ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА

Податок - це обов'язковий, індивідуальний безоплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення діяльності держави і (або) муніципальних утворень. Кожен податок має самостійний об'єкт оподаткування (прибуток, майно, доход і ін.), Податкову базу, яка була фізичну характеристику об'єкта оподаткування, і податкову ставку - величину податкових нарахувань на одиницю виміру податкової бази.

Податки - невід'ємний атрибут держави, їх поява пов'язана з формуванням перших державних утворень. Згадки про перші податки: подушном - в Стародавньому Вавилоні, поголовне - в Персії і Стародавньому Китаї відносяться до початку I тис. До н.е. Земельний податок стягувався за часів перших династій єгипетських фараонів. Спочатку це були безсистемні обов'язкові збори у вигляді податей, що сплачуються в натуральній формі. Потім з'явилися регулярні грошові податки. Так, у II ст. до н.е. для всіх громадян Римської імперії був введений єдиний поголовний податок - атрибут.

Податки - ефективний інструмент, за допомогою якого держава регулює соціально-економічні процеси. При цьому оподаткування повинно бути оптимальним і забезпечувати, з одного боку, реалізацію основних функцій держави, а з іншого - не підривати мотивації як бізнесу, так і окремих працівників до високопродуктивної праці, не знижувати ефективність економії.

Основні принципи раціонального оподаткування були сформульовані А. Смітом у формі чотирьох положень, які не втратили своєї актуальності і в сучасних умовах.

• 1. Піддані держави по можливості відповідно до своєї здатності і силам повинні брати участь в утриманні уряду, тобто відповідати доходу, яким вони користуються під заступництвом і захистом держави.
• 2. Податок на кожного повинен бути точно визначений, а не довільний. Термін сплати, спосіб платежу, його сума повинні бути зрозумілі і безперечні для платника податків. Вельми значна ступінь нерівномірності представляє значно менше зло, ніж досить мала ступінь визначеності.
• 3. Кожен податок повинен стягуватися в той час і тим способом, коли і як платникові має бути найзручніше платити його.
• 4. Податкова система повинна бути побудована і функціонувати так, щоб не допускати зловживань.

У сучасних державах податкова система виконує не тільки фіскальну функцію збору податків для забезпечення базових функцій держави (оплата праці державного апарату, фінансування оборони і безпеки), також сформувався ряд функцій, що роблять істотний вплив в цілому на соціально-економічний розвиток. Основні функції податкової системи представлені на рис. 14.3.

Мал. 14.3. Функції податкової системи

Регулююча функція податкової системи проявляється як вплив на індивідуальні та сукупні попит і пропозиція. На індивідуальний попит податки впливають побічно, впливаючи на величину доходу, одну з головних функцій попиту. Дохід тим більше, чим менше податкові платежі. Індивідуальна пропозиція прямо залежить від величини податків. У своїх стратегіях виробники поряд з ціною ресурсів і ціною вироблених товарів і послуг враховують податкову складову і співвідносять потенційний прибуток з обов'язковими податковими платежами. На макрорівні податки позначаються на величині сукупного попиту і пропозиції, що необхідно враховувати в стратегіях державного регулювання економіки.

За допомогою податкової системи держава має реальну можливість стимулювати і виробництво, і споживання. Податки виступають фінансовою основою державних інвестицій в матеріальні і соціальні чинники економічного зростання, тобто надають стимулюючі вплив не тільки на економічну рівновагу, на наближення до потенційного ВВП, а й на чинники економічного зростання (праця, капітал).

У світовій практиці склалося кілька напрямків реалізації стимулюючої функції податків. Серед них:

• • відстрочка від сплати податків, «податкові канікули», інвестиційний податковий кредит. За допомогою цих заходів стимулюється створення нових виробництв, нових робочих місць, дозволяючи пройти стартовий етап розвитку бізнесу з меншими витратами;
• • податкові знижки на інвестиційні вкладення з власного прибутку, що стимулює бізнес фінансувати розвиток виробництва з власних, а не позикових джерел;
• • прискорена амортизація. Цей захід дозволяє більш швидкими темпами накопичувати фінансові засоби для оновлення основних засобів. На витрати списуються кошти виходячи не з нормативів технічного використання основних засобів виходячи з фізичного зносу (терміну експлуатації основних засобів), а з певними коефіцієнтами з урахуванням морального зносу. Амортизація включається в виробничі витрати, тим самим зменшується база оподаткування і бізнес отримує стимули і засоби для більш швидкого оновлення своєї матеріально-технічної бази;
• • стимулювання інноваційної діяльності. В останні роки, розвинені країни приймають комплекс точкових заходів щодо стимулювання інноваційної діяльності за різними напрямками, до яких відносяться податкові знижки на приріст НДДКР, пільги по соціальних виплатах для персоналу, зайнятого в сфері прикладних досліджень і розробок, і ін.

Загальною тенденцією податкового регулювання є зниження ставок оподаткування та уточнення розрахунків оподатковуваної бази. Тим самим в цілому знижується податкове навантаження на бізнес і домогосподарства, створюються умови для збільшення попиту і пропозиції, економічного зростання.

Податки виконують важливі соціальні функції. По-перше, вони утворюють фінансові ресурси держави в сфері виробництва суспільних благ, в тому числі на фінансування освіти та охорони здоров'я. Податкові платежі використовуються для виплат заробітних плат у бюджетному секторі економіки, допомоги малозабезпеченим.

По-друге, прогресивне оподаткування доходів і майна громадян певною мірою перерозподіляє доходи між верствами суспільства, згладжує диференціацію населення за доходами.

Крім того, для груп населення з низьким доходом передбачаються податкові відрахування, тобто зменшення оподатковуваної бази, що також веде до збільшення їх кінцевих доходів.

Важливе місце в податковій системі займає контрольна функція. Базовими умовами виконання податкового контролю є:

• • постановка на облік платників податків;
• • надання в податкові органи декларації, де вказані відомості, які були підставою для обчислення і сплати податків;
• • податкова перевірка: виїзні та камеральні (на основі наявних документів в податковому органі).

Удосконалення податкового контролю як частини податкового адміністрування є однією з серйозних завдань щодо підвищення ефективності податкової системи. Нерідко бізнес ставить питання нема про величині податків, а про якість контролю, який в ряді випадків завдає шкоди діловій активності.

Податки діляться:

• а) за способами стягування - на прямі і непрямі;
• б) за податковими ставками - на пропорційні, прогресивні і регресивні;
• в) за рівнями бюджетної системи - на центральні і місцеві (у федеративних державах - федеральні, суб'єктів Федерації і місцеві);
• г) по платникам податків - на податки, що стягуються з громадян і організацій.

Прямі та непрямі податки різняться щодо об'єкта оподаткування, за механізмом їх розрахунку і справляння. Прямі податки - це податки на доходи і майно фізичних та юридичних осіб, їх платниками стають власники власності та одержувачі доходів. До прямих податків належать податки на прибуток, майно підприємств, доходи фізичних осіб та ін.

Непрямі податки - це податки на звернення і споживання. Платниками непрямого податку стають споживачі товарів і послуг, в ціну яких прямо включається сума податку. Непрямими є податок на додану вартість, акцизи, імпортні мита і т.д. Співвідношення між прямими і непрямими податками визначається особливостями податкової системи країни. У США понад 70% всіх податкових надходжень дають прямі податки. Прямі податки переважають також в ФРН, Канаді, Японії. У Франції, навпаки, протягом останніх десятиліть переважаючими є непрямі податки, перш за все податок на додану вартість, що становить 50% від загальної суми непрямих податків.

Податкові ставки встановлюються і змінюються державою в законодавчому порядку. При пропорційному оподаткуванні податкова ставка залишається незмінною, незалежно від величини бази оподаткування. У Російській Федерації майже всі податки є пропорційними. Зокрема, незалежно від різної величини доходу фізичних осіб при нарахуванні податку на основні види доходів діє єдина ставка - 13%.

Регресивний податок - це податок, ставка якого зменшується по мірі зростання оподатковуваної бази.

Прогресивний податок - це податок, при якому податкова ставка зростає в міру збільшення вартості об'єкта оподаткування: чим вищий дохід, тим непропорційно велика частина доходу платника податку вилучається у вигляді податку. Як правило, в більшості країн за прогресивною шкалою стягуються податки з особистих доходів.

При прогресивному оподаткуванні гранична норма перевищує середню, при регресивному - не досягає середньої, а при пропорційному - дорівнює середній.

У теорії і на практиці існує проблема визначення оптимального податкового навантаження. Високий податковий тягар скорочує пропозицію товарів і послуг, знижує платоспроможний попит. З іншого боку, державі необхідні значні ресурси для фінансування загальнодержавних витрат. Одним з можливих способів визначення оптимальності податкових ставок є їх моделювання за допомогою кривої Лаффера, представленої на рис. 14.4.

Мал. 14.4. Крива Лаффера:

t - ставка оподаткування; Т - доходи державного бюджету

Крива показує, що після точки повороту (М), тобто зі збільшенням ставок оподаткування, надходження в бюджет зменшуються. Крім того, завжди можна знайти дві точки (К і L), коли високі і низькі податкові ставки дають однаковий бюджетний дохід.

На практиці визначити поворотну точку М не просто. За різними оцінками, вона знаходиться в межах 35-50% загального податкового навантаження. Однак дана модель є обґрунтуванням зниження податків без шкоди для бюджету.

У Росії, починаючи з 2000 р реалізується масштабна податкова реформа, в результаті якої в російській податковій системі відбулися значні зміни:

• - законодавче закріплення нової податкової системи, її кодифікація;
• - зниження податкових ставок (ПДВ, податок на прибуток, ЕСН);
• - скасування прогресивної шкали податкових ставок щодо прибуткового податку;
• - реструктуризація переліків податків за рівнями бюджетної системи (виключення деяких податків, в тому числі податку з продажів, податку на рекламу, податку на користувачів автомобільних доріг і ін.);
• - розвиток стимулюючої ролі амортизаційних нарахувань;
• - введення спеціальних податкових режимів;
• - скасування єдиного соціального податку і введення замість нього системи страхових платежів.

Податкова система РФ представлена на рис. 14.5.

Мал. 14.5. Види податків в Російській Федерації

Деякі з загальнофедеральних податків (податок на прибуток, акцизи) є «розщеплювати», тобто в певних пропорціях зараховуються і до федерального, і в регіональні бюджети.

Досвід розвинених країн в області величини податкових ставок дає приклади їх відмінності залежно від частки соціального навантаження держави, рівня розвитку бізнесу, традицій. Порівняльна структура податкових ставок представлена в табл. 14.2.

Таблиця 14.2

Податкові ставки (межстрановое зіставлення)

При порівнянні податкового навантаження в Росії та інших країнах необхідно враховувати, що серед найбільш розвинених країн можна виділити дві групи: «соціально-орієнтовані» західноєвропейські держави, де типова податкове навантаження становить 35-45% ВВП (у Швеції та Данії вона досягає 50% ВВП ), і держави, в меншій мірі покладають на себе соціальні зобов'язання по безкоштовному соціальному та медичному забезпеченню (такі, як США і Японія), де навантаження лежить в діапазоні 25-30% ВВП. Середня по ОЕСР податкове навантаження становить 36% ВВП.

Серед країн, що відносяться до категорії «ринки, що розвиваються», також чітко виділяються дві групи: колишні соціалістичні країни Східної Європи, як правило, мають податкове навантаження 30-40% ВВП, і інші, для яких типова навантаження 20-30% ВВП. Таким чином, за рівнем податків в не-нафтогазовому секторі нашу країну можна віднести до категорії країн з невисоким навантаженням (хоча в цій групі є країни, де навантаження ще нижче).

Міжкраїнну аналіз структури податкового навантаження показує, що для розвинених країн Західної Європи характерний високий рівень податків на споживання і соціальних платежів (в сумі вони становлять від 18 до 28% ВВП), а також прибуткового податку (8-10% ВВП). У перехідних економіках Центральної та Східної Європи рівень податків цієї групи ще вище (23-28% ВВП), проте прибутковий податок не настільки великий (3-7% ВВП). Серед держав з відносно легким податковим тягарем США відрізняються високим оподаткуванням фізичних осіб (9% ВВП), тоді як інші країни з відносно низьким податковим навантаженням (Мексика, Південна Корея, Японія) мають помірні податки, як на споживання і соціальні потреби (до 15% ВВП), так і на доходи громадян (3-5% ВВП).

У Росії податки на споживання і соціальні відрахування становлять в сумі 12,5% ВВП, а податок на доходи фізичних осіб - менше 4% ВВП. Це дозволяє віднести її до групи країн з невисоким навантаженням в частині оподаткування споживання і соціальних відрахувань, хоча загальний рівень податкового навантаження становить 35-37% ВВП. Це видиме протиріччя пояснюється значною роллю, яку відіграють в російському бюджеті податки на міжнародну торгівлю: перш за все, експортні мита та ресурсні податки, тоді як в більшості інших країн вони повністю відсутні або займають незначну питому вагу. У Росії на ці податки припадає майже третина всіх податкових надходжень. Більш 10,5% ВВП становлять мита та ресурсні податки, фактично службовці засобом вилучення природної ренти, тобто доходів від використання природних ресурсів, що перебувають у державній власності ^[1] .

• [1] За даними Мінфіну Росії.