Головна Література
КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ. НАУКОВА МОВА
|
|
|||||||||||||
ДЕЯКІ ЗАГАЛЬНІ І ПРИВАТНІ ПРИНЦИПИ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ЧИТАННЯЗ точки зору общепсихологических закономірностей оволодіння іноземною мовою процес навчання читання, як і будь-якого іншого виду мовленнєвої діяльності, в достатній мірі керований. Під управлінням процесом навчання розуміється діяльність викладача по організації пізнавальної та комунікативної активності студентів, спрямована на досягнення адекватного розуміння іншомовних спеціальних текстів на основі врахування закономірностей його сприйняття, правильного вибору орієнтовної основи дій, а також оперативного зворотного зв'язку [1] . В основі управління лежить ідея П. Я. Гальперіна про роль свідомо спрямованої діяльності учня на засвоєння необхідних йому знань [2] . Відповідно до цієї теорії засвоєння навчального матеріалу має відбуватися у вигляді правил-інструкцій, оперуючи якими, учень надалі зможе здійснювати ті чи інші необхідні дії в мінливих умовах, переносити наявні у нього практичні знання в нові умови. Оптимальним способом досягнення такого результату служить етапне формування умінь і навичок, побудоване за принципом від простого - до складного, від свідомого - до несвідомого і передбачає членування процесу навчання на ряд складових його посильних операцій, які, в свою чергу, можуть служити орієнтовною основою діяльності учня . У методиці прийнято виділяти такі рівні:
Головною передумовою ефективного управління процесом навчання є відповідність між рівнем і етапом формування необхідних дій, змістом виробляється вміння і видами формують це вміння тренувальних вправ. Аналіз існуючих підходів до навчання читанню дозволяє представити організацію методичної роботи в такий спосіб:
Представлена послідовність формування умінь і навичок обумовлена психологічними особливостями смислової обробки читається інформації. Встановлено, що розуміння іншомовного тексту має, як і сам текст, ієрархічний характер. В першу чергу реципієнт сприймає текстову форму і загальне фактичне значення тексту (етап мовного, поверхневого розуміння), за цим слід більш глибоке проникнення у смислову тканину тексту, розуміння його непрямого значення і семантичного будови (етап глибинної вилучення сенсу) [3] . Цим етапам передує засвоєння студентами основних понять теорії тексту, що представляють систему орієнтирів і сприяють осмисленого і усвідомленого читання, виключаючи опору на інтуїцію. Робота по граматиці і лексиці не розглядається як окрема методична мета. Однак системний характер загальнонаукових лексичних та граматичних засобів, їх стандартність, повторюваність служать базою формування в учнів мовної компетенції, необхідної як для розуміння текстів, так і для їх продукування. Крім того, сам процес читання спирається в кінцевому підсумку на структуру мови, на його лексичне, граматичне і синтаксичну будову, а розуміння друкованого повідомлення являє собою розкриття зв'язків і відносин, що передаються за допомогою мовної форми [4] . Це означає, що необхідно навчити читає оперувати одиницями різних рівнів: словом, пропозицією, складним синтаксичним цілим, так як без точного розуміння лексичних і граматичних явищ неможливе адекватне усвідомлення наукового тексту. Отже, граматичний етап повинен передувати етапу глибинного розуміння тексту.
|
<< | ЗМІСТ | >> |
---|