок збільшення обсягів ресурсів: відкриття родовищ корисних копалин, будівництва підприємств, залучення у виробничу діяльність людей, раніше в ній не зайнятих, і т.зв. (Екстенсивний шлях розвитку).

Якщо збільшення обсягів використовуваних ресурсів або застосування інтенсивних методів господарювання буде здійснюватися рівномірно і одночасно в усіх галузях, то крива виробничих можливостей АЕ зрушиться в положення А Х Е Х (рис. 1.3), а якщо, наприклад, тільки в галузях, що виробляють засоби виробництва, то збільшення (розширення) області виробничих можливостей буде асиметричним (крива А Х Е).

На більш високий рівень виробничих можливостей можна перейти також за рахунок скорочення поточного споживання на користь збільшення обсягів виробництва засобів виробництва (рис. 1.4).

Зміна виробничих можливостей економічної

Мал. 1.3. Зміна виробничих можливостей економічної

системи

Зміна виробничих можливостей при інтенсивній

Мал. 1.4. Зміна виробничих можливостей при інтенсивній

індустріалізації

Припустимо, що економічна система (суспільство) спочатку знаходиться в точці D на кривій АЕ (див. Рис. 1.4). Щоб вийти на більш високий рівень, що відповідає кривій A i E v слід створити нові виробничі потужності. Для цього на інвестування повинні бути спрямовані великі в порівнянні з попереднім періодом обсяги ресурсів. Здійснити его можна за рахунок скорочення виробництва предметів споживання, що графічно еквівалентно переходу з точки П в точку С.

Направивши ресурси, що вивільняються на збільшення обсягів виробництва засобів виробництва, економічна система зможе перейти на більш високий рівень виробничих потужностей (Д, ^,), який характеризується розширеними порівняно з попереднім (крива АЕ) можливостями як споживання, гак і інвестування. На кривій A 1 E V в свою чергу, повинна бути обрана та чи інша альтернатива розвитку.

Зокрема, якщо буде обрана альтернатива F , то це дозволить економічній системі суттєво збільшити в порівнянні з попереднім періодом виробництво предметів споживання (і це при одночасному збільшенні обсягів виробництва засобів виробництва!).

Однак може бути обрана й інша альтернатива, наприклад G, що означає продовження форсованого інвестування (індустріалізації) на шкоду поточному споживанню. Таким чином, економічній системі (суспільству) далеко не байдуже, хто і виходячи з яких критеріїв (пріоритетів) вибирає альтернативи розвитку на кривій виробничих можливостей.

З огляду на той факт, що в умовах обмеженості ресурсів проблема економічного вибору непереборна, людство виробило кілька способів розподілу обмеженого обсягу ресурсів між альтернативними цілями.

Існують три основні підходи до економічних рішень, які стосуються визначення пропорцій в розподілі ресурсів. Перший підхід заснований на традиції, згідно з якою люди з покоління в покоління повторюють приймалися зазвичай рішення [1] . Другий підхід базується на командних методах, коли рішення приймаються головним чином державними плановими органами. При третьому підході рішення приймаються переважно децентралізованим шляхом з урахуванням вільних ринкових цін. При цьому на питання - що, як і для кого - відповідають своїми діями продавці і покупці.

Наведена класифікація, звичайно, певною мірою умовна. Жодна з діючих в світі економічних систем не представляє собою в «чистому вигляді» традиційну, командну або децентралізовану ринкову економіку. Кожна з них використовує різні поєднання описаних вище методів, що визначають пропорції в розподілі ресурсів, про що буде докладно розказано в наступних розділах підручника.

  • [1] Традиційні економічні системи властиві в даний час лише деяким слаборозвиненим країнам.
 
<<   ЗМІСТ   >>