Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ТЕХНОЛОГІЇ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ТРИ МОДЕЛІ І ТРИ ЕТАПИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Науково-методична завдання полягає у виявленні кореляцій між обсягами (витратами) внутрішніх соціальних інвестицій (за різними напрямками) і показниками продуктивності праці, кінцевими показниками ділової активності (прибуток, рентабельність, капіталізація), а також обсягами (витратами) зовнішніх соціальних інвестицій (за різними напрямками) і показниками реалізації, нематеріальних активів, кінцевими показниками ділової активності.

В принципі можливі три основні підходи, пов'язаних з відповідними моделями оцінки ефективності соціальних інвестицій.

  • 1. Оцінка ефективності з точки зору динаміки зростання соціальних інвестицій і розвитку соціального партнерства. Переваги такого підходу очевидні: він спрямований на стимулювання обсягів витрат на корпоративну соціальну політику. Не менш очевидні і слабкості цього підходу. Зростання соціальних інвестицій може бути невиправданим, вектор цих інвестицій може не відповідати реальним соціальним проблемам розвитку компанії і регіону.
  • 2. Оцінка ефективності як зіставлення з середніми показниками витрат на внутрішні і зовнішні соціальні інвестиції, соціальне партнерство. Переваги та недоліки такого підходу також очевидні і добре відомі будь-кому, хто стикався з нормами і нормативами, розробленими «за середнім». Такі нормативи вкрай бажані для будь-якої особи, яка приймає рішення, оскільки дають важливі орієнтири. Та й сама процедура оцінки досить спрощується пропорцією вище і нижче нормативу. Але цей підхід, на жаль, закріплює сформовану (можливо, не оптимальну) практику, не даючи цільових орієнтирів на вирішення реальних проблем соціального розвитку.
  • 3. Розробка оптимальних (цільових) нормативних показників внутрішніх і зовнішніх соціальних інвестицій і оцінка ефективності як порівняння з цими показниками. Такий підхід передбачає розробку процедури виявлення пріоритетних проблем і завдань соціального розвитку (в тому числі стосовно до конкретного регіону, місця), іншими словами, процедуру і механізм вироблення якогось соціального замовлення.

Очевидно, найбільш повним і комплексним вирішенням цієї проблеми є третій підхід. Однак в залежності від конкретної ситуації і завдань цілком виправданим є застосування першого і другого підходів. Більш того, другий і третій підходи припускають накопичення досить великих первинних матеріалів, на основі обробки яких тільки і можливе вироблення середніх, а тим більше цільових, нормативних показників. І основу накопичення такої інформації може дати перший підхід.

Тому оптимальним є вибір шляху реалізації оцінки ефективності соціальних інвестицій та соціального партнерства в три етапи (але міру напрацювання і розширення бази даних).

I етап: оцінка ефективності на основі динаміки витрат на внутрішні і зовнішні соціальні інвестиції, соціальне партнерство.

II етап: виявлення середніх показників по основних напрямках (векторах) соціальних інвестицій і соціального партнерства, бажано при цьому враховувати регіональні та галузеві особливості ділової активності і соціального розвитку.

III етап: виявлення цільових нормативів і розробка механізму їх уточнення і розвитку на основі процедури вироблення, прийняття і забезпечення реалізації соціального замовлення на вирішення пріоритетних проблем соціального розвитку.

Першим етапом стало застосування методики, розробленої Г. Л. Тульчинським і Л. Е. Тульчинської [1] , орієнтованої, в даному випадку, на оцінку динаміки показників соціальних інвестицій і соціального партнерства [2] . Методика дозволяє оцінювати і порівнювати соціальні інвестиції та розвиток соціального партнерства незалежно від профілю і масштабу діяльності компаній і організацій. Основою такого порівняння стає розподіл базових балів (ваг) за основними напрямками соціальної політики. Фактично набрані бали визначаються пропорційно (в процентному відношенні) динаміки цих показників за конкретний часовий період. Підсумком оцінки є сума реально набраних балів.

На цьому етапі була проведена попередня агрегація показників, що характеризують соціальні інвестиції та соціальне партнерство. Вони були інтегровані в залежності від двох факторів. По-перше, в залежності від напрямку відповідних витрат (внутрішні - «по цей бік паркану» і зовнішні - по «той бік паркану»). По-друге, в залежності від того, в чиїх інтересах, з чиєї позиції оцінюється ефективність: самого бізнесу або суспільства. У зв'язку з цим можна розрізняти чотири основні групи показників ефективності соціальних інвестицій та соціального партнерства.

  • «Турбота» - внутрішні соціальні інвестиції, які оцінюються з соціальної позиції: соціальні інвестиції в людський капітал, включаючи витрати на зростання компетентності працівників, охорону їх праці і здоров'я, розвиток корпоративної культури.
  • «Сумлінність» - внутрішні інвестиції, які оцінюються з позицій самого бізнесу: соціальні інвестиції в розвиток відносин зі споживачами, партнерами, інвесторами, кредиторами, конкурентами.
  • «Причетність» - зовнішні соціальні інвестиції, які оцінюються з позицій зовнішнього соціального середовища: соціальні інвестиції в розвиток матеріальної середовища (екологія, благоустрій, житлово-комунального господарства), а також соціальне і гуманітарний розвиток (охорона здоров'я, культура і мистецтво, освіту, конфесійна діяльність, спорт, здоровий спосіб життя і т.п.).
  • • «Успіх» - зовнішні соціальні інвестиції та соціальне партнерство, оцінювані з точки зору бізнесу: зростання його популярності, визнання і поваги, стабільності і розвитку підсумкових економічних показників.

Узагальнення отриманих даних дозволило зробити висновок про поступовість освоєння бізнесом відповідних векторів соціальних інвестицій і соціального партнерства: від вкладень в людський капітал до вибудовування ефективного соціального партнерства в ринковому середовищі з виходом за її межі, що є реальним шляхом до остаточного успіху, що виражається в кінцевих показниках ділової активності.

Важливим проміжним результатом етапу стала розробка «Програми ефективних соціальних інвестицій і партнерства (ЕСІСП)», що включає в себе концепцію «100 + 1 принцип ЕСІСП», методику оцінки ефективності СІ і СП ( «Матриця ЕСІСП» і «Рейтинг ЕСІСП») Ь Ці матеріали наведені в Додатку 5.

Подальшим розвитком методики стала розробка «інформаційної карти» - уточненої системи індикаторів оцінки ефективності корпоративної соціальної політики. При відборі показників для інформаційної карти використовувалися дані офіційної статистичної звітності з урахуванням наявного досвіду по соціальному планування організацій і підприємств.

Інформаційна карта сформована відповідно до рекомендацій РСПП, даними в «Базових індикаторах результативності», з урахуванням вимог міжнародних стандартів, в першу чергу GRI, ЛЛ1000, «UN Global Compact» та інших, і містить показники, включені в офіційну статистичну звітність, а також показники внутрішньої звітності.

Оцінка ефективності корпоративної соціальної політики в форматі інформаційної карти дає можливість розробки системи міжнародної сертифікації ефективності корпоративної соціальної політики: соціальних [3]

інвестицій і соціального партнерства, до якої приступив колектив фахівців Санкт-Петербурзького філії НДУ ВШЕ і Експертної інституту Російського союзу промисловців і підприємців (роботодавців) за активної участі Європейської асоціації бізнесу та компанії «CNC Communications & Network Consulting (RUS) LLC».

Дана методика може бути використана для розробки спеціального рейтингу - комплексної оцінки результатів внутрішніх і зовнішніх соціальних інвестицій і соціального партнерства.

Перехід від I етапу до II етапу, і від нього - до III етапу обумовлений накопиченням значної інформаційної бази даних, необхідної для аналізу і виявлення кореляцій. Саме такі кроки і робляться в даний час згаданої вище групою дослідників, приступили до розробки методики оцінки ефективності корпоративної соціальної політики другого і третього рівнів.

  • [1] Тул'чінскій Г. Л. Менеджмент в сфері культури. СПб. : Лань, 2001; 2003; 2007; 2009.
  • [2] Тульчіпскій Г. Л. Корпоративна соціальна відповідальність. СПб., 2006; Тульчіпскій Г. Л.} Терентьєва В. І. Бренд-іітегрірованний менеджмент. М., 2007; Лещенко О. А., Нестеров А. В. З «тіні» в «світло». Соціально відповідальний бізнес в Росії. СПб., 2008.
  • [3] Програма «Ефективні соціальні інвестиції та соціальноепартнерство» // Успішні соціальні інвестиції - внесок в будущееРоссіі. М .; СПб .; Н. Н.: Маон і МАМ, 2008. С. 5-61; ВЦІЕСТ, 2008. (Авторське свідоцтво РАО № 13449 від 18.03.2008) Програма затверджена Великим Вченою Радою Міжнародної Академії меценатстваі Міжнародної Академії суспільних наук 24 січня 2008 р
 
<<   ЗМІСТ   >>